WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика респіраторних захворювань у дітей - Реферат

Профілактика респіраторних захворювань у дітей - Реферат

преморбідний фон (рахіт, анемія, гіпотрофії, пологові травми) тощо.
Важливими у формуванні групи ДЧХ є фактори ризику соціального ґенезу. Негативну роль відіграють такі соціально-гігієнічні фактори, як скупченість дітей у приміщеннях дитячих дошкільних закладів, порушення температурного режиму загартовування, недостатнє перебування на свіжому повітрі, гіподинамія
Респіраторна група вірусів має імунодепресивну активність, одним із проявів якої є короткочасне або стійке зниження показників імунітету. Недозрілість лімфоїдної системи у дітей та руйнівна дія вірусу є причинами виникнення своєрідного "порочного кола", яке призводить до формуваннясимптомокомплексу частих ГРЗ з першого року життя.
Суттєвий вплив на захворюваність чинять хронічні запальні захворювання ЛОР-оргапів. Серед хронічних вогнищ інфекції особливе місце посідає тонзиліт, оскільки піднебінні мигдалики - перший бар'єр на шляху інфекції в організм дитини. Особливості клінічної картини у ДЧХ з хронічним тонзилітом, необхідність розробки лікувальних заходів з урахуванням активності вогнища, необхідність санації горла та носа цим дітям змушує багатьох дослідників окремо виділяти переважно отоларингологічний тип (ЛОР-тнп) ДЧХ.
За даними Санкт-Петєрбурзьких отоларингологів, розповсюдження ЛОР-патології при поглибленому огляді дітей в дошкільних закладах становить 46,5 на 100 обстежених, серед них патологія глотки (аденоїдит, тонзиліт) сумарно склала 73,4%. В групі дітей, які часто хворіли, захворювання ЛОР-органів становили 67%; найчастіше ЛОР-патологія реєструвалася у п'яти-семирічних ДЧХ (75-79%) (16).
За нашими даними, ЛОР-тип становить до 80-90% серед усіх ДЧХ (Ю.В.Марушко, 2000, 2003).
Формування хронічного тонзиліту, в свою чергу, несприятливо впливає на стан різних органів та систем організму дитини. Місцеві ускладнення тонзиліту на абсцеси вимагають негайного хірургічного втручання. Відмічено суттєвий вплив тонзиліту на стан серцево-судинної системи, частота захворювань неревматичної природи якої останнім часом збільшилася. Загальновідома роль стрептококового тонзиліту в розвитку ревматизму у дітей. Важливий зв'язок хронічного тонзиліту з артралгіями, артритом. З носоглотковою інфекцією пов'язано до 40% випадків виникнення реактивного артриту.
На думку багатьох вчених, дослідження патогенезу частих запальних захворювань верхніх дихальних шляхів є загальномедичною проблемою, яка виходить за рамки отоларингології. Цікавість педіатрів, терапевтів, інфекціоністів, ревматологів, а також актуальність та значимість зумовлюються високою частотою респіраторних інфекцій у дітей.
Респіраторна захворюваність веде до хронізапії запального процесу у лімфоїдній тканині носоглотки. Формування підвищеної захворюваності на ГРЗ та ЛОР-патології, на думку багатьох дослідників, - це єдиний процес. З одного боку, гіперплазія лімфоїдної тканини носоглотки, хронічний тонзиліт сприяє підвищенню частоти респіраторних захворювань, з іншого, повторні ГРЗ викликають зміни в лімфоїдній тканині тонзил, чим обтяжують основне захворювання.
Хронічний тонзиліт - це інфекційно-алергічний процес, що є наслідком порушення фізіологічної рівноваги між макро- та мікроорганізмами з послідовними порушеннями місцевих імунологічних процесів у ділянці мигдаликів. З часом при рубцюванні крипт дренажна функція мигдаликів значно порушується, що сприяє затриманню патологічного вмісту у лакунах та значно збільшує обсіменіння слизової оболонки патогенними мікроорганізмами.
В літературі превалює точка зору про переважну роль стрептококової інфекції в розвитку тонзилітів, тонзплофарингітів у дітей та дорослих. Серед них найбільше значення має ?-гемолітичннй стрептокок групи А. В іноземній літературі використовується міжнародна абревіатура - GABHS (group A beta-hemolytic streptococci). Однак певна роль у захворюваннях носоглотки належить також ?-гемолітичним стрептококам груп В, С, F та G. За даними різних авторів, частота висівання з тонзил GABHS коливається від 5,7% до 47% та більше.
Велика увага приділяється стафілококовій інфекції верхніх дихальних шляхів. Роль S. aureus в патології дитячого віку є значною: у носіїв в 2-17 рази частіше зустрічається хірургічна інфекція.
На сучасному етапі в етіології тонзилітів мають значення Н. influenzae, Moraxella catarralis, Mycoplasma hominis, Ch. Pnevm. та ін.
Певне місце в етіології тонзилітів належить аденовірусній інфекції, анаеробним бактеріям. Окремі дослідники підкреслюють наявність вірусно-бактеріальних, бактеріально-бактеріальних асоціацій в тонзилах.
Одна з головних ролей у захисті від інфекцій верхніх дихальних шляхів, попередженні формування хронічних вогнищ інфекції, належить мікробним ценозам носоглотки. В оглядах літератури про мікробні ценози носоглотки Е.М. Бабич та співавт. (1999) вказують, що "питання, пов'язані з особливостями формування ценозів, їх екологічною роллю та впливом на розвиток популяції патогенних бактерій, залишаються маловивчєними". Загальний чисельний склад нормальної мікрофлори у дорослих становить до 1014, що майже на порядок виїде загальної чисельності клітин макроорганізму.
Нормальна флора разом із макроорганізмом забезпечує колонізаційну резистентність (KP). Цей термін запропонував D. van der Waaij (1971). Під KP розуміють сукупність механізмів, які надають індивідуальну та анатомічну стабільність нормальної мікрофлори та забезпечують попередження заселення господаря іншими мікроорганізмами [16]. Зниження стану KP веде до збільшення потенційно-патогенних мікробів, транслокації їх до внутрішніх органів, розвитку гнійно-запаль-них захворювань. При цьому підсилюється обмін генів антибіотикорезистентності та патогенності між бактеріальними популяціями, поширюється ареал аеробних та анаеробних бактерій на сусідні та віддалені ділянки слизових оболонок.
Механізми з боку господаря, які впливають на стан KP, - це рухомість мукоциліарного епітелію, його перистальтика, десквамація мукозних клітин, антимікробний ефект секретів, склад та кількість муцинів, pH середовища, швидкість оновлення, формування та метаболізму мукозного епітелію, місцеві неспецифічні та специфічні імунні механізми.
Серед механізмів захисту слизових оболонок від патогенних мікробів є наявність в організмі господаря індигенної анаеробної флори. Протективний ефект
Loading...

 
 

Цікаве