WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кровотечі: невідкладні дії, тимчасова та кінцева зупинка. Боротьба за життя - Реферат

Кровотечі: невідкладні дії, тимчасова та кінцева зупинка. Боротьба за життя - Реферат


Реферат на тему:
Кровотечі: невідкладні дії, тимчасова та кінцева зупинка. Боротьба за життя
Боротьба за життя
Наука про боротьбу з кровотечами, має також давню історію, як і історія людства. Можлива, зупинка кровотечі була першою лікувальною дією медицини, так як необхідність набуття навиків по зупинці кровотечі диктувалося самим життям. В морях стародавньої Греції описана дивна цілюща сила бога лікарського мистецтва Асклепія, який володів здатністю зупиняти кровотечі і навіть повертати до життя померлих. Не підлягає сумнівам, що ці твердження засновані на спостереженнях із реального життя.
Лікарі Єгипту, Греції, Римської імперії володіли знаннями по анатомії судин, мали чітке уявлення про артеріальні методи зупинки кровотечі, як припікання ран розтопленим залізом, кип'яченою олією, перев'язка судин, які кровоточать. Широко використовувалося кругове перетягування кінцівки, яке дозволяло досягти зупинки кровотечі різкої інтенсивності. Ці способи же у ті далекі часи дозволили врятувати життя багатьом потерпілим. Тоді ж лікарями здійснювався пошук досконалих ниток для перев'язки судин. За часів Гіппократа для цього використовували шовкові нитки і тонкі струни. Про мистецтво древніх лікарів згадали після відкриття закону кровообігу і пізнання таємниць судинної системи. Метод перев'язки кровоточивої в рані судини на багато років став головним, набув вирішальної ролі в боротьбі кровотечами з великих судин. В 1710 році лікар Анель, а в 1785 році Гунтер удосконалили його, запропонувавши робити перев'язку пошкодженої судини вище або нижче поранення.
Розроблювалися і методи тимчасової зупинки кровотечі. Так у 1674 році лікарем Моррелем був запропонований джгут закрутка, принцип якого зберігся і в сучасних джгутах. Лиш з 1873 року почав застосовуватись більш досконалий гумовий джгут, який запропонував німецький лікар Ф. Есморх, який і дійшов до наших часів.
Тоді і стали розроблюватися способи перев'язки великих судин, в тому числі і гілок аорти. В Росії в 1825 році професор медико-хірургічної академії Х. Соломон вперше заявив про перев'язку великої судини. А через три роки професор тієї ж академії І.В. Буяльський опублікував анатомо-хірургічні таблиці з описом доступу до магістральних судин і методів їх перев'язки, а також запропонував хірургічні інструменти для перев'язки судин.
Особливо актуальною боротьба стала в ХІХ - ХХ століттях. Великий досвід лікування кровотеч і поранень судин був накопичений вітчизняним хірургом М.І. Пироговим в середині ХІХ століття, який знайшов своє відображення на сторінках виданих ним в 1866 році "Початок військово-польової хірургії". Він застосовував головним засобом лікування перев'язку магістральних судин в рані і на протязі???? М.І. Пирогов передбачив час, коли будуть проводитись і більш досконалі операції зашивання стінки судини і встановлення їх прохідності, що забезпечувало би збереження життєздатності кінцівці, яка нею кровопостачається.
Реалізувати передові ідеї про операції на судинах в ті часи не представлялося можливим, ще не була з'ясована причина розвитку. Гнійних процесів у рані, які виникали при любому пораненні і навіть при любому хірургічному втручанні. Тільки з відкриттям в кінці ХІХ століття мікробної природи гниття і розробки методів антисептики і асептики стали реальні операції на судинах.
Для розвитку судинної хірургії в Росії велике значення мала дисертація Н.І. Напалкова "Шов серця і кровоносних судин" яку він захистив у 1900 році.
В 30-тих роках ХХ століття швидко завоював метод боротьби з кровотечами шляхом переливання крові від донорів, який став безпечним після відкриття груп крові. Хірурги дістали спосіб лікування, який дозволив їм не лише зупиняти кровотечі, а й встановлювати втрачений об'єм крові.
Застосування переливання крові сприяло з своєї сторони удосконалення методів лікування пошкоджених судин. Але на шляху хірургії стояли нові перешкоди - відсутність інструментів і ефективних середників у боротьбі з розвитком інфекції в рані і при закупорці судин. Тому навіть в період 40-х років не відбулося якісних змін в хірургічних методах боротьби з кровотечами і пораненнях судин. І на далі проводили перев'язку судини в рані, в рідких випадках - вшивали краєві порання судини.
Але перев'язка головної судини призводила до припинення подачі основної маси крові до тканин кінцівки. У випадку недостатньо виражених окольних (другорядних, обхідних) шляхів кровообігу - тканини гинули - розвивалась гангрена, в умовах якої єдиним рятуванням життя хворому була ампутація кінцівки.
Лиш у післявоєнний період (початок 50-х років) одночасно із стрімким розвитком хірургії, стали розроблюватися операції по встановленню судин. Настало те, про що мріяв М.І. Пирогов.
Причому у судинній хірургії з'явився новий метод лікування пошкодженої судини з допомогою штучних судинних протезів, які виготовлені із синтетичного матеріалу.
Дякуючи новому підходу до лікування судинних травм стало можливим заміняти любу судину в організмі людини, в тому числі і саму велику аорту. В якості протезів широко використовували і власні судини людини. Людина є самим важливим постачальником "запасних частин" до своїх судин. Такими "запасними частинами" можуть бути поверхневі вени на руках або ногах, видалення яких не відображається на роботі судинної системи. Тепер хірург не зв'язаний необхідністю мати запас судинних протезів. У випадку будь-якої травми в його розпорядженні - власні судини, які за ефективністю виконання функції заміненої судини перевершують штучні протези.
Прогрес хірургії в боротьбі з кровотечами і пораненням судин змінили підходи хірургів до проблем лікування поранення магістральних судин. Стало реальністю поряд із зупинкою кровотечі повне відновлення прохідності пошкодженої артерії. Цей повний розділ в хірургічному лікування судинних пошкоджень дістав назву реконструктивної хірургії, існування якого призвело до розробки операцій, які повністю відновлюють повноцінність пошкоджених органів і тканин повертаючи людину до життя і до працездатності.
Так хірургія перемогла стихію кровотеч на протязі багатьох століть, яка залишала лікарям "печальный удел созерцания" неминучої загибелі людини.
Невідкладні дії при гострій крововтраті
Гостра крововтрата потребує швидкої допомоги потерпілому. Загальноприйнятими є наступні етапи надання медичної допомоги:
- перша допомога на місці пошкодження;
- евакуація потерпілого в лікувальний заклад;
проведення спеціалізованого хірургічного лікування кінцевої зупинки кровотечі, відновлення втраченої крові, відновлення порушених процесів в організмі.
Прийняття сучасних змін по зупинці кровотеч має вирішальне значення для врятування життя потерпілому причому їх потрібно проводити швидко і кваліфіковано. Спочатку проводять тимчасову зупинку кровотечі одним із доступних методів.
При гострій кровотечі важливо забезпечити умови, які сприяють переміщенню крові до головного мозку, щодопомагає боротись з кисневим голодуванням мозку. На місці пригоди потерпілого вложити так, щоб голова була нижче 40-50 см нижче рівня ніг. Потерпілому дають пити теплий чай, каву, соки, або розчин глюкози, з вітаміном С.
Значення зупинки кровотечі трудно переоцінити. Це проблема є актуальною для всіх розділів медицини. Потрібно підкреслити, що методами боротьби з кровотечами, повинні володіти не тільки медичні працівники. Кожний
Loading...

 
 

Цікаве