WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кровозамінники - Реферат

Кровозамінники - Реферат

КРОВОЗАМІННИКИ
У багатьох випадках при лікуванні хворих можна обійтися без переливання не лише цільної крові, а навіть ії компонентів, скориставшись кровоза-мінними препаратами. Це речовини, які у разі внутрішньовенного введення в організм хворого можуть певною мірою замінити донорську кров. Їх застосовують для лікування різних захворювань.
Сьогодні запропоновано багато класифікацій кровозамінних препа-ратів. Більшість із них громіздкі, часто неповні. Найпростішою і в той же час достатньою щодо охоплення є така класифікація: 1) кровозамінники гемодинамічної дії (протишокові);
2) кровозамінники дезінтоксикаційної дії; 3) кровозамінники для парен-терального харчування; 4) кристалоїдні (сольові) розчини.
Кровозамінники гемодинамічної дії часто називають протишоковими, бо застосовують їх переважно для лікування шоку (травматичного, опікового, операційного) і гострої крововтрати. Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки. З цією метою використовуються препарати, виготовлені з декстрану, желатину, оксиетилкрохмалю.
Лікувальна ефективність протишокових розчинів пояснюється їх висо-ким колоідно-осмотичним тиском, гідрофільністю колоїдів, що дає мож-ливість збільшити ОЦК. Крім цього, вони зменшують стаз і агрегацію ерит-роцитів або запобігають їм.
З протишокових кровозамінників особливо виділяють декстрани - по-лімери глюкози з високою (70 000) або середньою (40 000-50 000) молеку-лярною масою. Яскравим їх представником є поліглюкін. Це водорозчинний декстран, середньомолекулярний полімер глюкози. Внутрішньовенне його введення супроводжується збільшенням об'єму циркулюючої рідини в кровоносному руслі. Це пояснюється ВИСОКИМ КОЛОІДНО-ОСМОТИЧ-НИМ тиском поліглюкіну, тривалим
перебуванням його в кровоносному руслі. Випускають у флаконах по 400 мл. Термін зберігання - 5 років.
Желатиноль - 8 % розчин частково гідролізованого желатину. Одержують препарат з колагеновмісних тканин великої рогатої худоби. Випускають у флаконах по 250-400 мл. Термін зберігання - 3 роки. Молекулярна маса желатинолю становить 20 000 - 40 000. Дози препарату залежать від стану хворого. Одночасно можна ввести до 2 л.
Оксиетилкрохмаль - молекула крохмалю. Молекулярна маса - від 10 000 до 2 500 000. Використовується у 6 % розчині.
Полівінол - 2,5 % полівініловий спирт.
Протишокові кровозамінники вводять внутрішньовенне і внутрішньо-артеріально. Оптимальну дозу визначають індивідуально (до 2000 мл).
Перед уведенням вищеназваних препаратів треба визначити групу крові реципієнта, бо у разі введення більшої кількості кровозамінників гемодинамічної дії можуть виникнути порушення в системі згортання крові і важко буде визначити групу крові.
Кровозамінники дезінтоксикаційноі дії. Лікувальний ефект цих розчинів зумовлений тим, що вони зв'язують токсини і виводять їх через нирковий бар'єр. Крім цього, ліквідуючи стаз еритроцитів у капілярах, вони зменшують гіпоксію органів і тканин, поліпшують функцію нирок, підвищу-ють діурез. Під впливом дезінтокси-каційних кровозамінників внутрішньо-клітинна рідина переходить у судинне русло, що в свою чергу веде до збільшення ОЦК і поліпшення гемодинаміки. До цієї групи речовин належать: гемодез, реополіглюкін, рео-глюман, полідез, ентеродез, нео-компенсан.
Гемодез - низькомолекулярний декстран. Випускають його у флако-нах по 150, 250, 400 мл. Термін зберігання - 5 років.
Аналогічні гемодезу препарати випускають за кордоном під назвами "Неокомпенсан" та "Перистан".
Реополіглюкін - також низькомолекулярний декстран. Випускають його у флаконах по 400 мл.
Реоглюман (суміш реополіглюкіну і манітолу) - прозора, безбарвна рідина без запаху. Випускають у флаконах по 100, 200, 400 мл.
Полідез - 3 % розчин полівінілового спирту в ізотонічному розчині натрію хлориду. Препарат добре зв'язує токсини, швидко виводиться зі сечею.
Ентеродез - препарат низькомолекулярного полівінілпіролідону. Ре-комендують приймати всередину в дозі 5 г 1-3 рази на добу.
Кровозамінники для парентерального живлення. Показані в тих випадках, коли хворий з тих чи інших причин не може приймати їжу або вона, надходячи в травний канал, не всмоктується в ньому.
Визначити потребу в парентеральному харчуванні в кількісному і якіс-ному відношенні тяжко. Існує багато способів виявлення білково-енер-гетичного дефіциту - від звичайної антропометрії до складних радіонук-лідних методів дослідження.
Простішими можна вважати такі критерії: 1) швидка несподівана втрата маси тіла на 10 % і більше; 2) маса тіла менша на 80 % за нормальну порівняно із зростом; 3) зниження рівня сироваткового альбуміну понад ЗО г/л; 4) загальна кількість лімфоцитів понад 1,2 o 109 /л.
Показання до парентерального харчування можна поділити на абсолютні й відносні. До абсолютних належать такі: перед операцією з приводу захворювань глотки, стравоходу, шлунка за наявності перешкод для проходження їжі (пухлини, звуження); у перші 3-7 діб (до початку ентераль-ного харчування) після видалення гортані і великих оперативних втручань на глотці, стравоході, травному каналі;
перші дні після масивних операцій на органах грудної клітки, заочеревин-ного простору; тяжкі травми, а також нійно-септичні процеси; тяжкі ускладнення в післяопераційний період (перитоніт, шлункові, кишкові, жовчні, панкреатичні нориці); гострий панкреатит; термінальні стани в реаніматологічній практиці.
Відносні показання до парентераль-ного харчування: захворювання органів травлення, які супроводжуються значними порушеннями функцій травлення, всмоктування і моторики; захворювання, які супроводжуються вираженою білковою недостатністю або порушенням синтезу білка (цироз печінки, гепатит, патологія жовчновивідних шляхів); чітко виражені порушення білкового обміну у хворих хірургічного профілю у перед-операційний період.
За абсолютних показань парентеральне харчування повинно бути повним (містити всі компоненти харчування); за відносних показань (коли зберігається ентеральний шлях) воно може бути частковим. Характер трансфузійної рідини і її кількість визначаються з урахуванням ступеня порушення процесів обміну речовин.
Препарати для парентерального харчування можна розділити на дві групи, а саме: джерела азоту і джерела енергії.
Препаратами, які дозволяють у короткий строк парентеральним шля-хом компенсувати потребу організму в азоті, є білкові гідролізати (гідро-лізин, гідролізат казеїну , амінопеп-тид, амінозол, аміген і ін.). Це - суміші амінокислот і простих пептидів.
Для забезпечення азотної рівноваги і створення позитивного азотного балансу треба
Loading...

 
 

Цікаве