WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дизентерія - Реферат

Дизентерія - Реферат

ректороманоскопію доцільно проводити у невиразних випадках для диференціальної діагностики і вирішення питання про повне видужання.
Лікування.
Організувати індивідуальний сестринський догляд за дитиною у напівбоксованій палаті інфекційної лікарні.
Проводити ентеральну регідратацію в поєднанні з дозованим го-дуванням хворої дитини.
Якомога раніше налагодити оральне введення глюкозосольових розчинів, щоб не допустити розвитку явних ознак дегідратації.
Для проведення оральної регідратації протягом перших 4-8 год необхідно використовувати пакети сухого порошку, розрахованого на розчинення віл води. Обов'язково поєднувати сольові розчини з напуванням дитини 5% розчином глюкози, бо саме глюкоза підвищує всмоктування води та іонів натрію у тонких кишках. Можна використовувати стандартні роз-чини: 0,35% розчин натрію хлориду, 0,15% розчин калію хлориду, 2% розчин глюкози, 0,25% розчин натрію гідрокарбонату (у домашніх умовах такий розчин можна замінити розчином: на 1 л води 1 чайну ложку солі і 4 чайні ложки глюкози або 8 чайних ложок цукру).
За призначенням лікаря застосовувати розчин: регідрону, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, відвар ізюму, шипшини, вітамінізований чай - давати по 10 мл кожні 10-15 хв, щоб перорально дитиназ дефіцитом маси І ступеня отримала 40-50 мл на 1 кг маси тіла протягом 4 год., а з11 ступенем дефіциту - 60-90 мл на 1 кг маси протягом 6 год.
Проводити контроль стану дитини через 2 год від початку проведення первинної регідратації. Звернути увагу на ЧСС, ЧД, об'єм сечі, тургор тканин, колір шкіри.
7. Проконтролювати, щоб приріст маси тіла за добу внаслідок про-ведення ентеральної регідратації становив 7-8%.
Після того як вдасться ліквідувати ознаки дегідратації, перейти до дозованого годування та підтримувальної регідратації.
Якщо поліпшення стану домогтися не вдалося й ознаки зневоднення наростають, провести ін фузійну терапію під контролем лікаря.
Організувати проведення оральної регідратації у два етапи:
а) первинна регідратація, яка спрямована на ліквідацію дефіциту води та електролітів;
б) підтримувальна регідратація, що поєднується з початком хар-чування дитини.
Перейти до 2-го етапу регідратації через 4-6-8 год, якщо симптоми дегідратації відсутні.
Протягом 1-ї доби давати дитині зціджене грудне молоко або адап-товану суміш у кількості 20-50 мл, дефіцит об'єму їжі доповнити глюкозосольовими розчинами. На 2-гу добу кількість їжі вже повинна становити 1/3 фізіологічної норми; на 3-тю добу - 1/2; на 4-ту - 2/3; на 5-ту добу хвороби дитині можна давати їсти стільки, щоб задовольнити її фізіологічну потребу в їжі.
Адаптовані суміші можна замінити на кисломолочні (ацидофільне молоко, кефір).
Дітей старшого віку годувати ретельно механічно і термічно об-робленою їжею. Стіл № 4 в (виключити страви, які посилюють секрецію і виділення жовчі).
Застосовувати травні ферменти: абомін, панкреатин, фестал, панзинорм та біопрепарати: лакто- та біфідум-бактерин у вікових дозах протягом 3-4 тиж.
За призначенням лікаря проводити антибактеріальну терапію. Анти-біотики призначають усім дітям віком до 3 років, старшим дітям можна застосовувати також сульфаніламідні препарати. Антибіотики необхідно застосовувати з урахуванням чутливості мікрофлори і ті, що пригнічують ріст грамнегативної флори. Перорально вводять: полімексин-М (100 мг на 1 кг маси на добу за 4 приймання); стрептоміцин, мономіцин (20 мг на 1 кг маси на добу за 4 приймання). Для внутрішньовенного введення використовують: гентаміцин (4- 8 мг на 1 кг маси на добу); ампіцилін, ампіокс (100 мг на 1 кг маси на добу); цепорин (50 мг на 1 кг маси на добу); карбеніцилін (100 мг на 1 кг маси на добу). Із сульфаніламідних препаратів застосовувати фуразолідон, бісептол, невіграмон.
Обов'язково використовувати еубіотики для нормалізації мікрофлори кишок: біфідум-бактерин, лактобактерин - по 3-5 доз 3 рази на день. Курс - 2-3 тиж.
Перед їдою дитині давати ферментативні препарати для поліпшення процесів травлення: абомін, фестал, панкреатин, мізим.
Доброго терапевтичного ефекту можна досягти в разі додавання до антибактеріальної терапії полівалентного дизентерійного бактеріофага (таблетованого з пектиновим покриттям) або полівалентного сальмонельозного бактеріофага (дітям віком до 6 міс - по 10 мл, до З років - 20 мл, понад 3 роки - 50 мл протягом 3-5 днів).
Проводити дезінтоксикаційну і симптоматичну терапію.
Профілактика. Велике значення для профілактики дизентерії мають санітарно-профілактичні заходи, особливо боротьба з мухами; правильна організація санітарного режиму та медичного обслуговування дітей у дитячих закладах; дотримання правил особистої гігієни.
Заходи у вогнищі. 1. Хворого на дизентерію ізолюють удома або госпіталізують до стаціонара. З лікарні реконвалесцентів виписують не раніш як через 3 дні після зникнення клінічних симптомів хвороби та одноразового бактеріологічного дослідження випорожнень з негативним результатом. Дітей, які відвідують дошкільні заклади, виписують після дворазового бакте-ріологічного обстеження. Фекалії для дослідження збирають не раніше ніж на 3-й день після закінчення антибактеріального лікування. За реконвалесцентами дільничний лікар встановлює диспансерний нагляд: після гострої дизентерії протягом одного місяця, після хронічної - трьох місяців. 2. Контактних дітей у ди" тячих дошкільних закладах обстежують бактеріологічно. Потрібно якомога раніше виявляти хворих з клінічно вираженими та безсимптомними формами дизентерії, ізолювати таких хворих і лікувати їх. 3. У вогнищі проводять заключну дезинфекцію. 4. За вогнищами встановлюють медичне спостереження.
Loading...

 
 

Цікаве