WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гепатити В, С, D - Реферат

Гепатити В, С, D - Реферат


Реферат на тему:
Гепатити В, С, D
Це вірусні антропонози з гострим або хронічним перебігом, які характеризуються ураженням печінки, інтоксикацією, порушенням обміну речовин, частою жовтяницею.
Актуальність зумовлена значним поширенням, високим рівнем захворюваності, можливістю розвитку тяжких ускладнень і хронізації процесу, серйозними економічними втратами. Зараз, за даними ВООЗ, на Земній кулі нараховується понад 300 млн. носіїв вірусу гепатиту В і близько 100 млн носіїв вірусу гепатиту С Таке розповсюдження безсимптомного вірусоносійства та форм захворювань, що не діагностуються, дуже ускладнює боротьбу з вірусними гепатитами. Україна належить до країн із середньою поширеністю цих інфекцій. Однак стрімкий ріст ін'єкційної нар-команії, слабка матеріальна база лікувальних закладів, недостатні рівні використання одноразових медичних інструментів і обстеження донорів біологічних тканин створюють сприятливі передумови для подальшого росту захворюваності.
Етіологія. Збудник гепатиту В - крупний ДНК-вірус, який має 3 антигени: серцевинний, або ядерний, антиген (HBcAgl HBeAg, який є своєрідним маркером ступеня інфективності, та поверхневий - HBsAg. Кожен з них можна виявити у тканинах організму (гепатоцитах, крові, інших біологічних рідинах), що має важливе діагностичне значення.
Віруси гепатиту В відзначаються дуже високою резистентністю до дії багатьох фізичних і хімічних чинників. Вони легко витримують високі та низькі температури, висушування, ультрафіолетове опромінення, у цільній крові та її препаратах (плазма, еритроцитна маса, фібриноген) зберігаються роками.
Підмічена унікальна залежність втрати ними інфективності від дії температури. Так, кип'ятіння вони витримують протягом 30 хв, автоклавування (120 °С) - 45 хв, а сухожарову стерилізацію (160 °С) - аж 60 хв. Руйнуються лише при тривалому (60 хв) замочуванні у свіжому 3 % розчині хлораміну, в лужному середовищі, під дією фенолу, перекису водню.
Збудник гепатиту С - дрібний РНК-вірус. Він досить стійкий до нагрівання (інактивується за температури 60 °С протягом 30 хв, 100 °С - 2 хв). У сироватці крові зберігає інфективність протягом 6 років. Чутливий до дії хлороформу, ультрафіолетового випромінювання.
Гепатит D спричиняється дефектним РНК-вірусом, який неспроможний до самостійного розмноження і потребує участі вірусу-помічника, яким виступає вірус гепатиту В.
Джерело збудника. Джерелами є хворі на гострий чи хронічний вірусний гепатит, а також носії вірусів, Маркери цих збудників у хворих на гостру форму виявляються наприкінці інкубаційного періоду, протягом початкового (переджовтяничного) і усього періоду розпалу (всього біля 3-4 тижнів). Частина перехворілих (1-5 %) ще багато років (часто довічно) зали-шається носіями вірусів. Таке тривале носійство, як правило, спостерігається при хронічній формі гепатиту. Основним джерелом вірусів гепатитів В, С і D слід вважати хворих з безсимптомними і стертими формами захворювань, а також "здорових" носіїв. Це зумовлено значним поширенням таких форм інфекції і можливістю тривалого персистування вірусів в організмі. В інфікованих осіб усі секрети, що утворюються з крові (плазми) або мають їх домішки, потенційно небезпечні. Особливу епідеміологічну небезпеку несуть кров та її препарати (плазма, еритроцитна маса, фібриноген, протромбін) інфікованих донорів.
Механізм і шляхи передачі. Єдиний реальний механізм передачі гепатитів В, С й D - контактно-рановий (мал. 49). Основний шлях передачі - парентеральний. Він реалізується у природних і штучних умовах: при статевих контактах, переливанні крові, використанні недостатньо обробленого медичного інструментарію, випадкових порізах та ін. Для зараження достатньо мізерної кількості матеріалу, контамінованого вірусами (0,0001 мл плазми крові носія вірусу). Заразитися можна в разі попадання на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки крові хворих або її продуктів, під час проколювання мочок вух, татуювання, ін'єкцій наркотичних речовин. Відома передача захворювань у сім'ях, де користуються спільними бритвами чи зубними щітками. Допускається можливість трансплацентарного зараження плоду, однак частіше інфікування дитини від матері відбувається під час контакту новонародженого з контамінованими вірусами навколоплідними водами чи піхвовим секретом під час пологів.
Прояви епідемічного процесу. Гепатити В, С і D поширені в усіх країнах світу. Рівень захворюваності суттєво залежить від рівня медичної допомоги й освіченості населення. Оскільки неабияке значення у поширенні цих інфекцій належить працівникам лікувальних установ, ці хвороби називають "opprobrium medicorum" - ганьбою медиків.
Мал. 49. Механізм і шляхи передачі при гепатитах В, С, D.
Через особливості реплікації вірусів гепатиту D він завжди перебігає у поєднанні з гепатитом В.
Захворюваність вірусними гепатитами проявляється поодинокими або (рідше) груповими спалахами. Частіше хворіють особи, які мають інші супутні хвороби і отримували медичну допомогу та при цьому були інфіковані. Відтак відзначається переважна захворюваність дітей першого року життя й осіб у віці понад 30 років. Групою підвищеного ризику захворювання є медичний персонал, який контактує з кров'ю хворих: хірурги, гінекологи, анестезіологи, стоматологи, лаборанти, середній (особ-ливо маніпуляційні медсестри) і молодший медичний персонал. В офіційних матеріалах ВООЗ гепатит В зараховано до професійних хвороб деяких категорій медичних працівників. До груп ризику інфікування належать також реципієнти крові, діти, народжені матерями-носіями вірусів, ін'єкційні наркомани, особи з безладною сексуальною поведінкою.
Ці захворювання не мають чіткої сезонності й розподіляються порівняно рівномірно протягом року.
Основні напрямки епідеміологічного обстеження. Уточнюють час захворювання і появи жовтяниці. З'ясовують, чи не отримував хворий упродовж останніх 6 міс. парентеральних маніпуляцій (переливання крові та її препаратів, ін'єкцій медикаментів, діагностичних та хірургічних маніпуляцій з порушенням цілісності шкіри чи слизових оболонок).
У діагностиці вирішальне значення має виявлення антигенів вірусів і антитіл до них у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. Клінічне обстеження і біохімічне дослідження крові та сечі дають змогу встановити наявність гепатиту та його особливості у конкретного пацієнта.
Протиепідемічні заходи спрямовані на нейтралізацію джерела збудника, ліквідацію шляхів її передачі та підвищення несприйнятливості населення (при гепатиті В). До першої групи заходів належать:
? виявлення та ізоляція хворих, санація вірусоносіїв;
? встановлення спостереження за контактними особами протягом 3 міс. після припинення контакту;
? виписування реконвалесцентів зі стаціонару за умови їх клінічного одужання і нормалізації біохімічних показників (усіх реконвалесцентів впродовж 2-4 тижнів вважають тимчасово непрацездатними);
? встановлення диспансерного спостереження за перехворілими;
? суворе стеження за дотриманням правил відбору донорів (ком-плексне обстеження на маркери вірусів гепатитів В і С, усунення від донорства осіб, які перенесли вірусний гепатит, хворих на хронічні гепатити, колишніх реципієнтів крові та її препаратів, наркоманів і алкоголіків, кров від одного донора рекомендовано переливати лише одному реципієнту);
? періодичне (через 6 міс.) обстеження медичного персоналу, який належить до груп підвищеного ризику інфікування, на наявність маркерів вірусних гепатитів.
Для переривання механізму передачі
? різко обмежують показання до переливання крові та її препаратів;
? рекомендують використовувати лише одноразові інструменти (шприци, голки, системи для переливання, скарифікатори тощо), а якщо це неможливо, то забезпечити якісну стерилізацію медичного інструментарію;
? здійснюють систематичну дезінфекцію робочих столів, посуду та підлоги в клінічних лабораторіях і на станціях переливання крові;
? забезпечують медичний персонал, який безпосередньо контактує з кров'ю та іншими біологічними тканинами чи донорськими препаратами, індивідуальними засобами захисту (гумові рукавички, халати, спеціальні маски чи окуляри для захисту очей),
Підвищення несприйнятливості медперсоналу, що належить до групи ризику інфікування, досягається шляхом
? специфічної профілактики гепатиту В;
? використання екстреної пасивної профілактики гепатиту В гомогенним імуноглобуліном (у разі ймовірного інфікування),
У крупних лікарнях функціонують центральні стерилізаційні відділення, в яких підготовлений персонал здійснює обробку й стерилізацію інструментарію з використанням сучасних технічних засобів (автоклави, сухожарові шафи).
Специфічна профілактика. Отримано ряд рекомбінантних (генно-інженерних) вакцин проти гепатиту В. На території з низьким рівнем захворюваності вакцинації підлягають новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В після 6-го місяця вагітності або є хронічними вірусоносіями; часті реципієнти крові чи її препаратів, медичні працівники. На території із середнім рівнем захворюваності вакцинують усіх дітей.
Екстрена пасивна профілактика гепатиту В у медичних працівників, які одержали травми під час роботи із забрудненою вірусами кров'ю, здійснюється людським імуноглобуліном з високим титром антитіл проти HBsAg. Умовою ефективності імуноглобулінопрофілактики є застосування препарату не пізніше ніж через 2-3 доби після зараження, бажано в перші 6 год.
Специфічна профілактика гепатитів С і D ще не розроблена.
Loading...

 
 

Цікаве