WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Способи приготування лікарських форм з рослин у домашніх умовах. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат

Способи приготування лікарських форм з рослин у домашніх умовах. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат

нагадує свинячий, але він густіший і гірше розмазується. Загальним недоліком жирів є те, що вони швидко гіркнуть на повітрі, особливо в присутності води. Згірклі жири подразнюють шкіру та слизові оболонки.
Як основу мазі використовують також ланолін та бджолиний віск.
Ланолін за хімічним складом близький до шкірного салалюдини. Його одержують під час виварювання свіжої вовни. Ланолін плавиться при температурі 36 - 42 °С, добре всмоктується шкірою, не подразнює шкіру та слизові оболонки. За тривалого зберігання, особливо в присутності води, розкладається.
Недоліком ланоліну є його висока в'язкість та клейкість.
Бджолиний віск плавиться при температурі 63 - 65 °С. Білий віск одержують відбілюванням жовтого воску на світлі. Для приготування мазі використовують жовтий віск, бо білий віск подразнює шкіру або рану, тобто діє як згірклий жир. Він посилює в'язкість мазі, поліпшує просочування водних розчинів, хімічно стійкий.
Вазелін шкірою практично не всмоктується. Через це його використовують у мазях тоді, коли треба запобігти висиханню поверхні шкіри (рани) або нанести на шкіру лікарський засіб, що не призначений для впливу на глибші шари її. Вазелін використовують для приготування очних мазей, оскільки він не подразнює тканини.
Для приготування мазі рослинний порошок розчинюють у розплавленій основі. Мазі готують різної концентрації: 10 г порошку лікарської сировини на 100 г жиру (10 %) або 20 г на 100 г жиру (20 %).
Мазі використовують не лише для місцевого впливу, але й з метою забезпечення проникнення лікарських речовин через шкіру у кров'яне русло або лімфатичні судини для впливу на патологічні процеси у внутрішніх органах (загальна дія). Іноді свіжі чи висушені рослини (траву звіробою звичайного, квітки нагідок лікарських та ін.) відварюють у соняшниковій олії. Збагачену таким чином олію призначають усередину та зовні.
Пластир - лікарська форма для зовнішнього застосування. Він має консистенцію воску, липкий, при температурі тіла розм'якшується і прилипає до шкіри. Пластирем називають також тканину, на яку наносять пластирну масу. Пластирі використовують для фіксації, наприклад, руки у нерухомому положенні, для захисту певної ділянки шкіри від шкідливого впливу, для зближення країв рани, утримання на поверхні шкіри пов'язок, при грижі, що випадає. Виготовляють також пластирі, які містять лікарські речовини, котрі впливають на шкіру (мозольний пластир, пластир з травою буркуну лікарського). Деякі пластирі містять лікарські засоби, котрі через шкіру впливають на інші органи і навіть на весь організм (перцевий пластир). Пластирі зберігають у сухому прохолодному місці.
Супозиторії (свічки) - тверда лікарська форма, призначена для введення у пряму кишку чи піхву (песарії). Супозиторії, що тверді при кімнатній температурі, перетворюються на рідину при температурі тіла (37 °С). Вони виявляють як місцеву, так і загальну дію на організм. Усмоктуються лікарські засоби у разі їх уведення в пряму кишку через лімфатичну та венозну системи малого таза, причому медикаменти потрапляють безпосередньо в кров'яне русло через гемороїдальні вени. Окрім того, існує тісний зв'язок між нервами прямої кишки та матки. Завдяки цьому ліки, що потрапляють через пряму кишку в складі супозиторіїв, впливають і на матку. Якщо ж урахувати, що частина всмоктуваної з прямої кишки лікарської речовини обминає печінку, то стає зрозумілим, що діють вони інтенсивніше, аніж за призначення їх через рот.
Як основу для супозиторіїв використовують олію какао, яку одержують з насіння шоколадного дерева. Вона плавиться при температурі 30 - 34 °С. Як основу можна застосовувати сало з воском.
Виготовляють супозиторії в два етапи. Спочатку перемішують розплавлену основу з певною кількістю спорошкованої лікарської рослинної сировини, а потім ділять цю масу на окремі порції (дози) та надають їм певної форми. Для цього з пергаментного паперу роблять конічні форми, розплавлену масу виливають та залишають до охолодження. Для піхвових супозиторіїв кульці надають форми "язичка".
Краплі - різноманітні розчини та суміші, призначені для відмірювання краплями. Очні краплі готують так: певну кількість лікарських речовин розчиняють у половині потрібного об'єму води. Пропускають через фільтр, промитий чистою дистильованою водою.
Потім до розчину додають воду до заданого об'єму _й знову фільтрують. Очні краплі не повинні містити будь-яких часточок речовин. їх наносять на кон'юнктиву та слизову оболонку повік. Під час приготування очних крапель треба дотримувати особливої чистоти.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
17. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. - К.: Здоров'я, 1965. - 345 с.
18. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. - Пермь, 1993.- 420 с.
19. Смик Г.К. Зелена аптека. - К.: Урожай, 1970. - 237 с.
20. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Металлургия, 1989. - 425 с.
21. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. - К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.
22. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1991. - 192 с.
23. Уокер Н.В. Лечение сырыми овощными соками./ Под ред. докт.мед.наук Р.Д. Поуп. -
24. Одесса: Аспект, 1990. - 107 с.
Loading...

 
 

Цікаве