WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини - Реферат

Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини
Охорона здоров'я матері та дитини - це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я жінок і дітей та покращання демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей. Будь-яке суспільство має бути зацікавленим у відтворенні та збереженні повноцінного людського потенціалу.
Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської смертності та смертності немовлят, вихованні здорового, гармонійно розвиненого покоління.
Здійснення численних державних, громадських, медико-соціальних заходів повинно відбуватися на основі засад, передбачених відповідними законодавчими актами.
Законодавча база охорони здорову я жінок і дітей в Україні включає більшість визнаних на міжнародному рівні прав людини.
Згідно з Конституцією України:
- людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3);
o кожна людина має невід'ємне право на життя і здоров'я та право на їх захист (стаття 27);
o кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).
У 1991 р. Україна ратифікувала Конвенцію 00H про права дитини, підписала Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей і розробила план дій щодо її реалізації.
Вирішення проблем охорони здоров'я матері та дитини, в т.ч. медичного забезпечення, залежить від соціального та економічного статусу жінки.
Рівність прав чоловіка та жінки в усіх сферах життя закріплена 24 статтею Конституції. Реалізація задекларованої рівності може бути реально забезпечена лише належними соціально-економічними умовами.
Важливе значення має створення оптимальних умов для забезпечення прав жінок. Це передусім стосується реалізації положень, визначених документами Міжнародної організації праці (МОП).
Більшість з них так або інакше спрямована на захист репродуктивної функції жінки.
Конвенція МОП № 103 (1952 р.) передбачає державну допомогу майбутній матері - забезпечення необхідного рівня життя, медичної допомоги, заборону під час вагітності працювати в важких та шкідливих умовах, надання відпустки до та після пологів, для виховання дитини.
Ці положення знайшли відтворення в VII розділі Основ законодавства Україна про охорону здоров'я (1992 p.).
Чільне місце у вирішенні проблем збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я належить заходам щодо планування сім'ї.
Мета планування сім'ї, за визначенням ВООЗ, полягає в:
o запобіганні небажаній вагітності;
o можливості регулювати час народження дитини;
o самостійному визначенні сім'єю кількості дітей;
o народженні бажаних здорових дітей;
o профілактиці захворювань, які передаються статевим шляхом;
o профілактиці безпліддя.
В Україні затверджена Національна програма планування сім'ї (1995 р.).
З метою виконання цієї програми та проекту Фонду Народонаселення ООН "Підтримка Національної програми планування сім'ї", а також для покращання стану репродуктивного здоров'я наказом МОЗ України від 17.03.99 р. за № 64 в роботу центрів планування сім'ї впроваджується менеджмент-інформаційна система (МІС) "Репродуктивне здоров'я".
Принцип найкращого забезпечення інтересів дитини відповідно до статті 3 Конвенції ООН закріплено в Кодексі про шлюб і сім'ю, Цивільному, Кримінальному, Кодексі законів про працю, Основах законодавства України про охорону здоров'я. Він відтворений також у законах України щодо освіти, сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, соціального захисту інвалідів і громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На соціальний захист сімей з дітьми спрямований Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (1993 р. із змінами, внесеними в 1999 p. №563-XIV).
Цей закон установлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.
До видів державної допомоги віднесена допомога:
o з вагітності та пологів;
o при народженні дитини;
o з догляду за дитиною;
o з догляду за дитиною-інвалідом;
o з тимчасової непрацездатності.
o в зв'язку з доглядом за хворою дитиною;
o на дітей одиноким матерям;
o на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;
o на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.
З 1996 р. держава реалізує Національну програму "Діти України".
Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 все-українських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 організацій та об'єднань регіонального рівня.
В Україні діє ряд міжнародних програм, спрямованих на вдосконалення системи охорони материнства та дитинства.
Міжнародну допомогу в їх здійсненні надають установи ООН (ВООЗ, ЮНІСЕФ), Європейський Союз, уряди США, Німеччини, Канади, Великої Британії, Франції тощо, а також міжнародні фонди та неурядові організації.
Зміст наведених законодавчих документів і державних програм свідчить про забезпечення організаційних засад діяльності держави щодо охорони материнства та дитинства. В місцевих органах виконавчої влади створені підрозділи з відповідних питань.
Для реалізації державної політики в сфері охорони дитинства Кабінет Міністрів України (Постанова від 3 серпня 2000 р. № 1200) реорганізував Міжвідомчу комісію з координації дій щодо виконання Конвенції ООН про права дитини Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей і Національної програми "Діти України", в Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства.
Без активної державної соціальної та фінансової підтримки служб охорони материнства та дитинства створити належні умови для поліпшення їх здоров'я неможливо.
В квітні 2001 р. прийнятий Закон України "Про охорону дитинства". Цей закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики в цій сфері.
Проте в першу чергу зусилля держави та громадськості повинні бути спрямовані на діяльність відповідних служб, ефективність якої залежить від багатьох чинників.
Передусім потрібно провести ретельний аналіз стану системи, її засад,матеріально-технічної бази, організації та якості діяльності лікувально-профілактичних закладів охорони здоровуя.
Забезпеченню медичною допомогою жінок і дітей буде сприяти:
o збереження служб охорони здоров'я матері та дитини, їх адаптація до змін в економіці держави;
o реформування ПМСД на засадах сімейної медицини, з визначенням її пріоритетності жінкам і дітям;
o впровадження ефективних технологій в роботу лікувально-профілактичних закладів;
o профілактика захворюваності;
o гігієнічне виховання з акцентом на пропаганду здорового способу життя.
Медична допомога жінкам і дітям ґрунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги, проте має більш виражену профілактичну спрямованість і надається поетапно:
/ етап - медична допомога майбутній матері та підготовка її до материнства;
// етап - комплекс заходів з антенатальної охорони плода, здійснюваних спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами, загальною мережею лікувально-профілактичних закладів, санаторіями для вагітних;
/// етап - інтранатальна охорона плода - забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях пологових будинків чи багатопрофільних лікарень, або в дільничних лікарнях;
IV етап - лікувальна допомога новонародженим у відділеннях новонароджених пологових будинків і відділеннях новонароджених дитячих лікарень;
V етап - охорона здоров'я дітей дошкільного віку, здійснення профілактичних заходів;
VI етап - охорона здоров'я дітей шкільного віку. Важливими складовими частинами системи охорони здоров'я
матері та дитини є акушерсько-гінекологічна допомога та лікувально-профілактична допомога дітям.
Акушерсько-гінекологічна допомога надається в 464 жіночих консультаціях, 89 пологових будинках, а також акушерських і гінеко-логічних відділеннях лікарень.
Розширюється мережа медико-генетичних закладів, до яких відносяться обласні та міжобласні, регіональні центри, медико-генетичні консультації, Львівський НДІ спадкової патології, Інститут генетики репродукції (м. Київ).
Створено центри, відділення, кабінети дитячої та підліткової гінекології. Кабінети відкриті в обласних центрах і великих містах.
У деяких регіонах у кожному районному центрі працюють лікарі-гінекологи дитячого та підліткового віку.
Лікувально-профілактична допомога дітям надається в самостійних дитячих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень.
Loading...

 
 

Цікаве