WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Догляд за хворими з опіковою травмою та відмороженнями - Реферат

Догляд за хворими з опіковою травмою та відмороженнями - Реферат

кількості років у потерпілого пропорційно наростає ризик несприятливого його перебігу. При значенні Р до 60 - прогноз вважають сприятливим; 61-80 - відносно сприятливим; 81-100 - сумнівним; 101 і більше - несприятливим.
Для більшточнішого прогнозування перебігу опіку користуються індек-сом Франка - індекс тяжкості ураження (ІТУ). При його визначенні необ-хідно враховувати площу і глибину ушкодження: 1% опіку І або II ступеня = 1од. ІТУ; 1% опіку ІІІА ступеня = 2 од. ІТУ; 1% опіку ПІБ ступеня = 3 од. ІТУ; 1% опіку IV ступеня = 4 од. ІТУ.
І = Ss + (3 х Sp),
де І - величина індексу Франка; Ss - сумарна площа поверхневого опіку; 3 - коефіцієнт, який свідчить про те, що глибокі опіки втричі важчі як поверхневі. Sр - сумарна площа глибокого опіку.
Прогнозування вважають сприятливим, якщо індекс Франка становить менше 30 од., відносно сприятливим - 30-60 од., сумнівним - 61-90 од., не-сприятливим - більше 90 од.
Важливе значення у визначенні прогнозу і тяжкості ураження опіку має стан дихальної системи потерпілого. Вдихання гарячого повітря, парти може викликати опік дихальних шляхів. Дим може містити азотну, азотисту кислоти, а при згорянні пластика - фосген, гідроціанову кислоту і викликати хімічний опік і набряк легень. При наявності уражень дихальних шляхів до отриманих результатів індексу Франка додають: 1) при пошкодженні ди-хальних шляхів легкого ступеня - 15 од.; 2) середнього ступеня - ЗО од.; 3) тяжкого ступеня - 45 од.
Опікова хвороба розвивається при поверхневих опіках (ІІ-ІІІ Аст.) пло-щею більше 15% поверхні тіла і глибоких - більше 5%. Опікова хвороба -це комплекс клінічних симптомів, які розвиваються внаслідок термічного ураження шкірних покривів і розміщених під ними тканин. У перебізі цієї хвороби розрізняють чотири періоди: а) опікового шоку; б) токсемії; в) сеп-тикотоксемії; г) реконвалесценції.
Опіковий шок подібний до травматичного, але перебігає значно тяжче за рахунок вираженої інтоксикації організму і плазмовтрати. В еректильній фазі шоку хворі збуджені, стогнуть від болю, свідомість їх не затьмарена, пульс почащений, артеріальний тиск нормальний або підвищений, інколи спостерігається м'язове посмикування, лихоманка. Триває еректильна фаза 1-1,5 год - довше, ніж при травматичному шоку. У торпідній фазі шоку хворі загальмовані, апатичні, температура тіла і артеріальний тиск знижуються, шкірні покриви бліді, риси обличчя загострені, з'являється задишка, акроціаноз (посиніння губ, вушних раковин, кінчиків пальців). Може виникати блювання. Важливе значення у перебізі шоку мають плазмовтрата і зв'язані з нею зміни у складі крові. Плазмовтрата супроводжується згущенням крові (еритроцитоз, лейкоцитоз), втратою білків, рідин і електролітів. Тяжкість опікового шоку залежить не тільки від глибини і площі ураження шкіри, але й від індивідуальних особливостей організму, його реактивності. Опіковий шок може тривати від декількох годин до 2-3 діб, а потім поступово переходити в токсемію.
Період токсемії. У розвитку токсемії головну роль відіграє всмоктування токсичних речовин, які утворюються з тканин організму, що розпадаються, і бактерій. Стан хворого погіршується, температура тіла підвищується, хворі стають в'ялими, загальмованими. Часто настає марення. Дихання стає поверхневим, пульс частим, слабким, артеріальний тиск зниженим. Через згущення крові (втрата плазми) збільшується кількість гемоглобіну, ерит-роцитів. Спостерігають зсув лейкоцитарної формули вліво. В сечі з'являється білок, циліндри, еритроцити.
Тривалість токсемії залежить від тяжкості ураження і стану організму потерпілого. При значних опіках вона триває 10-15 днів, а при розвитку інфекції переходить у септикотоксемію.
Період септикотоксемії виникає після розвитку інфекції на опіковій поверхні. Клінічно він майже не відрізняється від токсемії, однак, на відміну від токсемії, опікова поверхня вкривається гнійними виділеннями. Темпера-тура тіла набуває септичного характеру (сепсис), наростає анемія, гіпопро-теїнемія, грануляції стають в'ялими, блідими. Лихоманка (опікова інфекція), що виникає у тяжкохворих, може тривати до 2 місяців. У цей період настає різке виснаження хворого, яке може закінчитись смертю. Нерідко виникають пролежні, інколи - метастатичні гнійники. Важливою ознакою септико-токсемії є бактеріемія. Найчастіше з крові висівають кокову і бацилярну мікрофлору.
Період реконвалесценції. При правильному і повноцінному лікуванні стан хворого покращується, температура тіла нормалізується, у хворих з'яв-ляється апетит, вони набирають ваги. Опікові рани очищаються від некро-тичних тканин. Поряд із цим, утворюються здорові, рожеві грануляції, відбувається епітелізація і рубцювання.
Лікування складається з надання першої допомоги потерпілим на до-, госпітальному етапі та лікування в хірургічних або спеціалізованих опікових відділеннях. При наданні першої допомоги слід зупинити дію термічного чинника; перекрити подачу гарячої води, пари. При загорянні одягу, щоб погасити вогонь, потерпілого необхідно загорнути в ковдру. Одяг швидко знімають або розрізають, потерпілого обливають холодною водою, опеченіділянки зрошують хлоретилом. Не можна бігти в палаючому одязі - під час руху полум'я розгоряється.
Потерпілого обов'язково виносять з місця пожежі на відкритий простір або в приміщення з чистим повітрям. При асфіксії виконують штучну венти-ляцію легень ("рот до рота" чи "рот до носа"). При великих опіках потерпі-лого загортають у чисте (краще стерильне) простирадло, марлю, поліетиле-нову плівку або на поверхню шкіри за допомогою розпилювача наносять спеціальну рідку антисептичну пластмасу, яка швидко остигає і стає елас-тичною. При наданні першої допомоги на місці пригоди забороняють прово-дити первинну обробку опікової рани, накладати мазеві пов'язки, примочки, кольорові рідини, які утруднюють оцінку ступеня ураження шкіри і прове-дення наступної обробки рани. Для запобігання інфікування на опікову поверхню накладають асептичну пов'язку. З метою знеболювання потерпі-лому дають анальгін, пенталгін, промедол, морфін, триган і ін. Для зменшення інтоксикації можна дати гарячого чаю, кави, лужної мінеральної води (500-2000 мл). Хворим з поширеними і глибокими опіками уже в машині "швидкої допомоги" необхідно розпочати введення протишокових розчинів (рео-поліглюкіну, реоглюману, Рінгера-Локка та ін.), проводити оксигенотерапію, ввести наркотичні знеболювальні або дати малий наркоз (закис азоту). Поряд із цим, таким хворим вводять серцево-судинні засоби.
У стаціонарі, якщо немає ознак шоку, проводять первинну хірургічну обробку опікової рани. Марлевими кульками, змоченими 0,25% розчином нашатирного спирту, 3-4% розчином борної кислоти, бензином або теплою мильноюводою, відмивають від забруднення шкіру навколо опіку, після чого її обробляють 76° спиртом. Видаляють шматки одягу, сторонні тіла, некроти-зований епідерміс, який відшарувався. Великі пухирі надрізають і випускають їх вміст, дрібні краще не надрізати; відкладений фібрин не видаляють, оскільки під ним відбувається епітелізація рани. Дуже забруднені ділянки опікової поверхні очищають за допомогою 3% розчину пероксиду водню. Опікова поверхня висушується стерильними серветками.
Місцеве лікування при опіках може
Loading...

 
 

Цікаве