WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Способи приготування лікарських форм з рослин у домашніх умовах. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат

Способи приготування лікарських форм з рослин у домашніх умовах. Народні методи лікування. Народні методи лікування - Реферат


Реферат на тему:
Способи приготування лікарських форм з рослин у домашніх умовах. Народні методи лікування. Народні методи лікування
Багато лікарських рослин найефективніші у разі використання їх без обробки, тобто в нативному стані. Саме в щойно зірваній рослині містяться в активному стані всі діючі речовини, у тому числі й ферменти. Через деякий час після зрізування рослини ферментативні процеси змінюються. Ось чому досі не втратив значення спосіб використання свіжих, щойно зірваних рослин. Свіжі рослини використовують у їжу, жують під час запалення слизової оболонки ротової порожнини, прикладають до зуба або ясен у разі зубного болю, до уражених хворобливим процесом ділянок шкіри тощо.
Препарати із свіжих рослин мають чіткіше виражені терапевтичні властивості, ніж аналогічні препарати з висушених лікарських рослин.
Рослинні соки - ефективна лікарська форма. Для їх одержання свіжі частини рослин подрібнюють, загортають у льняне полотно і кладуть під прес, бажано з дубової деревини. М'ясорубки та металеві соковижималки використовувати не рекомендують, бо діючі речовини рослин можуть вступити в реакцію з металом і змінити свої лікувальні властивості. Якщо рослина містить невелику кількість соку або сік тягучий, то після подрібнення до сировини додають невелику кількість води і залишають на 6 -8 год; лише після цього вичавлюють сік. Для смаку та тимчасового консервування до соку додають цукровий сироп. З метою тривалого зберігання сік заливають тонким шаром олії, тримають у темній скляній посудині.
Консервувати соки можна і в такий спосіб: до 85 частин соку додати 15 частин спирту етилового, поставити на водяну баню при температурі 75 - 78 °С на 30 хв. Потім швидко охолодити посудину із соком під проточною водою. Проте лікувальні властивості соків у разі їх консервування значно втрачаються. У міру можливості дітям треба давати свіжоприготовані соки.
Для лікування застосовують суміші висушених частин рослин (корені, кора, листки, квітки, плоди, надземна частина) у вигляді дрібно нарізаних або спорошкованих препаратів.
Суміші належать до старовинних лікарських форм. Згадки про них зустрічаються у арабських авторів. Вони були відомі також у давньогрецькій медицині.
Для приготування суміші рослинну сировину подрібнюють за допомогою ручного різака до однакової консистенції, інакше більші частинки скупчуються угорі, а дрібні - внизу, що порушує однорідність. Потім суміш ретельно перемішують. Насіння льону звичайного додають до суміші цілим. Щільні листки мучниці звичайної, евкаліпту кулястого, розмарину справжнього товчуть. Суміші у вигляді настоїв або відварів призначають усередину або для введення в пряму кишку, використовують для компресів, припарок, присипок, ванн тощо. Інколи суміші лікарських трав настоюють на спирті етиловому.
Курильні суміші призначають для куріння. У гільзи набивають подрібнену рослинну сировину, найчастіше листки. Дим та пара "цигарок" , що містять леткі речовини, які утворюються під час згорання, безпосередньо надходять у легені.
Порошки - перетерта на дрібні сипкі частинки сировина лікарських рослин. Сировиною для порошків можуть бути листки, трава, кора, корені, плоди, висушені соки, органи тварин, глина тощо. Що краще подрібнений порошок, то більшою мірою він усмоктується та в максимальній кількості концентрується у крові. Під час приготування складних порошків особливо важливо домогтися однорідності, тобто співвідношення складових частин має бути однаковим у будь-якій порції суміші. Порошки рослинного походження -ефективна лікарська форма, адже під час подрібнення лікарський засіб не зазнає будь-якого хімічного впливу.
Багато хто з фітотерапевтів надає перевагу порошку з листків наперстянки пурпурової, вважаючи, що діючі речовини, які входять до її складу, меншою мірою змінюються, аніж у разі інших методів обробки. Порошки, що мають неприємний смак або запах, готують у облатках, які виготовляють з крохмалю. З одержаного крохмального клейстера роблять тонкі пластинки, і у крохмальну капсулу кладуть порошок.
Порошки приймають усередину, використовують як присипку, для вдування в ніс, вухо, носоглотку, для чищення зубів, виготовлення розчинів (полоскання, спринцювання), а також для присипання ран, виразок. Порошок звичайно насипають на язик і запивають водою. Нерідко його додають до їжі, особливо для лікування дітей молодшого віку.
Водні витяжки: настої та відвари. Ще в часи Галена, тобто близько 1800 років тому, намагалися шляхом обробки рослин рідинами одержати зручні для використання форми. Особливо наполегливо захищав ідею заміни цілісних рослин витяжками з них Парацельс, презирливо називаючи траву "супною приправою".
Для приготування водних витяжок використовують дистильовану воду. Солі кальцію, що містяться у звичайній воді, можуть утворити з кислими речовинами, які входять до складу рослин, важкорозчинні сполуки, котрі утруднюють процес екстракції. Звичайна вода залежно від ступеня жорсткості її має, окрім того, слабко лужну реакцію. Лужна реакція сприяє розкладу багатьох цілющих речовин (таніди, глікозиди, солі алкалоїдів та ін).
Препарати з рослин готують у глиняному, фарфоровому або емальованому посуді. Для фільтрування використовують фільтрувальний папір, скляні фільтри, лійки, а для проціджування - вату, вату в комбінації з марлею, полотно.
Водні витяжки нестійкі, вони швидко псуються внаслідок розвитку мікроорганізмів та процесів бродіння. Тому їх готують щоденно, іноді на 2-3 доби, але зберігають у холодильнику.
Для приготування водних настоїв та відварів рослини подрібнюють. Таким чином руйнується клітинна оболонка, і розчинник краще проникає в клітини та витягає біологічно активні речовини.
Важливо враховувати хімічний склад оболонки: що більше в ній водонерозчин-них речовин (наприклад, у листках мучниці), які перешкоджають проникненню води, то тонше треба подрібнювати листки.
Листки та квітки подрібнюють до 5 мм (листки мучниці - до 1 мм), стебла, кору, кореневища, корені -до 3 мм, плоди та насіння - до 0,5 мм.
Настої та відвари готують з розрахунку 10 частин лікарської сировини на 100 частин води. Виняток становлять настої та відвари трави горицвіту весняного, кореневища з коренями валеріани лікарської, маткових ріжків тощо, які готують з розрахунку 1:30. Настої та відвари сильнодіючих речовин готують з розрахунку 1:400.
Водні витяжки можна приготувати за допомогою холодної (15 -25 °С), теплої (35-45 °С) води або окропу. Холодну воду використовують для витяжки летких речовин або таких, що легко змінюються під час кипіння води. Зважаючи на малу швидкість дифузії при низькій температурі, настоювати треба не менше 4 год (частіше 6 - 8 год).
Для приготування настою подрібнену рослинну сировину заливають холодною водою, витримують на водяній бані 15
Loading...

 
 

Цікаве