WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Поняття про аналізатори. Органи чуття. Органи чуття та їхнє значення - Реферат

Поняття про аналізатори. Органи чуття. Органи чуття та їхнє значення - Реферат

забезпечене нервовими закінченнями, звідки ніготь росте. Тому нігтьове ложе називають матриксом.
Колір нігтя зумовлений розміщеними під ним кровоносними судинами, які просвічуються через прозорий зроговілий шар. Як правило, нігті мають рожевий колір. При захворюваннях, які супроводжуються порушеннями кровообігу та кисневим голодуванням, змінюється колір крові, нігті набувають синюшного відтінку.
За характером секрету в шкірі розрізняють три типи залоз: потові, сальні, молочні. Потові залози містяться в дермі або в підшкірній жировій клітковині у вигляді довгих трубок із закрученими на кінцях клубочками, які виробляють піт. Складаються з кінцевої частини, або тіла, і потової протоки, яка відкривається на поверхні епідермісу потовою порою. Потові залози діляться на еккринні й апокринні. Еккринних залоз найбільше є на шкірі долонь, підошов і лоба; немає залоз на червоній облямівці губ, головці і пе-редній шкірочці статевого члена, кліторі, малих соромітних губах. Апокринні залози розміщені в шкірі пахвових ямок, лобка та живота, у шкірі калитки, великих соромітних губ, промежини.
Потові залози виконують видільну функцію. Ними за добу виводиться близько 500-600 мл поту. До складу поту входять неорганічні (натрію хлорид, калію хлорид) і органічні (сечовина, сечова кислота, креатинін, аміак тощо) сполуки, які виводяться з крові.
Інтенсивність потовиділення залежить від температури навколишнього середовища та характеру здійснюваної роботи, а також рухливості вегетативних функцій організму. Потовиділення відбувається рефлекторно. Вищі центри його містяться в довгастому мозку та гіпоталамусі. Крім того, потові залози беруть участь у терморегуляції й зумовлюють специфічний запах тіла.
Сальні залози розташовані майже по всій шкірі, за винятком шкіри долонь та підошов. Більшість сальних залоз зосереджена біля кореня волосини: своїми вічками вони відкриваються в її фолікули. Ці залози маютьназву сальних залоз волосся. Відокремлені сальні залози розміщені на ді-лянках шкіри, що не мають волосся (губи, головка статевого члена, клітор тощо). Сальні залози виділяють за добу близько 20 г шкірного сала, яке змащує волосся й епідерміс, пом'якшує його і захищає від зовнішніх впливів.
Молочна залоза (glandula mammalia) - видозмінена шкірна потова апокринна залоза, розташована на передній поверхні великого грудного м'яза і частково переднього зубчастого, від яких відділена грудною фасцією. З грудною фасцією залоза зв'язана пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка зумовлює її рухомість. Основа залози простягається від III до VI ребра, досягаючи присереднього краю груднини. На передній поверхні її є сосок, на якому відкриваються молочні протоки. Він обмежений пігментованим обідком шкіри - грудним кружальцем.
Тіло молочної залози складається з 15-20 часток. Кожна частка - це складна альвеолярна залоза з молочною протокою, яка розширюється в молочну пазуху. Частки складаються з часточок, утворених скрученими молочними протоками.
Основна функція молочної залози - вироблення та секреція молока, призначеного для вигодовування новонародженого. Після закінчення лактації залоза переходить у недіяльний стан і залозиста тканина атрофується - настає фізіологічна інволюція (зворотний розвиток). З віком виникає інволюція залози, зумовлена зменшенням її розмірів внаслідок зморщування залозистих часточок, заміни залозистої тканини фіброзною та жировою тощо.
Функції шкіри. Шкіра, вкриваючи тіло ззовні, виконує бар'єрну функцію. Вона захищає організм від несприятливих зовнішніх впливів (механічних, фізичних, хімічних тощо), а також від проникнення мікроорганізмів завдяки щільності зроговілого шару і кислій реакції епідермісу.
Вода та розчинені в ній солі практично не всмоктуються шкірою, оскільки зроговілий шар, просякнутий ліпоїдами, майже непроникний для водних розчинів. Через шкіру краще всмоктуються речовини, які розчиняються в ліпоїдах або розчиняють їх, наприклад отруйні речовини шкірно-наривної дії (іприт, люїзит), йод, ефір, фенол, хлороформ тощо.
Здорова шкіра поглинає ?-випромінювання, що призводить переважно до променевих опіків. у-Випромінювання має більш високу проникну властивість, уражує глибоко розміщені тканини і спричинює променеву хворобу.
Важливе значення має видільна функція шкіри. Через шкіру разом з потом, шкірним салом і зроговілими пластинками епідермісу з організму виділяються різні продукти обміну речовин: білки, електроліти, сечовина, сечова кислота, леткі жирні кислоти, холестерин, вітаміни тощо. Це набуває важливого значення при захворюваннях нирок і печінки, коли через шкіру виводяться також патологічні продукти обміну: ацетон, жовчні пігменти тощо.
Шкіра - це депо крові. У ній є пристосування, що регулюють кровообіг організму. При несприятливих впливах, які зумовлюють швидке розширення судин шкіри (перегрівання, вплив сонячного випромінювання тощо), можуть виникати значні порушення функцій системи кровообігу.
Величезна роль шкіри в терморегуляції організму. Через шкіру в навколишнє середовище віддається близько 80% теплоти шляхом теплопроведення (конвекції), тепловипромінювання та випаровування. Тепловіддача через шкіру залежить від умов, у яких перебуває організм (температури та швидкості руху навколишнього повітря, температури по-верхні тіла, стану артеріол і капілярів, фізичного навантаження тощо), а також від дії фізіологічних механізмів терморегуляції (стану судинорухових нервів і центрів терморегуляції). Посилена тепловіддача внаслідок гіперемії шкіри проявляється більшою мерзлякуватістю, що сприяє появі застудних захворювань.
Дихальна функція шкіри людини виражена слабко. На її частку припадає 1 % заіальної величини газообміну. За добу людина поглинає шкірою від 3 г до 6,5 г кисню і виділяє від 7 г до 28 г вуглекислого газу. Дихання шкіри активізується внаслідок підвищення температури зовнішнього середовища, фізичних навантажень і під час перетравлення їжі.
Шкірі властива рецепторна функція. У ній закладені спеціалізовані чутливі нервові закінчення (рецептори), які сприймають різні подразнення. Сума цих рецепторів - периферійний кінець шкірного аналізатора. Розрізняють такі типи шкірної чутливості: теплову, холодову, дотикову, больову. Холодову та теплову чутливість об'єднують під загальною назвою "температурна чутливість".
Loading...

 
 

Цікаве