WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Шлункові кровотечі та пенетрації - Реферат

Шлункові кровотечі та пенетрації - Реферат


Реферат на тему:
Шлункові кровотечі та пенетрації
ПЛАН
1. Визначення. етіологія, клініка, діагностика.
2. Принципи лікування.
3.Догляд за хворими.
Кровотеча - найчастіше і найнебезпечніше ускладнення, причому дуо-денальні виразки дають кровотечі частіше, ніж шлункові (В.Х. Василенко, А.Л. Гребенев, 1980, 1981). У більшості випадків виразкова кровотеча ви-никає на фоні симптомів загострення пептичної виразки, але в деяких пацієнтів є першою ознакою рецидиву захворювання. Прихована кровотеча майже завжди супроводить загострення виразкової хвороби, хоч, як правило, залишається непоміченою і не вважається ускладненням. Діаг-ностують переважно лише масивні (профузні) кровотечі з кривавим блю-ванням і меленою (випорожнення нагадують дьоготь), які виникають майже одночасно. Ці симптоми дають підстави говорити про значну кровотечу з верхніх відділів травного тракту. При кривавому блюванні джерело кро-вотечі частіше розташоване в шлунку і значно рідше - у дванадцятипалій кишці, але вище від дуоденального згину. Блювання при цьому нагадує кавову гущу. Проте кровотеча з дванадцятипалої кишки й навіть із шлунка не завжди супроводиться кривавим блюванням, часто виявляється лише мелена, яка вважається характерною ознакою кровотечі із шлунка і два-надцятипалої кишки. Темно-червона кров, яка рівномірно перемішана з випорожненнями, більше характерна для кровотечі з нижніх відділів товстої кишки. Близько 90 % кровотеч при виразці дванадцятипалої кишки проявляється лише меленою, тоді як при виразці шлунка досить часто спостерігається криваве блювання.
Клінічна картина визначається темпом та об'ємом кровотечі. При лег-кому ступені крововтрати, коли вона не перевищує 350-400 мл, суб'єктивних відчуттів або зовсім не буває, або вони обмежуються легкою нудотою, яка швидко минає, сухістю в роті, слабкістю, лихоманкою. Хворий у багатьох випадках може навіть не звертати уваги на ці симптоми, якщо не з'являється блювання кров'ю. Найбільш постійні ознаки -позиви на де-фекацію і дьогтеподібні випорожнення. Крововтрату, яка перевищує 10 % об'єму циркулюючої крові, організм переносить переважно легко за рахунок включення механізмів саморегуляції і компенсації.
При великій втраті крові або повторній кровотечі з'являються симптоми гострої постгеморагічної анемії: раптова слабкість, нудота, пітливість, шуму вухах, мерехтіння перед очима, серцебиття, запаморочення, непритомність. Хворий стає блідим, шкіра вкривається холодним липким потом, пульс прискорюється, систолічний AT знижується. Голос стає хриплий, відзначаються спрага, адинамія, олігурія. Необхідно мати на увазі, до ці суб'єктивні симптоми можуть з'явитися раніше, ніж криваве блювання й мелена. Загальний стан хворого залежить не лише від величини крововтрати, а й від її швидкості. Під впливом компенсаторних механізмів переважно протягом кількох годин відновлюється об'єм циркулюючої крові, але розвивається нормохромна анемія, яка є критерієм тяжкості крововтрати. При одноразовій кровотечі анемія найбільше виражена до кінця доби, а відсутність позитивної динаміки показників еритропоезу впродовж 2-3 наступних діб свідчить про продовження або повторну кровотечу.
На другу добу після кровотечі може розвиватися резорбційна лихоман-ка, яка зменшується після промивання шлунка.
Тепер при підозрі на кровотечу і навіть на її висоті проводять ендоско-пічне дослідження, яке має не тільки діагностичну, а й лікувальну мету - зупинити кровотечу. Досвід свідчить про те, що кваліфікований ендоскопіст, озброєний сучасним ендофіброскопом, у більшості випадків може діагностувати джерело кровотечі з виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, а також зупинити кровотечу в момент огляду. Під час ендоскопії можна провести прицільне зрошення ділянки слизової оболонки, яка кровоточить, охолодженими гемостатичними рідинами (5 % розчином амінокапронової кислоти, рідким тромбіном, 5 % розчином новокаїну з адреналіном), а також обробити кровоточиві ерозії і виразки плівкоутворювальними препаратами. Більш надійним методом зупинення виразкових кровотеч є діа-термокоагуляція. Завдяки їй можна остаточно зупинити кровотечу.
Лікувальна тактика при виразкових гастродуоденальних кровотечах будується з урахуванням таких важливих критеріїв, як об'єм кровотечі, локалізація виразки, характер морфологічних змін у ній, тяжкість стану хворого та ін.
Серед численних засобів консервативної терапії, які спрямовані на зу-пинку кровотеч, слід назвати промивання шлунка холодною водою; уве-дення препаратів, які знижують секрецію соляної кислоти (ранітидин, фамотидин, омепразол); ендоскопічне зупинення кровотечі, катетерна емболізація артерії.
Невідкладну допомогу на догоспітальному етапі доцільно починати з їх заходів: 1) суворий ліжковий режим; 2) холод на надчеревну ділян-3) внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення вікасолу (2-3 мл розчину) і дицинолу (2-4 мл і більше 12,5 % розчину); 4) приймання єдину амінокапронової кислоти (400-500 мл 5 % розчину), антацидів юрбентів (альмагель, фосфалюгель); 5) при зниженні AT - поза Треннбурга. Серцеві та судинозвужувальні засоби протипоказані.,
Хворого необхідно негайно госпіталізувати в хірургічний стаціонар. У стаціонарі часто вдаються до внутрішньовенного введення антигемофільної плазми (100-200 мл), фібриногену (1-2 г у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду), амінокапронової кислоти (200 мл 5 % розчину) та інших гемостатичних засобів.
У стаціонарі одночасно з ендоскопією та іншими заходами з інтервалом 4-6 год внутрішньовенно вводять фамотидин (40 мг) або зантак (50 мг), усередину призначають омепразол - по 20 мг 2 рази на добу. Добрий гемостатичний ефект дає секретин, який
Loading...

 
 

Цікаве