WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Терморегуляція організму людини. Дія високої та низької температури на організм людини - Реферат

Терморегуляція організму людини. Дія високої та низької температури на організм людини - Реферат

нормальну температуру тіла не таке просте, як здається на перший погляд. Органи людини щодо цього також поділяють на дві групи: одні з них мають постійну високу температуру, інші - мінливу і нижчу температуру.
До першої частини належать внутрішні органи. Найвищу температуру має печінка, далі йде кров в аорті, органи грудної і черевної порожнин, головний і спинний мозок. Ці органи, які розташовані в глибоких частинах тіла і мають постійну температуру, називають серцевиною, або ядром. Органи і тканини, що розміщені на периферії,передусім скелетні м'язи, мають нижчу температуру, до того ж вона легко змінюється у відповідь на зовнішні впливи. Ці органи називають оболонкою. Умовна середня температура, виміряна під пахвою, складає 37 °С.
Підвищення температури тіла - дуже частий симптом багатьох захворювань. Розрізняють два види підвищення температури: гарячку і гіпертермію (про останню вже говорилося раніше). Гарячка - це типовий патологічний процес, який характеризується зміною терморегуляції і підвищенням температури тіла, незалежно від температури навколишнього середовища. Гіпертермія ж, навпаки, виникає внаслідок зовнішнього або внутрішнього розігрівання організму. При гарячці центр терморегуляції перебудовується таким чином, що це дозволяє активно підняти температуру тіла на вищий рівень. При гіпертермії температура тіла підвищується всупереч спробам центру терморегуляції утримати її на нормальному рівні.
За походженням розрізняють інфекційні й неінфекційні гарячки. Еволюційно гарячка з'явилася як реакція на проникнення в організм мікробів і їх токсинів, тому вона характерна для інфекційної патології.
Мікроорганізми містять у собі пірогенні речовини (зовнішні, і екзогенні пірогени). Вони є складовою частиною мікробних токсинів. Найбільше вивчені в цьому плані ендотоксини грамнегативних бактерій. Вони складаються з трьох фракцій: ліпідної, полісахаридної і білкової. Пірогенні властивості має ліпідна фракція (ліпоїд А).
Екзогенні пірогени самі по собі не викликають гарячки, але, потрапивши в організм, стимулюють утворення внутрішніх (ендогенних) пірогенів. Довгий час їх не вдавалося ідентифікувати. Тепер з'ясовано, що це не що інше, як інтерлейкін 1, який виділяється моноцитами, нейтрофілами, макрофагами тканин, тобто, виділення інтерлейкіну 1 - це функція фагоцитуючих клітин. Лімфоцити не спроможні синтезувати його, але вони ; виділяють лімфокін, який стимулює продукцію інтерлейкіну 1 моноцитами і гранулоцитами. Інтерлейкін 1 впливає на центр терморегуляції через простагландини, він викликає гарячку через кілька хвилин. Екзогенний піроген діє через нього.
Є багато мікроорганізмів, які не виділяють ендотоксинів, проте викликають гарячку (збудники грипу, дифтерії, правця). Точний механізм тут невідомий, але, очевидно, спрацьовує загальна закономірність: кожен фагоцитоз стимулює виділення інтерлейкіну 1. Бактерії і віруси активно елімінуються з крові тканинними макрофагами. Вони й індукують виділення інтерлейкіну 1, зокрема в печінці й селезінці, де багато макрофагів.
Неінфекційну гарячку поділяють на два види: гарячку при асептичному запаленні й гарячку при алергії. Патогенез їх однаковий - вони викликаються інтерлейкіном 1. Пусковим механізмом утворення і виділення інтерлейкіну 1 також вважають фагоцитоз: при асептичних запаленнях (інфаркт міокарда, хвороби сполучної тканини, запальні реакції у відповідь на пухлини) - фагоцитоз загиблих і пошкоджених клітин або клітинних фрагментів; при алергіях - фагоцитоз комплексів антиген-антитіло.
Інтерлейкін 1 - білок низької молекулярної маси, який викидається фагоцитуючими клітинами в кровотік і досягає центру терморегуляції. Це дуже могутній стимулятор центру, він викликає гарячку в нанограмових кількостях. У фагоцитуючих клітинах його немає в готовому вигляді, він утворюється в процесі фагоцитозу. Секреція інтерлейкіну 1 не супроводжується загибеллю фагоцитів.
Центр терморегуляції, на який діє інтерлейкін 1, локалізований у передній частині гіпоталамуса біля дна третього шлуночка. Центр відповідає за координацію функцій організму, що мають відношення до теплопродукції і тепловіддачі й підтримують температуру внутрішніх органів.
Центр терморегуляції складається з декількох анатомічно і функціонально розділених одиниць. Головні з них - термочутлива ділянка (термостат), термоустановочна ділянка ("установочна точка") і дві ефекторні ділянки (центр теплопродукції і центр тепловіддачі) (рис. 38).
Термостат - це ділянка мозку, яка вимірює температуру тіла. Нейрони цієї ділянки прямо реєструють температуру артеріальної крові, яка протікає через головний мозок, отримують сигнали з терморецепторів шкіри і з терморецепторів, закладених у внутрішніх органах. Функція термостата - аналізувати температурну сигналізацію, безперервно визначати середню температуру внутрішніх органів і передавати ці дані на "установочну точку".
"Установочна точка" - це група нейронів, яка визначає необхідну на даний момент (референтну) температуру тіла. Відповідно до рівня бажаної температури, "установочна точка" перебудовує центри теплопродукції і тепловіддачі таким чином, щоб довести фактичну температуру тіла до бажаної. Наприклад, якщо "установочна точка" визначає, що температура тіла нижча за бажану, то вона активує центр теплопродукції і пригнічує центр тепловіддачі, а при збільшенні температури тіла - навпаки.
Центр теплопродукції регулює тепло шляхом підвищення загальної метаболічної активності, насамперед у скелетних м'язах. При зниженні температури тіла в холодному середовищі спочатку виникає так званий терморегуляторний м'язовий тонус, під час якого збільшується продукція тепла скелетними м'язами. Підвищення тонусу суб'єктивно не відчувається.
Якщо нескоротливий термогенез не може дати достатньої кількості додаткового тепла, щоб підтримати нормальну температуру тіла внутрішніх органів, починається м'язове тремтіння, тобто скоротливий термогенез. Це мимовільні ритмічні скорочення м'язової мускулатури, які здатні підвищити швидкість метаболізму в 5 разів. Оскільки під час тремтіння на механічну роботу втрачається лише невеличка частина утвореної енергії, то більшість її звільнюється у формі тепла. Температура тіла зростає.
Істотну роль у підтриманні температури тіла відіграє печінка. На долю цього органа припадає у звичайних умовах до ЗО % утвореного тепла.
Центр
Loading...

 
 

Цікаве