WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Поняття про аналізатори. Органи чуття. Органи чуття та їхнє значення - Реферат

Поняття про аналізатори. Органи чуття. Органи чуття та їхнє значення - Реферат

барабанною порожниною та внутрішнім слуховим ходом. Розрізняють кістковий, присінковий та перетинчастий лабіринти. Кістковий лабіринт складається з порожнистих каналів, що з'єднуються між собою: завитки (спіральний кістковий канал), присінка (невеликої порожнини) і трьох кісткових півколових каналів, які розміщені в різних площинах - стріловій, лобовій та горизонтальній. Присінок утворює середню частину лабіринту, що з'єднується за допомогою отворів з півколовими каналами та каналом завитки.
У завитці є звукослриймальний апарат - спіральний (кортіїв) орган з великою кількістю рецепторних волоскових клітин, що перетворюють звукові коливання на нервові імпульси.
Перетинчастий лабіринт лежить в середині кісткового. Він має складні перетинчасті утворення, найважливішим елементом яких є нервові волокна VII черепного нерва. Містить у собі периферійні відділи аналізаторів слуху та гравітації. Всередині перетинчастий лабіринт заповнений прозорою рідиною - ендолімфою, а простір між кістковим і перетинчастим лабіринтом - перилімфою.
Присінок та кісткові півколові канали - це апарат, який бере участь у регуляції положення тіла в просторі та підтриманні рівноваги. У присілку кісткового лабіринту закладені два спеціальні утвори перетинчастого лабіринту - мішечокі маточка, на внутрішній поверхні яких є підвищення (плями) - рецепторні клітини, а на них - отоліти (мікроскопічні кристалічні утворення з кальцію карбонату), які беруть участь у збудженні рецепторних клітин. На внутрішній поверхні півколових каналів розташовані гребінці - спеціальні чутливі клітини, здатні сприймати подразнення та передавати імпульси в ЦНС. Вони подразнюються рухами ендолімфи, зумовленими переміщенням тіла в просторі. При цьому рухливі реакції, що виникають, сприяють збереженню рівноваги. Цьому сприяють також зір та м'язово-суглобова рецепція.
Передача звукових коливань відбувається таким чином. Звукові хвилі, які збирає вушна раковина, через зовнішній та внутрішній слухові ходи досягають барабанної перетинки і спричинюють її коливання (вібрацію). Вібрація барабанної перетинки через систему слухових кісточок передається на рідину перетинчастого лабіринту в рецептори (волоскові клі-тини) спірального органа. У рецепторі механічні коливання ендолімфи перетворюються на електричні. Нервові імпульси, що виникають, по слуховому нерву та провідних слухових шляхах надходять у центральні відділи слухового аналізатора - верхню скроневу звивину кори великого мозку, де сприймаються як звукові відчуття.
Звукові коливання можуть передаватися кістками черепа (кісткова провідність). Ця обставина має важливе значення в патології органа слуху.
Тактильна та температурна чутливість
Периферійна частина кожного аналізатора (тактильні та температурні рецептори) представлена спеціалізованими нервовими закінченнями, розташованими в різних шарах шкіри, слизовій оболонці, сухожилках, зв'язках і в інших анатомічних утвореннях.
Тактильні рецептори сприймають подразнення, що супроводжуються відчуттям дотику і тиску. До них належать дотикові (мейснерові тільця) та пластинчасті (тільця Пачіні) тільця і дотикові меніски (диски Меркеля). Вони розміщені в епідермісі, судинах і глибоких шарах шкіри долонної поверхні кисті, особливо на кінчиках пальців, а також шкіри губ, сухожилків, очеревини, брижі кишок тощо.
Температурна чутливість виникає від подразнення теплом і холодом. Теплові подразнення сприймаються тільцями Руффіні, холодові - колбами Краузе (інкапсульованими нервовими закінченнями), розташованими в сполучнотканинній основі слизової оболонки, під епідермісом. Подразнення, що сприймаються рецепторами шкірної чутливості, трансформуються в нервові імпульси, які по чутливих аферентних нервах передаються в задню центральну звивину - кірковий кінець шкірного аналізатора.
Дані про нюховий і смаковий аналізатори наведено у відповідних попередніх розділах (див. розділи 5, 6, 9).
Загальний покрив
Загальним покривом людини є шкіра (cutis).
Будова шкіри. Вона складається з двох шарів: поверхневого - епідермісу, або надшкір'я, та глибокого, або власне шкіри (кол. вкл., мал. XXVII).
Епідерміс {epidermis), утворений багатошаровим плоским епітелієм, зовнішні шари якого роговіють і поступово злущуються. Заміна втрачених клітин відбувається за рахунок безперервного утворення молодих клітин у базальному шарі епідермісу. Клітини базального шару епідермісу вироб-ляють пігмент меланін, від кількості якого залежить колір шкіри. Крім того, меланін захищає організм від проникнення ультрафіолетового й іонізуючого випромінювання.
Дерма {dermis) - сполучнотканинна частина шкіри, яка складається з двох шарів: сосочкового та сітчастого. Сосочковий шар прилягає до базального шару епідермісу. У ньому розміщені нервові закінчення та капілярні сітки кровоносних і лімфатичних судин. Сітчастий шар має еластичні та непосмуговані м'язові волокна. Вони мають вигляд пучків, які утворюють м'язи - підіймачі волосся або м'язову оболонку (наприклад, у калитці). У сітчастому шарі розміщені потові та сальні залози.
Сітчастий шар дерми переходить у підшкірну жирову клітковину, яка складається зі сполучної тканини, що має жирові скупчення. Підшкірна жирова клітковина бере участь у терморегуляції організму, виконує роль механічної прокладки в місцях, які зазнають тиску під час сидіння та стояння, а також є жировим депо.
Волосся, як і нігті, є похідним епідермісу. Значна частина шкіри дорослої людини, загальна площа якої становить 1,5-2 м2, вкрита волоссям. Волосся буває довгим (волосся голови, обличчя, статевих органів, пахвових ямок), коротким (волосся брів, вій, зовнішнього слухового ходу) та пушковим, що вкриває шкіру всього тіла.
У волосині розрізняють корінь (початкову частину) та стрижень - вільну його частину над поверхнею шкіри. Корінь волосини міститься в товщі шкіри і закінчується розширенням - цибулиною, за рахунок якої відбувається ріст волосся.
Стрижень волосини відносно епідермісу розміщений здебільшого під гострим кутом. У місці, де вона виростає, до неї прикріплюється м'яз-підіймач. Під час скорочення цих м'язів волосся піднімається і з'являється так звана гусяча шкіра.
Нігті - зроговілі пластинки епідермісу, розміщені на тильній поверхні дистальної фаланги пальців. У кожному нігті розрізняють тіло та нігтьове ложе,
Loading...

 
 

Цікаве