WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гостра ниркова недостатність - Реферат

Гостра ниркова недостатність - Реферат

олією. Катетер 2-3 рази на добу промивають дезінфекційним розчином (фурацилін 1:5000). Медична сестра веде спостереження за характером і кількістю сечі і негайно повідомляє лікаря про будь-які зміни. Облік балансу рідини найкраще контролювати за допомогою ліжка-вагів.
Засоби й методи лікування інфекційних хворих у початковій фазі визначаються причиною, що зумовила ГНН. У разі преренальної ниркової недостатності лікування полягає у відновленні загальної гемоциркуляції та мікроциркуляції у нирках. Це протишокові заходи при інфекційно-токсичному шоку, енергійна регідратація при гострому зневодненні. Усуненняартеріальної гіпотонії, поліпшення реологічних властивостей крові досягають завдяки адекватній інфузійній терапії, а усунення метаболічного ацидозу проводять шляхом внутрішньовенного введення 4 % розчину натрію гідрокарбонату (200-400 мл). Важлива також профілактика ДВЗ-синдрому, особливо у випадку інфекційно-токсичного шоку, геморагічних гарячок чи менінгококемії. Цього досягають завдяки уведенню гепарину - 200-500 ОД/кг на добу. Стимулювати ниркову фільтрацію можна шляхом застосування лазиксу (60-80 мг). Після стабілізації артеріального тиску доцільно вводити манітол (20 % розчину 400 мл) чи реоглюман (400 мл) для запобігання ішемії нирок, поліпшення їхнього функціонального стану. Не можна манітол і реоглюман застосовувати як стимулятори діурезу при анурії, тому що внаслідок нефронекрозу ці препарати не будуть виведені з організму, а розподіляться в тканинах, утримуючи у них воду через підвищення осмотичного тиску. Для зняття спазму ниркових артеріол, нормалізації ниркового кровообігу застосовують допамін, еуфілін (0,1- 0,2 мл/кг 2,4 % розчину), нікотинову кислоту (0,03-0,05 мл/кг 1 % розчину). Слід враховувати, що допамін у малих дозах (50 мг препарату у 250 мл 5% розчину глюкози зі швидкістю 15- 18 крапель на 1 хв) спричиняє розширення ниркових судин. У разі швидшого введення препарату - ефект протилежний.
Для профілактики розвитку першого періоду ГНН ренального типу застосовують інтенсивну терапію, яка базується на використанні етіотропних і патогенетичних препаратів відповідно до нозологічної форми захворювання: хворим на лептоспіроз призначають антибіотик і специфічний імуноглобулін, хворим на ГГНС показане раннє введення гепарину, при лікуванні хворих на малярію у випадку появи ознак гемоглобіну-рійної гарячки відміняють препарат, що зумовив гемоліз.
Лікування олігоануричного періоду ГНН комплексне - проводять інтенсивну терапію, а за необхідності використовують спеціальні методи. Для боротьби з азотемією застосовують дієту високої енергетичної цінності з підвищеним умістом вуглеводів і жирів і обмеженням умісту білка й калію, Для очищення організму від азотистих шлаків проводять часті промивання шлунка і товстої кишки розчином такого складу: на 10 л води - 800 г сахарози, 100 г глюкози і 30 г натрію гідрокарбонату. При цьому важливе значення має повне видалення рідини зі шлунка й кишок для запобігання всмоктуванню води. Для очищення організму за допомогою діареї застосовують також сорбіт (50-80 г) або магнію сульфат (15-20 г). Така процедура сприяє одночасному видаленню надлишку калію й азотистих шлаків. Азотисті шлаки видаляють шляхом призначення ентеросорбентів (ентеродез, силардтощо), а також стимуляцією потовиділення (чому сприяє вживання напоїв з малиною - за добу виділяється до 2 л поту). Для зменшення білкового катаболізму використовують анаболічні гормони - ретаболіл (1-2 мл 5 % розчину) , неробол (2 мл 2,5 % розчину) та ін. У випадку ГНН слід обережно призначати глюкокортикостероїди, що сприяють посиленню азотемії і гіперкаліємії у зв'язку з їхньою катаболічною дією. Протипоказані також сечовина і ртутні діуретики, антибіотики з побічним нефротоксичним ефектом, калій та калієвмісні препарати.
У випадку олігурії чи анурії важливе значення має боротьба з гіпергідратацією. Об'єм рідини, що вводиться, повинен перевищувати діурез і кількість води, що її втрачає хворий із блюванням і випорожненнями, не більше ніж на 500-600 мл. При цьому додатково вводять по 500 мл рідини на кожен градус підвищення температури тіла понад 37 °С. Парентеральне введення рідини обмежують внутрішньовенними вливаннями гіпертонічних розчинів глюкози (по 500 мл 20 % розчину) разом із 20 ОД інсуліну, 4 % розчину натрію гідрокарбонату (100- 200 мл), 10 % розчину кальцію глюконату чи хлориду (20- 40 мл на добу).
Якщо після консервативного лікування ефекту немає й утримується анурія, проводять гемодіаліз. Показаннями до нього є: прогресуюче погіршення стану, підвищення в крові рівня сечовини понад 33 ммоль/ л, креатииіну - понад 0,9 ммоль/ л, калію - понад 6,5 ммоль/ л. Гемодіаліз необхідно проводити негайно при загрозі набряку легень або мозку чи гострої серцевої недостатності. Можливе також; проведення перитонеального діалізу, гемосорбції, лімфосорбції, ультрафільтрації.
У період поліурії на фоні зниження у крові азотистих шлаків проводять корекцію водно-електролітного балансу. Компенсація втрат рідини у цей період відбувається природним шляхом відповідно до спраги (масивне внутрішньовенне введення рідини протипоказане). Реконвалесценти перебувають на тривалому диспансерному спостереженні у зв'язку з повільним відновленням функції нирок, можливістю розвитку артеріальної гіпертензії, хронічної ниркової недостатності, хронічного пієлонефриту, нефрокальцинозу.
Прогноз при ГНН визначається у першу чергу його причиною і тяжкістю структурних змін у нирках. Летальність коливається від 50 % при посттравматичній і післяопераційній ГНН до 10 % - унаслідок інших причин. Смерть настає від набряку легень, набряку-набухання головного мозку, що можуть бути спровоковані також надлишковою інфузійною/герапією. Можлива зупинка серця внаслідок гіперкаліємії.
Використана література
1. Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.
2. Вирізки журналу "Медичний вісник" та "Охорона здоров'я".
3. Лікування та діагностика. - 2001 р. - №2. - С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. - К., 2001.
5. Гудзь С. П. та ін. Основи мікробіології. - К.: УМК ВО, 1991. - 236 с.
6. Пяткін К. Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. - К.: Вища шк., 199Майданник В.Г. Педиатрия. К., АСК, 1999..-832 с.
Loading...

 
 

Цікаве