WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеопороз - Реферат

Остеопороз - Реферат

ділянці скелета на 1 стандартне відхилення призводить до 1,5-кратного зростання ризику переломів.
Клінічна картина. Основною ознакою генералізованого ОП є розви-ток переломів після мінімальної травматизації. Клінічні прояви залежать від локалізаціїпереломів, що можуть відбутися в будь-якому відділі скелета. Типовими є такі форми остеопоротичних переломів: 1) компресійні переломи хребта (частіше в нижньогрудному чи верхньо-поперековому відділі - ТЫ2-1Л); 2) переломи дистального відділу променевої кістки; 3) переломи проксимального відділу шийки стегнової кістки.
Компресійні переломи хребта часто розвиваються поступово, у 60% випадків є асимптомними. Вираженість компресії хребців не корелює з вираженістю больового синдрому, але нерідко переломи хребта можуть зумовити появу гострого БНС - зазвичай після незначного фізичного навантаження (кашель, чхання, нахили, повороти). Такий біль супроводжується м'язовим спазмом, посилюється під час рухів, може іррадіювати до живота, рідше - до нижніх кінцівок. Інтенсивність його зменшується за 1-1,5 міс, у подальшому біль завжди стає хронічним. Посилення болю нерідко зумовлюють повторні переломи, при цьому також зменшується ріст пацієнтки (на 1 см із кожним новим переломом) та прогресує дорсальний кіфоз - "удовиний горб".
Переломи дистального відділу променевої кістки та шийки стегна зазвичай виникають після падіння на руку чи на бік. Переломи ребер майже завжди спостерігаються при ГК-індукованому, зрідка - при інших формах ОП.
Остеопороз у чоловіків. До 30% всіх переломів шийки стегна виникає в чоловіків. Співвідношення частоти переломів хребта в чоловіків і жінок становить 1:2. Проте, на відміну від жінок, у чоловіків більш частим є вторинний ОП - до 78% усіх випадків. Припускається важлива роль паління та зловживання алкоголем. До 30% випадків ОП виникає на тлі гіпогонадизму, що може супроводжувати хронічні захворювання печінки, цукровий діабет, ГК-терапію, алкоголізм, злоякісні новоутворення, синдром Кляйнфельтера, гіперпролактинемію, нервову анорексію, гемохроматоз, а також бути ідіопатичним. У жінок в пре-менопаузі та чоловіків віком до 50 років частота ОП та внесок різних факторів до його розвитку суттєво не відрізняються.
Діагностика. Клініко-анамнестичні дані важливі для припущення ОП та вчасної його інструментальної діагностики.
Інструментальна діагностика ОП. На практиці для діагностики як ОП, так і остеопоротичних переломів зазвичай застосовують стандартну рентгенографію таза та кульшових суглобів, поперекового відділу хребта, кистей та черепа. До ознак ОП у діафізах кісток належать потоншення кортикального шару та відповідна зміна кортикального індексу (співвідношення між діаметром кістки та товщиною її кортикальної частини). Проте результати досліджень периферичних відділів скелета не корелюють зі змінами у хребті.
Рентгенологічне дослідження хребта показане для виявлення компресійних переломів хребців усім особам, які мають ризик-фактори ОП - особливо при зменшенні зросту та розвитку кіфозу. Ознаками ОП хребта є посилення прозорості кісток, зменшення товщини кортикального шару, підвищення контрастності замикаючих пластинок тіл хребців, зміни трабекулярного малюнка (зникнення горизонтальних трабекул та переважання вертикальних). Жодна з наведених ознак не є специфічною для ОП, до того ж діагностична цінність методу залежить від ряду факторів, у т.ч. кваліфікації рентгенолога. Загалом рентгенологічні симптоми, притаманні ОП, виявляються при втраті кістками понад 20-40% кальцію, а вираженість остеопенії на рентгенограмах не корелює з наявністю переломів. Т.ч., метод характеризує низька чутливість, він є інформативним лише на пізніх стадіях ОП - при виникненні переломів, а останні вважаються основною рентгенологічною ознакою ОП.
При епідеміологічних дослідженнях ОП використовують напівкількісні рентгенологічні методи, що базуються на визначенні індексів - вертебральних, феморальних та метакарпальних. Для трубчастих кісток - це відношення ширини кортикальної частки до діаметра кістки, для хребців - ступінь 'їхньої деформації, яку часто зумовлюють компресійні переломи. Існує 3 види деформації хребців: дво-яковвігнута, клиноподібна (частіше в передній частині хребця) та компресійна. Зазвичай оцінюють хребці від Т4 до L4 по 4 ступеням: 0 - норма, 1 - мінімальна деформація (зниження висоти хребця на 20-25%), 2 - виражена деформація (зниження на 25-40%), 3 - важка деформація (зниження висоти хребця більше ніж на 40%). Для виявлення остеопенії та динамічного спостереження ці методи не використовуються.
Сучасна діагностика ОП здійснюється за допомогою методів вимірювання МЩК. Найбільш часто застосовуються: 1) біоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA); 2) кількісна KT (QCT); 3) моно-фотонна абсорбціометрія (SPA) та моноенергетична рентгенівська аб-сорбціометрія (SXA). У стадії розробки знаходяться УЗД (ВІ/Ата SOS), рентгенографічна денситометрія та MPT (QMR). Вимірювати МЩК можливо також за допомогою методів біфотонної абсорбціометри (DPA), нейтронно-активаційного аналізу, радіограмметрії та комптонівського розсіювання. Наведені методи відрізняються між собою за можливістю вимірювання МЩК у трабекулярних та кортикальних кістках (разом або окремо), за точністю, тривалістю дослідження, дозою радіації тощо.
Міжнародні критерії діагностики ОП засновані на визначенні МЩК за допомогою методу біоенергетичної рентгенівської абсорбціометри (DXA). Базовою характеристикою МЩК є Т-індекс - число стандартних відхилень (SD) нижче середнього значення МЩК, визначеного у осіб молодого віку - зазвичай 30-річних.
Зниження МЩК в одній ділянці не завжди супроводжується ана-логічними змінами в інших. МЩК поперекового відділу хребта є більш точним предиктором переломів хребта (відносний ризик = 2,2), а МЩК стегна більш сильно корелює з переломами стегнової кістки (особливо в жінок віком понад 70 років - відносний ризик = 2,6). Метод DXA дозволяє визначити МЩК у хребті та шийці стегна.
Ранню діагностику та динаміку ОП рекомендують визначати за по-казниками МЩК хребців (дослідження в прямій та латеральній проекціях), але таку оцінку можуть ускладнити остеомаляція, спондилота коксартроз, виражений сколіоз, переломи в минулому. З огляду на це, у віці понад 65 років доцільним є визначення МЩК проксимального відділу стегна в прямій проекції - для шийки стегна, вертлюга, міжвертлюгової ділянки та трикутника Ward. Це дуже важливо для оцінки ризику переломів шийки стегна: він зростає вдвічі при поєднанні остеопоротичного перелому в анамнезі та зниження Т-індексу принаймні на 1,5 SD.
Загальні показання для визначення МЩК у жінок: 1) у період постменопаузи, у віці понад 65 років - всім, незалежно від наявності ризик-факторів; 2) у
Loading...

 
 

Цікаве