WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеопороз - Реферат

Остеопороз - Реферат


Реферат на тему:
Остеопороз
Остеопороз (ОП) - системне захворювання скелета, якому притаманне зниження кісткової маси та порушення мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до зростання ламкості кісток та ризику переломів.
ОП є багатофакторною хворобою з асимптомним (до виникнення переломів кісток) повільнопрогресуючим перебігом. З віком посилюється втрата кісткової тканини, причому процес є найбільш вираженим у жінок.
Епідеміологія. Розвиток генералізованого ОП зазвичай починається на 6-му десятилітті життя. Так, ОП кісток хребта та стегна визначається у 30-40% жінок у віці старше 50 років. Щороку в світі діагностують понад 1 млн випадків остеопоротичних переломів, а за даними, отриманими в Західній Європі та США, частота остеопоротичних переломів у цих країнах у 2-3 рази перевищує таку в Росії. Переломи хребта виникають у 25-60% жінок пост-менопаузального віку, переломи дистального відділу променевої кістки - у 15%. Наявність переломів у 4 рази збільшує ризик повторних переломів хребта та вдвічі - ризик переломів шийки стегна. Так, переломи шийки стегна виникають у 1/3 90-річних жінок та у 20% чоловіків такого самого віку. Враховуючи постаріння популяції, на середину XXI ст. прогнозується 3-кратне зростання частоти переломів шийки стегна. Можливі фактори ризику вторинного ОП виявляються у 30% жінок та 55% чоловіків з переломами хребта.
Класифікація. Розрізняють первинний та вторинний ОП, генералізований та регіональний (локалізований).
Постменопаузальний ОП є найбільш частим і переважно виникає в жінок. Сенільний ОП розвивається у віці понад 70 років, однаково часто в чоловіків і жінок. Генералізований ОПу дітей зустрічається рідко, а появу переломів кісток у них переважно зумовлює недосконалий остеогенез. Вторинний ОП є ускладненням певних хвороб або фармакотерапії, може виникнути в будь-якому віці незалежно від статі людини. Так, розвиток ОП є типовим для хронічних запальних захворювань (найбільш часто - ревматичних), хвороб крові, ендокринних залоз, ШКТ тощо. Найбільш частою та клінічно значущою формою вторинного ОП є глюкокортикоїдний.
Патогенез ОП має генетичну основу та пов'язаний з порушенням синтезу медіаторів процесів ремоделювання кісткової тканини - гормонів (статевих, паратгормону), вітаміну D3, лептину, прозапальних цитокінів, ростових факторів і т.ін. Цитокіновий дисбаланс у разі ОП характеризується гіперсинтезом ІЛ-1, ІЛ-6, TNF-a, а також PgE2, гранулоцито-макрофагального колонієстимулювального фактору. Ци-токінзалежну кісткову резорбцію регулює система RANKL, RANK, OPG. Так, RANKL індукує диференціювання остеокластів у присутності макрофагального колонієстимулювального фактору. За участю RANK (сигнальний рецептор RANKL) відбувається RANKL-залежна активація остеокластів. OPG (хибний рецептор RANKL) гальмує осте-окластогенез через конкурентне гальмування зв'язування RANKL з RANK. Продукцію RANKL та OPG регулює значна кількість факторів росту, цитокінів, пептидів та гормонів.
Постменопаузальний OU- це гетерогенне захворювання, якому при-таманна прогресуюча втрата кісткової маси, що починається після природної чи індукованої менопаузи та призводить до виникнення переломів кісток через 15-20 років після припинення функції яєчників. Основною ланкою його розвитку є дефіцит естрогенів, який посилює кісткову резорбцію на тлі гіперактивності збільшеної кількості остеокластів (посилюється їх утворення, знижується інтенсивність апоптозу).
Порушення всмоктування кальцію є типовою ознакою II типу пер-винного генералізованого ОП - сенільного. Негативний кальцієвий баланс в осіб похилого віку значною мірою зумовлений недостатнім поступленням вітаміну D з "їжею, порушенням його метаболізму (у т.ч. у шкірі), резистентністю до нього через дефіцит рецепторів вітаміна D. Важливим є розвиток вторинного гіперпаратиреозу та порушення функції остеобластів.
Ризик-фактори ОП:
І. Генетичні та конституціональні: належність до європеоїдної чи монголоїдної раси, родинна агрегація (нетравматичні переломи в родичів І ступеня), астенічна конституція, довга шийка стегна, похилий вік, відсутність ПОА (?), маса тіла до 56 кг, низька кісткова маса. Крім того, поліморфізм гена рецептора D (ВВ-генотип), гена ІЛ-6 (C/F генотип), гена 1Л-1ра (гомозиготність по А1А1), гена рецептора естрогенів та гена колагена-1-альфа.
//. Гормональні: жіноча стать, рання менопауза, пізні менархе, аме-норея, безплідність.
///. Стиль життя та особливості харчування: паління тютюну, зловживання алкоголем та/чи кофеїном, низька чи надмірна фізична активність, недостатнє вживання кальцію та вітаміну D, непереносність молочних продуктів, тривала іммобілізація, тривале парентеральне харчування, надмірне вживання м'яса та напоїв із підвищеним вмістом фосфатів.
IV. Супутні захворювання: ендокринні (гіпер- та гіпотиреоз, гіпер-паратиреоз, акромегалія, цукровий діабет, синдром Кушинга, хвороба Аддісона, гіпогонадизм, гіперпролактинемія), ревматичні (PA, AC, СЧВ та ін.), гематологічні та пухлинні (гемолітична анемія, таласемія, гемофілія, множинна мієлома, системний мастоцитоз, лімфома, лейкоз, метастази до кісток) захворювання. Також - гемохроматоз, саркоїдоз, амілоїдоз, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром мальабсорбції, хронічні захворювання печінки (насамперед первинний біліарний цироз), хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні неврологічні захворювання, хронічна СН або ХНН, стан після трансплантації органів, прихований недосконалий остеогенез, хвороба Гоше, хвороба Паркінсона, перенесені ГПМК тощо.
V. Лікарські засоби /хірургічні втручання: оваріектомія; ГК, гормони щитоподібної залози, прямі та непрямі антикоагулянти (високі дози гепарину), агоністи та антагоністи гонадотропіну, протисудомні засоби (фенітоїн), препарати літію, антибіотики - похідні тетрацикліну, діуретики (фуросемід), препарати фенотіазину; ЦсА та метотрексат, антациди, що містять алюміній та фосфати, гастректомія.
Фактори ризику остеопоротичних переломів: зниження мінеральної щільності кістки (МЩК, або мінеральна щільність кісткової тканини - МЩКТ), схильність до втрати рівноваги, особливості геометрії кісток (зокрема, шийки стегна), порушення якості кістки, відсутність жирової тканини (наприклад, у ділянці кульшового суглоба).
У будь-якому віці ризик остеопоротичних переломів суттєво зростає при поєднанні принаймні 2 з таких факторів: 1) зниження МЩК; 2) передчасна менопауза; 3) тривала ГК-терапія; 4) будь-яка із зазначених хронічних хвороб; 5) наявність переломів у віці до 45 років; 6) низький індекс маси тіла; 7) кісткові переломи в родинному анамнезі. В усіх випадках важливо визначати МЩК (незалежно від інших ризик-факторів), оскільки зниження цього показника у будь-якій
Loading...

 
 

Цікаве