WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кровозамінники - Реферат

Кровозамінники - Реферат

щоденно вводити 1,5- 2 л гідролізатів.
Гідролізати виготовляють із сироваткових білків крові тварин і люди-ни, які гідролізують ферментами, основами, кислотами.
Випускають ці препарати у флаконах по 200-400 мл.
Широко застосовують для парентерального білкового харчування зба-лансовані амінокислотні суміші, що містять вільні L-амінокислоти (поліамін, моріанін, амінофузин,фреамін і ін.).
Амінокислотні суміші кращі за білкові гідролізати не тільки тому, що вони не містять пептидів, але й тому, що у них вдало поєднуються незамінні кислоти, які добре засвоює організм хворого.
Амінокислотні суміші вводять внут-рішньовенно у дозі від 400 до 1200 мл щоденно протягом 5-10 діб.
Для повноцінного засвоєння введеного азоту організмові потрібна енергія. У протилежному разі для поповнення енергії використовується азот. Джерелами енергії можуть бути вуглеводи, жири, спирти.
З вуглеводів широке застосування знайшла глюкоза. Для запобігання цир-куляторним порушенням рекомендують уводити 20-50 % розчини глюкози.
Кращою від глюкози є фруктоза. Вона має однакову з глюкозою енер-гетичну цінність, але засвоюється організмом за відсутності інсуліну. У разі внутрішньовенного введення вона швидше виводиться з кровоносного русла і захоплюється клітинами печінки. Але розчини фруктози дорогі і з цієї причини не знайшли широкого застосування.
Розчин інвертного цукру - це суміш однакових частин глюкози і фруктози. Він доступний для парентерального харчування. За його введення не буває ускладнень, і він може застосовуватися для забезпечення енергетичних потреб організму.
Хоча вуглеводи є основним джерелом енергії в організмі, парентераль-ним введенням їх важко повністю компенсувати інтенсивні потреби в ній.
Поряд із вуглеводами як джерело енергії можна використовувати спирт етиловий, сорбіт, ксиліт.
Спирт етиловий за енергетичною цінністю в 1,7 разу перевищує глю-козу. Уводять спирт етиловий з розрахунку 1 г спирту на 1 кг маси тіла. Введення 7-8 г протягом години не супроводжується побічними реакціями і не справляє шкідливого впливу на печінку.
Доступними джерелами енергії є агатоатомні спирти (поліоли) - сорбіт і ксиліт. Порівняно із моноцук-рами, вони мають вищу енергетичну цінність і можуть поєднуватися під час стерилізації з розчинами амінокислот (гідролізатами), оскільки окремо від вуглеводів спирти не взаємодіють з амінокислотами. Прикладом препарату, який поєднує в собі сорбіт і амі-нокислотні суміші, є аміноінфузин.
Для парентерального введення як джерело енергії можуть бути використані і спирти-діоли: 1,3-бутиндіол;
1,2-пропандіол. Вони є ефективнішими джерелами енергії за поліоли.
Висока енергетична цінність жиру дозволяє невеликою його кількістю поповнювати організм енергією. Цим жирові емульсії вигідно відрізняються від вуглеводів. За допомогою жирових емульсій розв'язується проблема постачання організму такими незамінними речовинами, як жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни.
Для виготовлення жирових емульсій використовують різні жири рослинного походження, які частіше виробляють із соєвої олії в концент-раціях 10-20 %. 1 л 20 % жирової емульсії разом з емульгатором забез-печує 2000 ккал (8370 кДж).
Жирова емульсія - це білого кольору молокоподібна рідина. Випускають емульсії у флаконах по 400 мл. Зарубіжними фірмами запропоновано для парентерального харчування ліпомул (США), ліпофундин (Німеччина), фатген (Японія), ліпофізан (Франція, Англія), інтраліпід (Швеція), ліпомайз (Росія). Найефективнішим серед них є виготовлений у Швеції із соєвої олії препарат інтраліпід.
Жирові емульсії за парентерального харчування виконують лише допоміжну роль, і ними можна покривати ЗО % потреб у енергії. Решта поповнюється за рахунок вуглеводів і спиртів.
В останні роки для парентерального харчування запропоновано пре-парати, які є добрими джерелами енергії. Добову дозу жирів, вуглеводів і білків змішують і вливають протягом 12-24 год (залежно від стану пацієнта).
За кордоном для парентерального харчування застосовують тривеміл (Fre-AmineE). Добова доза його становить 1000-1500 мл. 1 л емульсії Fre-AmineE дає 1200ккал (5020 кДж).
Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники вони мало ефективні. Для підвищення ОЦК їх треба вводити в кількості, яка перевищує крововтрату в 3-4 рази. У той же час введення в організм такої кількості рідини може зумовити небажані наслідки. Кристалоїдні розчини частіше використовують у разі критичного стану організму для одержання швидко-го, але нетривалого ефекту. Вони поліпшують реологічні властивості крові, нормалізують мікроцир-куляцію, сприяють профілактиці ДВЗ-синдрому.
Ширше застосовують сольові кровозамінники для корекції водно-елек-тролітного балансу і кислотно-основного стану. З цією метою використо-вують прості й складні сольові розчини. До простих належать ізотонічні рідини: 0,9 % розчин натрію хлориду;
1,5 % розчин натрію гідрокарбонату;
0,9 % розчин амонію хлориду; 1,1 % розчин калію хлориду і ін. Крім цього, в клініці використовують і гіпертонічні розчини: 2, 3, 10 % розчини натрію хлориду; 5, 8,4 % розчини натрію гідрокарбонату. Розчини калію і натрію хлориду використовують за дефіциту їх у організмі (визначають ла-бораторним шляхом), розчини натрію гідрокарбонату, як і розчини 0,3 М трис-буфера, - у разі ацидозу. Розчин амонію хлориду ефективний за тяжкого алкалозу.
Складні сольові розчини застосовують при різних патологічних проце-сах. Вони містять в собі деякі електроліти, зокрема, натрій, калій, магній, кальцій. Це розчини Рінге-ра-Локка, Дерро, Гартмана, Батлє-ра та ін.
Широко використовуються стандартні готові розчини електролітів, які нескладні для приготування в умовах лікарняної аптеки. Це лактасол, аце-сол, трисол, дисол, хлосол, йоносол.
Переливання кровозамінників звичайно не вимагає, за окремими ви-нятками, попереднього проведення будь-яких проб. Ускладнення, які спостерігаються під час їх застосування, нагадують такі після переливання крові:
1) первинні токсичні явища, які залежать від самого препарату; 2) пізні токсичні прояви як наслідок поганого засвоєння розчину і кумуляції його в організмі; 3) анафілактичний шок;
4) ускладнення інфекційного характеру, причиною яких є забруднення розчину під час його приготування;
5) підвищення температури тіла;
6) тромбофлебіт вени, через яку проходить кінчик катетера; 7) септице-мія як наслідок занесення інфекції в кровоносне русло; 8) метаболічні роз-лади (гіперосмотичний синдром, гіпо- чи гіперглікемія, дефіцит деяких мікроелементів та ін.).
Loading...

 
 

Цікаве