WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гостра судинна недостатність - Реферат

Гостра судинна недостатність - Реферат


Реферат на тему:
Гостра судинна недостатність
Судинна недостатність характеризується розладом периферійного кровообігу, який супроводиться низьким AT і порушенням кровопостачання органів і тканин. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність. Гостра судинна недостатність виявляється непритомністю, колапсом і шоком.
Непритомність - це короткочасна втрата свідомості, зумовлена рап-товою транзиторною гіпоксією мозку.
Причини непритомності найрізноманітніші. Найчастіше бувають такі види непритомності:
1) вазомоторна непритомність - виникає при зміні положення тіла (ортостатична непритомність), при тривалому стоянні;
2) вагусна непритомність - перебігає зі сповільненням серцевого рит-му. Спостерігається при психоемоційних стресах, сильному болю;
3) непритомність, пов'язана з порушеннями гомеостазу, виникає при зміні парціального тиску 02 і С02 в повітрі, при кровотечах, гіпоглікемії;
4) серцева непритомність - спостерігається при порушеннях серцевого ритму, зокрема при передсердно-шлуночковій блокаді, екстрасистолії, на-падах пароксизмальної шлуночкової тахікардії, інфаркті міокарда, мораль-ному стенозі, аортальних вадах серця.
Механізм виникнення непритомності пов'язують з різким перерозподі-лом кровопостачання життєво важливих органів (насамперед мозку), вагусною брадикардією, зниженням систолічного та хвилинного об'ємів крові.
Клініка. Непритомність виникає раптово, інколи їй передує напівнепритомний стан - загальна слабкість, запаморочення, потемніння в очах, поява комашок перед очима, похолодання кінцівок, нудота, посилена пітливість, після чого хворий втрачає свідомість. Під час огляду відзначається різка блідість шкіри, видимих слизових оболонок. Пульс малий, ледь пальпується, AT знижений, дихання поверхневе. Здебільшого непритомність триває від декількох секунд до декількох хвилин, рідко 10-20 хв.
Прогноз при вазомоторній та вагусній непритомності для життя спри-ятливий. При непритомності на ґрунті органічних захворювань прогноз визначається характером ураження та можливостями його усунення.
Невідкладна допомога при непритомності полягає насамперед у тому, що хворому треба надати горизонтальне положення з трохи піднятими ногами для поліпшення кровопостачання мозку. Дати хворому вдихнути пару аміаку, обприскати його холодною водою, розтерти тіло. У більш важких випадках підшкірно або внутрішньовенно вводять кофеїн, кордіамін, сульфокамфокаїн.
Колапс. Це один з варіантів гострої судинної недостатності, щ0 виникає внаслідок гальмування симпатико-адреналової системи і (або) підвищення активності парасимпатичної нервової системи.
Найчастішими причинами колапсу є сильний біль, отруєння барбітура-тами, передозування клофеліну, лідокаїну гідрохлориду, новокаїнаміду, верапамілу, ніфедипіну, пентаміну тощо, а також різка зміна положення тіла. При цьому настає раптове, виражене розширення дрібних судин черевної порожнини і переповнення їх кров'ю. Водночас раптово зменшується кровопостачання судин головного мозку, ендокринних залоз, шкіри та м'язів. Унаслідок такого перерозподілу крові знижується AT, зменшується хвилинний об'єм.
Оскільки найбільш чутливий до гіпоксії головний мозок, тому основним клінічним проявом колапсу є знепритомнення. Проте початок цього невідкладного стану не такий гострий, як при непритомності. Хворий відчуває виражену загальну слабкість, запаморочення, шум у вухах, вкривається холодним липким потом. AT знижується, уповільнюється ЧСС, падає діурез.
Зазвичай колапс, як і непритомність, швидко минає. Вийти з таких станів допомагають горизонтальне положення з трохи опущеною головою і піднятими ногами, доступ повітря, звільнення від тісного одягу, зігрівання ніг, обприскування холодною водою обличчя, вдихання нашатирного спирту на ваті.
Підшкірно вводять 2 мл кордіаміну або 1 мл кофеїну чи 2 мл сульфокамфокаїну.
Після поверненні свідомості хворому треба дати випити склянку гаря-чого чаю або кави.
У більш складних випадках застосовують мезатон (0,3 мл 1 % розчину внутрішньовенно), норадреналін (0,5-1 мл 0,2 % розчину в 10 мл ізото-нічного розчину натрію хлориду), гідрокортизон (125 мг внутрішньовенно) чи преднізолон (ЗО мг внутрішньовенно), налагоджують інфузію низько-молекулярних декстранів (реополіглюкін) або ізотонічного розчину.
Шок. Це важка серцево-судинна недостатність. Причиною шоку є різко виражений больовий синдром, травми, інфаркт міокарда, анафілаксія, опіки тощо. Він часто виникає як ускладнення інфекційних захворювань, інток-сикацій, кровотеч, гострого панкреатиту тощо. У патогенезі шоку вирі-шальне значення має гіповолемія, серцево-судинна недостатність, порушення мікроциркуляції.
Клініка. Виявляється раптово різкою слабкістю, адинамією. Хворі бліді, вкриті холодним липким потом, риси обличчя загострені, кінцівки хо-лодні, пульс ниткоподібний, AT різко знижений, дихання порушене.
Найчастіше бувають такі види шоків:
а) первинно-гіповолемічні: геморагічний, травматичний, опіковий, електричний, холодовий, дегідратаційний;
b) первинно-нормоволемічні: кардіогенний, токсико-інфекційний, ана-філактичний.
У діагностиці геморагічного шоку важливе значення має встановлення індексу шоку Альговера-Буррі. Це співвідношення частоти пульсу до рівня систолічного AT:
де І Ш - індекс шоку;
ЧСС хв - частота серцевих скорочень (пульсу) хворого;
CAT хв - систолічний AT хворого.
У нормі таке співвідношення дорівнює 0,5, при компенсованому шоку він збільшується до 1,0, при декомпенсованому зворотному - до 1,5, а при декомпенсованому незворотному - до 2 і більше. Збільшення індексу шоку на 0,1 відповідає зменшенню об'єму циркулюючої крові на 4 %, тобто на 200 мл. При компенсованому шоку об'єм крововтрати становить 700-1300 мл, при зворотному декомпенсованому шоку - 1300-1800 мл, а при незворотному декомпенсованому шоку - 2000-2500 мл і більше.
Невідкладна допомога при геморагічному шоку надається у двох напрямках: зупинка кровотечі та відновлення об'єму циркулюючої крові. При зовнішній кровотечі це щільна тампонада рани, щільна пов'язка, пальцеве притиснення магістральної судини проксимальніше від місця кровотечі, накладання кровоспинного джгута, затискача на ушкоджені судини, перев'язування судини. При внутрішній кровотечі - негайна госпіталізація хворого в хірургічне відділення. При цьому для проведення інфузійної терапії необхідно забезпечити надійний венозний доступ за допомогою пункції периферійної вени з використанням спеціальних флексуль, катетерів.
Найдоцільніше пунктувати підключичну вену за методом Сельдингера. Положення хворого - лежачи на спині, голова повернута в протилежний бік, під лопатки кладуть невеликий валик, ноги підняти на 15-20°. Опе-раційне поле обробляють, як перед операцією. Місце проколу шкіри - на межі середньої і внутрішньої третини ключиці. Місцева інфільтраційна анестезія 0,25-0,5 % розчином новокаїну. Пункційну голку скеровують під кутом 25-30° до ключиці,15-20° до шкіри між ключицею і першим ребром (напрямок голки відповідає проекції верхнього краю груднинно-ключичного з'єднання). Голку просувають уперед, постійно аспіруючи вміст вени в шприц. Поява зворотного струменя крові в шприці свідчить про пункцію вени. Після цього на видиху хворого крізь просвіт голки у вену вводять еластичний провідник, пункційну голку виймають, по провіднику у вену вводять катетер; відтак провідник також виймають, а катетер фіксують до шкіри пластиром або шовковим швом.
Треба пам'ятати: зовнішній отвір катетера повинен бути закритим (не-безпека повітряної емболії).
Пункція не проводиться при запаленні вени (тромбофлебіт) або м'яких тканин підключичної ділянки.
Можливі ускладнення: повітряна емболія, пневмоторакс, відрив про-відника або катетера з міграцією їх аж у легеневу артерію, перфорація правих відділів серця з розвитком гемоперикарда, тампонади серця, уш-кодження підключичної артерії тощо.
Усунення гіповолемії починають з інфузії колоїдних (поліглюкін, реотран, альбумін, нативна плазма) і кристалоїдних розчинів (ізотонічний розчин натрію хлориду). При дефіциті об'єму циркулюючої крові 1300-1800 мл співвідношення донорської крові та плазмозамінників має становити 1:1, а при дефіциті і 2000 мл частка донорської крові повинна бути не меншою від 2/3 загального об'єму інфузії.
Критеріями ефективності інфузійної терапії є рівень AT, центрального венозного тиску, величина гематокритного числа, погодинного діурезу. Клінічними виявами успішного лікування є потепління шкіри, зменшення ціанозу, задишки.
У тяжких випадках застосовують дофамін (5 мкг/кг/хв), глюкокорти-костероїди (1-2 мг на 1 кг маси тіла), інгібітори протеаз (контрикал, трасилол), оксигенотерапію тощо.
Кардіогенний шок - див. підрозділ "Ускладнення інфаркту міокарда та їх лікування".
Прогноз при колаптоїдних та шокових станах залежить від факторів, які їх спричинили. У тяжких випадках можуть призвести до смерті хворого.
Використана література
1. Український реферативний журнал "Джерело". Сер 1. Природничі науки. Медицина.- : , 2001.-
2. Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
3. Нейчев Славчо Клиническая микробиология.- София: Медицина и физкультура, 1977.- 317с.
4. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
5. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна . Сер.:Медицина.- Харків: , 2002.- 134с.
6. Джерело: Український реферативний журнал: Серія 1. Природничі науки. Медицина.2002.- К.: , 2003.-
7. Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж.- М.: Физкультура и спорт, 1985.- 351с.
8. Бисярина Валентина Павловна Анатомно - физиологические особенности детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-
9. Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
Loading...

 
 

Цікаве