WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція - Реферат

Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція - Реферат

уражує м'язи, сполучну тканину, судини та нерви. Точно не встановлено, що уражується первинно - м'язи (міонекроз) чи судини (тромбоз, наслідком якого єміонекроз).
В уражених тканинах унаслідок утилізації глікогену та інших вугле-водів, що піддаються ферментації, накопичується молочна кислота та гази - метан, водень, СО2 а у разі приєднання гнильної інфекції - також аміак, сірководень. Тканини стають набряклими. Набряк швидко поширюється в центральному (проксимальному) напрямку, спричинюючи збліднення шкіри. Нерідко на ній утворюються пухирі з серозно-геморагічним вмістом (внаслідок різкого підвищення проникності судин та накопичення під епідермісом транссудату). Для об'єктивної реєстрації набряку в роки Великої Вітчизняної війни було запропоновано накладання на ногу вище від рани нитки, яка за прогресування набряку занурювалась у глиб шкіри. Газ у тканинах та їх набряк спостерігаються завжди, але в різних варіантах - превалює газотворення (монокультура Cl.perfrin-gens) або набряк (асоціація Cl.perfrin-gens з Cl.vedematiens). У рані та за нею домінує некротичний процес, тоді як запально-реактивні клітинні реакції не виражені.
У судинах (венах та артеріях) тканин навколо осередку інфекції (рани) розвиваються стаз та тромбоз (як наслідок набряку та дії токсинів), які супроводжуються міонекрозом, крововиливами в тканини та гемолізом. Останні обумовлюють появу на шкірі багряно-синіх та коричневих плям ланд-картного типу. Сама рана стає сірою, виділення з неї мізерні, серозно-геморагічні або темно-бурі, смердючі, м'язи тьмяні, випинаються в рану. Лише при гнійно-гнильних епі-фасціальних формах помітні запальні реакції у вигляді лейкоцитарної інфільтрації в тканинах навколо осередку інфекції (рани).
За наявності в асоціації чи превалювання Cl.hystolyt.icum всі тканини розплавляються, перетворюються на рідку суміш, оточену шкірою.
Клінічний перебіг. Ознаки та симптоми. Захворювання у переважної кількості хворих спостерігається при пораненнях ніг (стегна, гомілки), розвивається головним чином у перший тиждень після поранення, у біль-шості випадків - у перші 3 доби, частіше ще до розвитку гнійної інфекції. Переконання, що наявність останньої уже виключає можливість розвитку анаеробної інфекції, хибне. Що менший інкубаційних період, то тяжчий перебіг захворювання.
Першими місцевими ознаками є відчуття тупого розпираючого болю в рані, відчуття тиску пов'язки, якщо рана локалізується на нозі чи руці, зменшення ексудації в рані та зміна кольору рани з червоно-рожевого на сірий, поява набряку навколишніх тканин, зокрема проксимальніше від рани. Загальні явища в ранній період - це відчуття слабкості, стурбованість, збудження (пізніше депресія), значна тахікардія, що не відповідає температурі тіла. Частіше температура субфебрильна, рідше - феб-рильна. Місцеві зміни мають фазний перебіг, прогресуючи від початкових ознак - обмеженої газової флегмони (рання фаза) через газову флегмону до гангрени.
У разі запізнілої медичної допомоги - несвоєчасного виконання хірургічного втручання, зокрема хірургічної обробки рани чи ампутації, або взагалі у разі неконтрольованого перебігу захворювання поширення некротичних змін веде до інвазії мікроорганізмів у кровообіг, розвитку анаеробного сепсису та смерті хворого.
У стадії анаеробної флегмони, як обмеженої, так і ще більшою мірою поширеної, рана стає сіро-брудною, сухою (при газовій) чи вологішою (при газово-некротичній формі), з малою кількістю серозно-геморагічного чи каламутного смердючого ексудату. М'язи в рані втрачають блиск, стають сірими, або геморагічними, нипинаються в рану. Навколо рани тканини набряклі. Внаслідок стискання набряком судин шкіра далеко за межами осередку стає блідою, на ії поверхні помітні синюваті смуги вен. При паль-пації набряклих тканин навколо рани відчувається крепітація.
За поширення інфекції в тканинах розвиваються міонекроз, некроз м'язів (окремих чи груп) та гангрена. Некроз м'язів та судин призводить до крововиливів, розкладання гемоглобіну та появи на поверхні шкіри уражених зон кінцівок чи тіла пухирів та розсіяних плям (ландкарт-ного типу) багрово-синього та буро-жовтуватого (бронзового), інколи жовтувато-зеленуватого кольору ("цвітіння синця"). Через це зміни кольору шкіри називають "забарвленням осіннього лісу".
У разі переважної локалізації анаеробної інфекції на ногах міонекроз швидко поширюється, спричинює тромбоз магістральних артерій та гангрену ноги чи, рідко, ніг. На артеріях ноги зникає пульс (периферійне від рани), нога стає холодною, темно-синьою чи навіть чорно-синьою.
Рана при гангрені стає темно-брудною, некротичною, смердючою. За-гальний стан хворого, що значно порушується вже в стадії флегмони (емо-ційне пригнічення, субфебрильна температура тіла, тахікардія, втрата апе-титу, сухість слизової оболонки, язика та наліт тощо), при розвитку поши-реної флегмони, а особливо міонекро-зу та гангрени, різко погіршується. Підвищується температура тіла до фебрильних цифр (38-40 °С), спостерігається виражена інтоксикація (відсутність апетиту, депресія, жов-тяничність склер, сухий обкладений сірим нальотом язик, диспепсичні явища, тахікардія, низкий артеріальний тиск, лейкоцитоз, низький діурез, прогресуюча анемія, пасивність).
Розвиток сепсису характеризується поглибленням загальних явищ інтоксикації та розвитком токсичного шоку.
Клінічний перебіг захворювання може бути блискавичним, мати швид-кий чи повільний перебіг, а за тяжкістю - дуже тяжким, тяжким та се-реднього ступеня тяжкості.
У переважній кількості випадків анаеробна інфекція має перебіг тяжкої міонекротичної форми. Лише у невеликої кількості хворих інфекція обмежується ураженням лише над-фасціальних (епіфасціальних) м'яких тканин, власне сполучної тканини (підшкірної основи, судин, поверхневої фасції), тобто розвитком анаеробної флегмони чи, за термінологією деяких західних авторів, - анаеробним целюлітом (з газоутворенням чи без нього). Ця форма, на відміну від міонєкротичних форм з притаманним їм головним чином некротичним процесом, перебігає з чіткими ознаками також запального процесу - лейкоцитарною інфільтрацією тканин навколо осередку з явищами фагоцитозу. Перебіг такої форми інфекції значно легший, а прогноз для хворих сприятливий.
Діагностика анаеробної інфекції грунтується, головним чином, на клінічних проявах захворювання - місцевих ознаках та загальних, сис-темних порушеннях. Місцеві ознаки-це зміна вигляду самої рани, набряк тканин навколо неї та за її межами, зокрема проксимальніше від неї, якщо йдеться про головну локалізацію інфекції - кінцівки, особливо ноги, крепітація в тканинах навколо осередку, мізерні смердючі виділення з рани буро-брудного кольору (за відсутності в асоціації гнильних мікроорганізмів запах виділень неприємний, нагадуює запах квашеної капусти чи несвіжого сиру). Нерідко м'язи

 
 

Цікаве

Загрузка...