WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Парентеральне введення лікувальних засобів - Реферат

Парентеральне введення лікувальних засобів - Реферат


Реферат на тему:
Парентеральне введення лікувальних засобів
ПАРЕНТЕРАЛЬНЕ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ
Парентерально можна ввести ліки шляхом ін'єкції (від лат. слова injectio-впорскування). Ін'єкції бувають внутрішньошкірні, підшкірні, внутріншьом'язові, внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні. Шляхом ін'єкції ліки можна вводити в плевральну або черевну порожнину, в серце, порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий канал.
При такому способі введення ліки потрапляють у кров, обминаючи печінку та уникаючи дії травних ферментів. Це забезпечує швидку дію препаратів і можливість точного їх дозування, Для виконання ін'єкцій користуються шприцами.
Відповідальність за зберігання лікарських речовин і їх витрати, а також за порядок у місцях зберігання, дотримання правил видачі і призначення препаратів несе завідуючий відділенням. Безпосереднім виконавцем щодо організації зберігання і витрати медикаментів є старша медична сестра,
Отруйні лікарські препарати зберігають в окремій шафі під ключем, наркотичні - у сейфах або залізних шафах. На внутрішній поверхні дверцят шафи (сейфа) роблять напис А з емблемою отрути - перехрещені кістки та череп - і наводять перелік отруйних речовин із зазначенням вищих разових та добових доз. Запаси отруйних та наркотичних препаратів не повинні перевищувати п'ятиденної потреби. Сильнодіючі препарати (список Б) зберігають в окремій дерев'яній шафі під ключем. Запаси сильнодіючих препаратів не повинні перевищувати десятиденної потреби. В місцях зберігання медикаментів і на постах медичних сестер повинні бути таблиці & вищих разових та добових доз отруйних і сильнодіючих препаратів, а також таблиці протиотруйних дій. Ключі від шаф А та Б зберігаються лише в осіб, які призначені наказом по лікувальному закладу відповідальними за зберігання та видачу отруйних і сильнодіючих препаратів.
У відділеннях (кабінетах) препарати, що містять отруйні й наркотичні речовини, підлягають кількісному обліку в спеціальному журналі, пронумерованому, прошнурованому, завіреному печаткою і підписом головного лікаря. Для кожного лікарського препарату списку А і Б у журналі відводиться окрема сторінка (табл. 9).
За порушення правил обліку і зберігання лікарських препаратів списку А і Б медичний персонал притягується до кримінальної відповідальності.
Облік медикаментів веде старша медична сестра, у якої с прошитий зошит за підписом головного лікаря з печаткою, в якому відмічається кількість і характер медикаментів, що їх відпускають для палатних сестер.
Як правило, ін'єкції виконують у процедурному кабінеті. Лежачим хворим допускається виконання ін'єкцій в палаті
при строгому дотриманні правил асептики. При цьому в палату шприц доставляють у стерильному лотку. На дно лотка кладуть стерильну серветку. Потім кладуть шприц, наповнений лікарським препаратом, а біля його поршня - три стерильні ватні кульки, змочені 96 % спиртом. Зверху все накривають стерильною серветкою. Забороняється вату, змочену в 96 % спирті, надягати на голку, оскільки занесені з тканини під "час уколу волокна можуть бути причиною виникнення інфільтратів або нагноєння.
Перед ін'єкцією шкіру хворого протирають двома ватними кульками, змоченими 96 % спиртом. Після виконання ін'єкції до місця уколу прикладають ватну кульку (третю), змочену спиртом, і роблять легкий масаж для кращого розсмоктування ліків.
Категорично забороняється користуватися одним і тим самим шприцом для введення ліків декільком хворим. Для кожної ін'єкції треба брати окремі, щойно простерилізовані голку та шприц. Не дозволяється змішувати в одному шприці різні ліки і вводити їх разом без спеціального дозволу лікаря.
Внутршіньошкірні ін'єкції знеболення та діагностичних проб з метою діагностики туберкульозу (проба Манту), ехінококозу (проба Каццоні), бруцельозу (проба Бюрне), профілактики правця. Для діагностичних проб використовують переважно шкіру внутрішньої .(долонної) поверхні передпліччя.
Для виконання внутрішньошкірної ін'єкції беруть шприц місткістю 1-2 мл, найтоншу і найкоротшу ін'єкційну голку (№ 0415). Кількість рідини для введення - від кількох крапель до і мл.
Підготовку рук медичної сестри, збирання шприца, набирання ліків проводять за загальноприйнятими правилами. Положення хворого сидяче. Місце ін'єкції протирають двома ватними кульками, змоченими 96 % спиртом. Шприц беруть у праву руку так, щоб І, III і IV пальці утримували циліндр, II - муфту голки, a V - поршень. Видаляють пухирці повітря з шприца, тримаючи його вертикально і легко натискаючи на поршень до появи краплі розчину з просвіту голки. Після висихання шкіри лівою рукою обхоплюють передпліччя хворого знизу і злегка розтягують шкіру (мал. 74, а). Тримаючи шприц з голкою .зрізом догори і майже паралельно до поверхні шкіри, вколюють голку на незначну глибину з товщу шкіри так, щоб занурився її зріз. Лівою рукою повільно натискаючи на поршень, вводять вміст шприца (мал. 74, б). Яри цьому на місці ін'єкції утворюється білуватий горбик. Стерильну ватну кульку, змочену спиртом, прикладають до місця ін'єкції і швидким рухом витягають голку.
При порушенні правил асептики і антисептики на місці ін'єкції можуть утворюватись інфільтрати, рожисте запалення. Іноді спостерігаються алергічні реакції.
Підшкірні ін'єкції, забезпечують відносно швидке (через 2Сгхв> всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу. Для підшкірних ін'єкцій частіше використовують зовнішню .поверхню плеча, підлопаткову ділянку, пердньозовнішню поверхню стегна, бокову частину передньої'черевної стінки і ділянку навколо пупка. В цих місцях шкіру і підшкірну основу легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека ушкодження, великих судин і нервів.
Положення хворих сидяче. Для виконання підшкірних ін'єкцій використовують шприц об'ємом 1-2-5 мл, голку довжиною 20 мм і діаметром 0,4 мм (№0240). Підшкірно вводять 1-2 мл розчину, максимальний об'єм не повинен перевищувати 5 мл.
У місці ін'єкції шкіру протирають 96 % спиртом або обробляють 5 % .розчином йоду спиртовим. Наповнений ліками шприц тримають у правій руці, циліндр його затискають між І та III-IV пальцями, Н палець лежить на муфті голка, а V - на поршні. Тримаючи шприц вертикально і легко натискаючи на поршень, видаляють з нього пухирці повітря. Вказівним та великим пальцями лівої руки захоплюють шкіру з підшкірною основою у відповідній ділянці і відтягують її догори (мал. 76).
Коротким швидким рухом під гострим кутом (30-45°) по току лімфи (від периферії до центру) вколюють голку зрізом догори на 2/'з її довжини в основу утвореної складки на глибину 1-2 см між І та II пальцями лівої руки. Після проколу шкіри складку відпускають і II-III пальцями лівої руки затискають обід циліндра шприца, а 1-м пальцем надавлюють на рукоятку поршня і повільно вводять ліки під .шкіру (мал. 76), Потім лівою рукою прикладають змочену в 96 % спирті ватну кульку до місця уколу і швидким рухом витягаютьголку. Цією ж ватою лівою рукою злегка масирують місце введення ліків, щоб вони краще розподілилися в підшкірній основі.
При введенні олійних розчинів слід пам'ятати, що перед набиранням ліків у шприц ампулу з розчином необхідно підігріти на водяній бані до температури 25--30°С. Вводити ці розчини треба двомоментно: після введення толки складку шкіри відпускають і лівою рукою підтягують поршень шприца до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної судини. Якщо кров у шприці відсутня, ліки повільно вводять. При наявності крові в шприці необхідно трошки підтягнути голку з шприцом на себе і, не виймаючи її, ввести під іншим кутом. Після введення олійних розчинів місце ін'єкції слід добре помасирувати, а для кращого розсмоктування ліків на місце ін'єкції можна накласти зігрівальний компрес або грілку.
Для виконання внутрішньовенних ін'єкцій використовують шприц єм-кістю 10-20 мл, голку довжиною 4 см і діаметром 0,8 мм.
Після обробки рук медична сестра збирає шприц і приступає до набирання ліків. Перед тим, як набрати в шприц ліки, медична сестра повинна перевірити відповідність назви розчину призначенню лікаря, дату його виготовлення, дозу і цілість фабричної упаковки. Розчини набирають безпосередньо з ампули. Сильнодіючі препарати, як правило, вводять розведеними, оскільки струминне введення таких препаратів, як строфантин, новокаїяамід та ін., може призвести до небезпечних для життя наслідків. Як розчинник застосовують ізотонічний розчин натрію хлориду, зо-ду для ін'єкцій, 5 % розчин глюкози. Для рівномірного розчинення ліків їх набирають у шприц першими. а потім - розчинник. При цьому
Loading...

 
 

Цікаве