WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лікувальна дія лікарських рослин. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат

Лікувальна дія лікарських рослин. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат


Реферат на тему:
Лікувальна дія лікарських рослин. Народні методи лікування. Народні методи лікування
?
Лікувальна дія лікарських рослин забезпечується завдяки схожості біологічно активних речовин, котрі використовуються в процесах обміну в клітинах рослин, тварин і людини.
У процесі тривалої еволюції тварини пристосовувалися до засвоєння різних хімічних речовин, синтезованих рослинами. За даними В.І.Вернадського та інших учених, налічується близько мільярда біологічно активних речовин. Вони легко включаються у процеси, які забезпечують життєдіяльність людини. Порівняно рідко спостерігаються випадки їх непереносності. За раціонального поєднання лікарських рослин терапевтичні можливості розширюються.
Лікарські рослини доцільно використовувати для профілактики та лікування більшості захворювань, а також для проведення підтримувальної терапії. Під час їх застосування в організм людини надходить цілий комплекс біологічно активних речовин, які добре засвоюються. Всмоктування, або резорбція, лікарських речовин у лімфу і кров відбувається крізь шар тканин.
У разі введення ліків через рот (регоз) вже в ротовій порожнині вони зазнають впливу слини та частково всмоктуються. У кислому середовищі вмісту шлунка лікарські речовини загалом всмоктуються повільно. Більшість із них з шлунка переходить у тонку кишку, звідки вони головним чином потрапляють у судини через систему ворітної вени та надходять у печінку. Там вони можуть затримуватися, змінюватися та знешкоджуватися. З печінки лікарські засоби надходять у загальну систему кровообігу та транспортуються до тканин і клітин. Лікарські речовини тим швидше накопичуються в органі (або тканині), що краще кровопостачання його.
Якщо лікарські речовини вводять за допомогою клізми або свічки, вони потрапляють у загальний кровоплин, обминаючи печінку. При цьому їх дія виявляється звичайно раніше, аніж у разі введення через рот.
Нанесені на слизову оболонку дихальних шляхів, ліки швидко всмоктуються слизовою оболонкою та в альвеолах легенів. Альвеолярна тканина легко проникна, добре розгалужені легеневі капіляри забезпечують надходження біологічно активних речовин з легенів безпосередньо у кров. Діють ліки значно швидше, ніж у разі введення їх у шлунок. Дуже зручно через легені вводити лікарські засоби шляхом інгаляції.
Лікарські речовини всмоктуються і через шкіру.
Лікарські речовини або продукти їх перетворення з різною швидкістю видаляються з організму через нирки (найчастіше) та залозами травного каналу, а також через легені, шкіру (потові, сальні залози).
Лікарські речовини не спричинюють ніяких нових фізіологічних процесів, що не властиві організмові, вони лише посилюють або ослаблюють існуючі. Відповідно до цього їх поділяють на такі, що збуджують, стимулюють або пригнічують.
Під стимуляцією розуміють активізацію функціональної діяльності або процесів обміну речовин. Лікарські засоби активізують роботу центральної нервової системи, гемопоез, процеси відновлення тканин, секреторну функцію, ріст тощо. Багато які лікарські речовини пригнічують, тобто ослаблюють, певні функції (або процеси).
Причинами багатьох захворювань можуть бути розлади регуляторної функції нервової системи, ферментативних процесів, порушення обміну речовин.
Під час хвороби обмін речовин у клітинах змінюється, виникають різноманітні порушення їх функцій. Тому під час лікування хворого слід змінити надходження крові до ураженого органу, вплинути на обмін речовин у ньому. Це досягається насамперед уведенням з їжею необхідних для нормального перебігу обмінних реакцій незамінних амінокислот, вуглеводів, рослинних жирів, а також інших біологічно активних сполук рослин, через нестачу яких виникло порушення. По-друге, речовини, що входять до складу лікарських рослин, мобілізують захисні природні сили людського організму на боротьбу з хворобою, пригнічують хвороботворну мікрофлору, що спричинює запалення та порушення діяльності окремих органів і систем. По-третє, завдяки здатності рослин активізувати потогінний, проносний, сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний та інші ефекти організм позбавляється відходів життєдіяльності, токсинів, що утворюються під час недуги.
Деякі рослини впливають на центральну й периферичну нервову систему, від стану якої залежить функціонування внутрішніх органів, а відтак і здоров'я. Цей вплив може бути заспокійливим (седативним) або збуджувальним, тонізуючим.
Седативні засоби (від лат. зесіаіо - заспокоєння) використовують для лікування нервових хвороб. Вони посилюють процеси гальмування або зменшують процеси збудження в нервовій системі, полегшують настання сну та поглиблюють його. Заспокійливі засоби призначають у разі нервового збудження, виснаження нервової системи після перенесених стресів та потрясінь, для зменшення болю. З рослин переважно седативним впливом володіють валеріана лікарська, лаванда вузьколиста, меліса лікарська, м'ята перцева, хміль звичайний, синюха блакитна, собача кропива звичайна та ін.
Ослаблюють процеси збудження або посилюють процеси гальмування в центральній нервовій системі протисудомні засоби. їх використовують для лікування епілепсії, спазмофілії у дітей. При судомних явищах призначають настоянку кореня валеріани лікарської, шоломниці байкальської, півонії незвичайної, трави зайцегуба п'янкого, рути запашної, підмаренника справжнього, чебрецю звичайного, екстракт пасифлори рідкий тощо.
Збуджувальні засоби стимулюють роботу окремих органів чи організму в цілому. Вони активізують центральну нервову систему, сприяють роботі серця, органів травлення і дихання, підвищують гостроту зору, слух тощо. До них належать препарати женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерокока колючого, лимонника китайського, родіоли рожевої, заманихи високої, тирличу жовтого, а також чай, кава, какао та ін.
Спазмолітична дія рослин виявляється у зниженні тонусу та знятті спазмів гладеньких м'язів бронхів, травного каналу, жовчних проток та жовчного міхура, сечоводів, сечового міхура й кровоносних судин. Призначають при виразковій, жовчнока-м'яній та сечокам'яній хворобах, спазмах шлунка, спастичному коліті, холециститі, гострому панкреатиті, бронхіальній астмі, при дисменореї, болю, зумовленому спазмом кровоносних судин. Виявляючи антисиазматичну дію, вони тамують біль. Як спазмолітичні засоби використовують плоди ганусу звичайного та аммі зубної, листки беладонни лікарської, траву рути запашної, перстачу гусячого, чебрецю звичайного, чистотілу звичайного, хвилівника звичайного, звіробою звичайного, м'яти

 
 

Цікаве

Загрузка...