WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Міокардити - Реферат

Міокардити - Реферат


Реферат на тему:
Міокардити
Раніше під міокардитом розуміли захворювання, яке зумовлене інфекційним збудником, характеризується наявністю запалення міокарда і супроводиться гострими судинними розладами. За сучасними уявленнями, під міокардитом розуміють ураження міокарда запального характеру, зумовлене безпосереднім або опосередкованим через імунні механізми впливом інфекції, хімічних та фізичних факторів, а також таке, що виникає при алергійних, аутоімунних захворюваннях і трансплантації серця.
Досить довго виникнення міокардиту пов'язували з хронічною стрептококовою інфекцією, яка локалізується в мигдаликах (тонзилогенні міокардити) або інших вогнищах хронічної інфекції. Тепер вважаютьють, що провідна роль у виникненні міокардиту належить вірусам. З мікробних збудників міокардит можуть спричинювати грампозитивні та грамнегативні бактерії, дифтерійна паличка, збудник скарлатини, гриби. З неінфек-ційних хімічних етіологічних факторів, здатних спричинити міокардит, найбільше значення мають важкі метали (кадмій, талій, свинець), а також антибіотики, сульфаніламідні препарати, аналгін, амідопірин, новокаїн, лікувальні сироватки та вакцини, токсичні хімічні речовини, радіонукліди
Особливістю вірусних міокардитів є факт прямого проникнення вірусу в кардіоміоцити з подальшою реплікацією і цитотоксичним ефектом аж до лізування клітини.
Хворі, які швидко видужують від міокардиту без яких-небудь наслідків, очевидно, мають відповідний генетичний механізм, який забезпечує відповідь організму, скеровану на нейтралізацію та видалення з організму вірусної чи бактеріальної інфекції.
У разі інфекційних міокардитів (туберкульозний, сифілітичний, черевнотифозний) імунний компонент запалення особливо виражений. Інфекційно-токсичні міокардити (дифтерія, скарлатина) відзначаються тяжкістю перебігу. Це зумовлено впливом токсину, який ушкоджує ферментні системи м'язових клітин, інгібує синтез білка, спричинює аутоімунне ураження різних відділів міокарда.
Основними клінічними ознаками міокардиту є біль у ділянці серця, задишка (постійна, виснажлива) і серцебиття. Характерні також часті колаптоїдні стани, епізоди знепритомнення, швидка стомлюваність, кволість. Під час огляду визначають блідість шкіри, при аускультації - послаблений І тон над верхівкою, там же - систолічний шум. Часто вислуховується також шум тертя перикарда або плевроперикардіальні шуми (у випадках міопе-рикардиту).
ЕКГ-ознаками міокардитів є блокада ніжок пучка Гіса, порушення серцевого ритму - шлуночкові екстрасистоли, інфарктоподібні зміни (зміщення сегмента ST, інверсія або реверсія зубця 7), порушення атріовентрику-лярної провідності. ЕхоКГ-ознаки: стовщення стінок, збільшення індексу маси міокарда, дилатація порожнин серця, зниження фракції викиду (< 40 % при нормі 55-75 %).
Особливостями інфекційно-алергійного міокардиту є зв'язок захворювання з вогнищевою інфекцією. При грипі, аденовірусній інфекції з'являються ознаки кардиту, передусім біль у ділянці серця типу кардіалгії, стенокардії або змішаного характеру. Незважаючи на численні рецидиви захворювання фельдшер не знаходить ознак вади серця (на відміну від ревматичного кардиту, за якого вада серця формується через 1,5-2 міс).
Основне в лікуванні міокардитів - принципи послідовності та комплексності. Принцип послідовності передбачає своєчасне застосування протизапальної та антибактеріальної терапії,оцінювання ефективності лікування і своєчасне його коригування. Принцип комплексності полягає в призначенні протизапальних засобів (нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикоїди), антибіотиків, антигістамінних препаратів.
У лікуванні міокардитів найбільше використовують НПЗП, рідше - ГК.
Як нестероїдний протизапальний препарат найефективнішим є похідне фенілоцтової кислоти - диклофенак натрію. Диклофенак натрію добре переноситься хворими.
Глюкокортикоїди (ГК). Доведено, що ГК, на відміну від класичних НПЗП, пригнічують синтез ЦОГ-1 і ЦОГ-2, а також ліпооксигенази, внаслідок чого усувається не лише судинний, а й клітинний компонент запалення. До того ж ГК блокують синтез прозапальних простагландинів.
Разом з тим для всіх ГК характерні небажані ефекти: артеріальна гіпертензія, стероїдний діабет, стероїдні виразки травного тракту, кровотечі (стравохідні, шлункові, ректальні), дифузний остеопороз, гіпокаліємія, синдром Кушінга, гостра надниркова недостатність, кортикоїдозалежність, синдром відміни, патологія шкіри та ін.
Зважаючи на наявність серйозних ускладнень, ГК-терапія при міокардитах застосовується лише у випадках активного (гострого) кардиту, який супроводиться лихоманкою, лейкоцитозом, вираженими позитивними пробами (++, +++) на активність запального процесу, а також за відсутності ефекту від лікування НПЗП.
З ГК при міокардитах найчастіше застосовують преднізолон або його аналог - мети л преднізолон. Це синтетичне похідне гідрокортизону. Добре всмоктується в разі перорального застосування
Відміняти преднізолон слід поступово.
Антибіотикотерапія застосовується при інфекційних (інфекційно-токсичних, інфекційно-септичних) та інфекційно-алергійних міокардитах, коли є явне вогнище інфекції, виділено (з вогнища інфекції та гемоциркуляції) та ідентифіковано збудник, встановлено його чутливість до антибіотиків. З метою впливу на грампозитивну та грамнегативну флору використовують бензилпеніцилін у поєднанні з цефалоспоринами або аміноглікозидами (два бактерицидні антибіотики. Замість цефалоспоринів за відсутності ознак ураження нирок може бути призначений аміноглікозид гентаміцин - по 80 мг З рази на добу внутрішньом'язово. Досить ефективним у лікуванні міокардитів є цефалоспорин третього покоління, зокрема мефоксин (цефокситин). У легких випадках його призначають внутрішньом'язово по 1 г З рази.
В окремих випадках (інфекційно-септичний міокардит) можна використати фторхінолони (абактал по 400 мг 2 рази на добу внутрішньовенно) або тієнам (бактерицидний ?-лактамний антибіотик широкого спектра дії). Лікування антибіотиками стабілізує загальний стан - нормалізує температуру тіла, лейкоцитоз тощо.
Використана література
1. Український реферативний журнал "Джерело". Сер 1. Природничі науки. Медицина.- : , 2001.-
2. Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
3. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
4. Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
5. Бейн Э.С., Бурлакова М.К., Визель Т.Г. Восстановление речи у больных с афазией.- М.: Медицина, 1982.- 184с.
6. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я.- Львів: Новий Світ-2000, 2004.- 376с.
Loading...

 
 

Цікаве