WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Панкреатит хронічний - Реферат

Панкреатит хронічний - Реферат


Реферат на тему:
Панкреатит хронічний
ПЛАН
1. Визначення. етіологія, клініка, діагностика.
2. Принципи лікування.
3.Догляд за хворими.
Хронічний панкреатит
Хронічний панкреатит - це хронічне прогресуюче запально-дистрофічне ураження підшлункової залози з порушенням прохідності її проток, яке призводить до склерозу паренхіми залози, розладу її зовнішньо- та внутрішньосекреторної функцій.
Розвивається частіше в жінок середнього та похилого віку. Хронічний панкреатит поділяють на первинний, коли запальний процес починається а підшлункової залози, і вторинний, який розвивається на фоні інших захворювань (пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічного гастриту, ентериту, коліту, захворювань печінки, жовчного міхура).
Етіологія. Хронічний панкреатит може бути наслідком перенесеного гострого панкреатиту, але частіше він розвивається поступово під впливом таких несприятливих факторів, як нерегулярне харчування, часте вживання гострої і жирної їжі, хронічний алкоголізм, хронічні порушення кровообігу та атеросклеротичне ураження судин підшлункової залози, травми, деякі гельмінтози, інтоксикації свинцем, ртуттю, фосфором, миш'яком, алергійні стани, інфекційні хвороби (інфекційний паротит, черевний і висипний тифи, вірусний гепатит), часто трапляється при ожирінні, ускладнює перебіг холециститу, жовчнокам'яної хвороби, пенетруючих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки.
Класифікація хронічного панкреатиту, адаптована за Марсельсько-Римською класифікацією (1989) з доповненнями Я.С Циммерманна (1995) та уточненнями (МКХ-10)
А. Форми хронічного панкреатиту
1. Кальцифікуючий панкреатит.
2. Обструктивний хронічний панкреатит.
3. Запальний хронічний панкреатит.
4. Фіброз підшлункової залози.
Б. Клінічні варіанти
1. Безперервно рецидивуючий.
2. Больовий.
3. Псевдотумор (з холестазом, дуоденальною непрохідністю).
4. Латентний (безбольовий).
5. Змішаний.
В. За функціональним станом
1. З порушенням зовнішьої секреції підшлункової залози:
- гіперсекреторний тип;
- гіпосекреторний тип (компенсований, декомпенсований);
- обтураційний тип;
- дуктулярний тип.
2. З порушенням інкреторної функції підшлункової залози:
- гіперінсулінізм;
- гіпофункція інсулярного апарату (цукровий діабет II типу).
Г. Періоди
1. Загострення.
2. Ремісії.
Ґ. Ускладнення
1. Цукровий діабет II типу.
2. Рак підшлункової залози.
3. Механічна жовтяниця.
4. Панкреатична кома.
5. Ретенційні кісти та псевдокісти підшлункової залози.
6. Абсцес підшлункової залози.
7. Панкреонекроз.
8. Реактивний плеврит.
9. Реактивний гепатит.
10. Анемія.
Приклади формування діагнозів
? Хронічний кальцифікуючий панкреатит, больовий, рецидивуючий, середнього ступеня тяжкості, період загострення, з порушенням зовнішньої секреції підшлункової залози за гіпосекреторним типом
? Хронічний обструктивний панкреатит, псевдотуморозний з холестазом, тяжкий перебіг, період загострення, з порушенням зовнішньої секреції підшлункової залози
При загостренні хронічного панкреатиту характерним є інтенсивний оперізувальний біль у надчеревній ділянці, лівому та правому підребер'ях, крижах. При переважному ураженні головки підшлункової залози біль локалізується в пілородуоденальній зоні (Шоффара) та в правому підребер'ї, при ураженні тіла залози - у надчеревній ділянці (над пупком), а при ураженні хвоста - у лівому підребер'ї, крижах. При тотальному ураженні залози біль охоплює верхню частину живота, часто іррадіює в спину або в ділянку серця, ліву лопатку, ліве плече, імітуючи стенокардію (при цьому на ЕК1 можуть бути зміщення сегмента ST, інверсія зубця Т, що нагадує нe-Q-інфаркт міокарда). Характер болю різний: постійний (тиснучий, тупий, ниючий) або падоподібний. найчастіше він виникає після вживання смажених, гострих страв, бобів, круто зварених яєць, посилюється при лежанні на спині, у тяжких випадках - після вживання шоколаду, цукерок, кремів.
Диспепсичні симптоми майже постійні: втрата апетиту, нудота, невпинне блювання (у блювотних масах домішки жовчі). Хворих турбує метеоризм, бурчання в животі. Випорожнення можуть бути нормальними або проноси чергуються із закрепами. У більшості випадків характерні типові панкре-атичні випорожнення - 2-4 рази на добу, у великій кількості, кашко-подібні, смердючі, блискучі, жирні. При копрологічному дослідженні - стеаторея, креаторея (жир і м'язові волокна), амілорея. Перебіг хронічного панкреатиту супроводиться підвищеною дратівливістю, безсонням, головним болем, втратою маси тіла, іноді - епізодами непритомності. Жовтяниця спостерігається рідко. Температура тіла здебільшого нормальна, у період загострення може підвищуватись.
Під час огляду виявляють значне схуднення хворого, субіктеричність склер. При пальпації живота знаходять больові точки та зони: справа - у точці Дежардена, яка розташована на 6 см вище від пупка по лінії, що з'єднує його із серединою правої пахвової ямки, у зонах Шоффара, Губер-гріца-Сеульського.
Пальпаторно виявляється болісність над пупком у точці Мейо-Робсона. Більше ніж у половини пацієнтів пальпується патологічно змінена підшлункова залоза, у третини пацієнтів спостерігається помірне збільшення печінки, болісної під час пальпації.
Діагностика ґрунтується на клінічних симптомах, об'єктивних даних, результатах лабораторних та інструментальних методів обстеження.
При лабораторному дослідженні крові виявляють помірну гіпохромну анемію, дещо збільшену ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво, диспро-теїнемію, помірну гіпербілірубінемію. У фазі ремісії при хронічному панк-реатиті рівень ферментів у крові може бути в межах норми. Під час загос-трення в крові підвищується концентрація трипсину, діастази (амілази), ліпази. Рівень діастази в сечі сягає понад 64 ОД при застосуванні методу Вольгемута. Найважливішим у діагностиці хронічного панктеатиту є дос-лідження еластази в крові, сечі та калі.
Для дослідження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози проводять дуоденальне зондування двоканальним зондом (кінець одного розміщується в шлунку, а другого - у дванадцятипалій кишці). Спочатку впродовж години досліджують базальну панкреатичну секрецію, а потім також упродовж години - секрецію у відповідь на внутрішньовенне вве-дення секретину (стимулює виділення рідкої частини секрету та бікарбонатів) і панкреозиміну (стимулює виділення ферментів підшлункової залози). Рідка частина секреції і бікарбонати характеризують гідрокінетичну, а Ферментна - екболічну функції підшлункової залози.
За результатами зондового дослідження функції підшлункової залози встановлють тип панкреатичної секреції: нормальний, гіпер- і гіпосекреторний, верхньо- і нижньоблоковий.
Копрологічне дослідження випорожнень дає можливість виявити стеаторею, креаторею, амілорею, що свідчить про екзокринну недостатність залози.
Для діагностики хронічного панкреатиту слід проводити інструментальні методи дослідження: рентгенографію (мал. 38), ретроградну панкреатохо-лангіографію. ультразвукове дослідження, комп'ютерну то-мографію, ангіографію, радіонуклідне сканування.
Прогноз та ускладнення. Прогноз хронічного панкреатиту без адекват-ного лікування переважно несприятливий. Серйозними ускладненнями хвороби є цукровий діабет, абсцедування та звапнення підшлункової залози, утворення псевдокіст, кровотечі, асцит, плеврит, тромбоз селезінкової вени тощо.
Лікування. У період вираженого загострення лікування проводять у ста-ціонарі. У перші 1-3 доби призначають повне голодування, лужне пиття (тепла без газу мінеральна вода Поляна-Купель, Поляна Квасова, Лужанська), холод на надчеревну ділянку, спокій, постійну череззондову аспірацію шлункового соку. Для поліпшення відтоку панкреатичного соку призначають спазмолітики (папаверин, но-шпу), холінолітики (платифілін, атропін, гастроцепін). Для зниження стимулювальної дії шлункового соку призначають також антациди (альмагель, фосфалюгель), блокатори Н,-рецепторів гістаміну (ранітидин. фамотидин, квамател) та інгібітори протонної помпи (омеп-разол). Для зниження активності панкреатичних ферментів призначають внутрішньовенно інгібітори протеолітичних ферментів (трасилол 100 Оии ОД на добу, контрикал 20 000-40 000 ОД, гордокс 50 000 ОД на добу).
Сечогінні препарати (фуросемід, гіпотіазид, індапамід) призначають не тільки як діуретики для зниження інтоксикації шляхом виведення продуктів розпаду, а й з метою інгібування активності ферментів залози, АН логічний ефект дає епсилонамінокапронова кислота.
При вираженому больовому синдромі призначають аналгін, баралгін, максиган, промедол (але не морфін, оскільки він посилює тонус замикача Одді).
Для корекції розладів мікроциркуляції та водно-сольового обміну використовують реополіглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду, трисоль.
При зовнішньосекреторній недостатності з метою замісної терапії зас-тосовують ферментні препарати (креон, панкреатин, фестал, панзинорм, дигестал, мексаза, ораза, абомін, панкурмен, панкреолізат, трифермент, солюзим тощо).
При деструктивних формах панкреатиту внутрішньовенно вводять ци-тостатики (циклофосфан, 5-фторурацил).
При недостатності острівцевого апарату призначають інсулін або оральні протидіабетичні засоби (метформін, діабетон, амарил).
З метою профілактики гнійного запалення застосовують антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, фторхінолони, аміноглікозиди).
Патогенетична терапія у фазі ремісії передбачає дієтичне харчування (стіл № 5п) з виключенням з раціону копчених, гострих та смажених страв, обмеження солі, капусти, сирих яблук, цитрусових, жирів. Таким хворим категорично заборонені алкоголь, шоколад, кава, какао, міцний чай, кока-кола, пепсі-кола тощо.
Профілактика хронічного панкреатиту полягає у запобіганні захворю-ванням, які спричинюють панкреатит (холецистит, жовчнокам'яна хвороба, дуоденіти, ожиріння) та своєчасне їх лікування. Хворий мусить цілком відмовитись від вживання алкоголю, упродовж усього життя дотримуватися раціонального харчування. У період ремісії показане санаторно-курортне лікування (Трускавець, Моршин, Миргород, Товтри, Сонячне Закарпаття, Поляна, Шкло, Шаян, Одеса-Куяльник).
Loading...

 
 

Цікаве