WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика респіраторних захворювань у дітей - Реферат

Профілактика респіраторних захворювань у дітей - Реферат


Реферат на тему:
Профілактика респіраторних захворювань у дітей
Термін "діти, що часто хворіють" був уведений у 80-х роках 20 сторіччя. На думку багатьох науковців і практикуючих лікарів він не відповідає сучасним реаліям. До групи дітей, що часто хворіють (ДЧХ), відносять дітей, у яких на першому році життя спостерігалося до 4 та більше, на другому та третьому - 6 та більше, на четвертому - 5 та більше, на п'ятому та шостому - 4 та більше, на сьомому році - 3 та більше гострих та/або загострень хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів (ВДШ) протягом року. Однак більшість дослідників до цієї групи відносять дітей, які протягом року мають 4 та більше респіраторних захворювань [1,4,17].
Як уже зазначалося, термін ДЧХ переглядається науковцями [2,11]. Н.Л.Аряєв та Ю.Г.Циунчик (2006) рекомендують застосовувати термін "часті та рецидивні хвороби (ЧРХ) у дітей", а стосовно захворювань респіраторного тракту - "часті та рецидивні респіраторні захворювання (ЧРРЗ)". Однак і ДЧХ, і ЧХРР - це не діагнози в медичному розумінні, їх немає в МКХ-10. Ці терміни вживаються з метою узагальнення певної ка-тегорії пацієнтів.
Згідно останніх рекомендацій (В.К.Таточенко, 2003, Н.Л.Аряєв та Ю.Г.Циунчик, 2006), серед дітей з ЧРРЗ важливо виділяти групу А (початково здорові) та групу В (початково хворі). Це, на думку авторів, сприятиме оптимізації алгоритму нозологічної діагностики, удосконаленню терапевтичних заходів. Однак такий підхід вимагає клінічних досліджень. За нашими даними, тільки незначну кількість пацієнтів з ЧРРЗ можна зараху-вати до групи А.
На наш погляд, важливим є виділення певних етіопатогенетнчно об'єднаних груп серед цих пацієнтів, що дозволить диференційовано підійти до розв'язання проблеми, яка полягає в тому, що ДЧХ є важливим кон-тингентом щодо формування хронічних станів та підвищення рівня сумарної захворюваності дитячого населення нашої країни. Доля ДЧХ становить 50-55% усіх хворих, які були зареєстровані медичними закладами. Рівень захворюваності серед ДЧХ у 3,5 разу вищий, ніж серед тих. що хворіють епізодично, і пік його припадає на перші 5 років життя. Саме цей контингент підтримує несприятливу епідеміологічну ситуацію в дитячих колективах, оскільки гострі респіраторні захворювання (ГРЗ), які часто повторюються, не дають можливості своєчасно проводити профілактичні щеплення, а ор-ганізм дитини, у свою чергу, не виробляє повноцінну імунну відповідь на введення вакцин.
Не можна недооцінювати соціальний та економічний аспекти проблеми ДЧХ. Виникають труднощі у процесі виховання та навчання цих дітей, часті звернення по медичну допомогу пов'язані зі значними матеріальними витратами на діагностику та лікування, оплату праці медичного персоналу. З формуванням хронічної вогнищевої патології виникають ускладнення з боку інших органів та систем.
Дослідники пропонують різні підходи до вивчення проблеми ДЧХ. Так, А.Ф. Мозалевський та сиівавт. (1992) умовно виділяли ряд клінічних груп ДЧХ: з недостатністю механізмів загального та місцевого захисту, з алергічним діатезом, атонічними реакціями та захворюваннями, з ендокринними захворюваннями, з гемопатіями, з клінічними проявами дисбіозу, з патологією ЛОР-органів.
У структурі захворюваності у ДЧХ переважають повторні інфекційно-запальні захворювання ВДШ (ринофарингіти, ринофаринготонзиліти, фаринготои-зиліти), які надалі призводять до загострень захворювань ЛОР-органів, зокрема хронічного тонзиліту, які ускладнюються гострим бронхітом, бронхопневмонією.
З.С. Макарова та співавт. (1992) умовно виділили З типи ДЧХ. У дітей І типу (соматичний, біля 35%) спостерігаються загальносоматичні симптоми, знижений апетит, підвищення подразнення нервової системи, дефіцит маси тіла, частота ГРЗ становила до 7 разів на рік, характерні бактеріальні ускладнення. Для II типу ДЧХ (отоларингологічного, біля 40%) характерні гіпертрофія мигдаликів та аденоїдної тканини, хронічний тонзиліт, неодноразові отити, збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів та системна лімфаде-нопатія, підвищення маси тіла спостерігається частіше, ніж її дефіцит. У ДЧХ III типу (змішаний, біля 25%) спостерігається симптоматика, характерна для перших двох. Вони становлять важкий контингент щодо перебігу захворювання, можливостей лікування та реабілітації.
За даними З.М. Трет'якевич, 48,4% ДЧХ ЛОР-типу страждали на хронічний тонзиліт, ще 10,3% мали адено-тонзиліт, 8,2% - хронічний адепоїдіт, 33% - хронічний гранульозний фарингіт [12].
В етіологічній структурі неодноразових ГРІ переважають негрипозпі віруси (аденовірус, иарагрпн, RC-вірус), часто діагностується змішана вірусно-вірусна інфекція та перепстенпія вірусів (частіше аденовірусів). У дітей перших двох років життя провідну роль у виникнеіші цих захворювань відіграють респіраторно-синцитіальннй вірус та віруси парагрилу. Вірусний ґенез гострих респіраторних захворювань є несприятливим щодо збільшення вірогідності подальшого бактеріального інфікування.
У багатьох ДЧХ спостерігається підвищене мікробне обсіменіння верхніх дихальних шляхів, верхніх та глибоких шарів шкіри. Причиною вторгнення умовно-патогенної мікрофлори в інфекційний процес у дітей з повторними ГРЗ є змінена реактивність організму, виснаження місцевих та неспецифічних факторів захисту внаслідок частих ГРЗ та повторної медикаментозної терапії.
На сьогодні недостатньо уваги приділяється стану колонізаційної резистентності слизових оболонок. Однією з важливих функцій нормальної мікрофлори є її участь у кооперації з організмом господаря, що забезпечує колонізаційну резистентність. І якщо на перших етапах розвитку синдрому ДЧХ має значення вірусна інфекція, то з порушенням стану колонізаційної резистентності ВДШ, перш за все тонзил, відбувається заселення піднебінних мигдаликів, носа патогенними мікробами, які, постійно перебуваючи на слизових оболонках, викликають повторні респіраторні захворювання. Ці захворювання з віком усе більше набувають бактеріальної ознаки.
У формуванні схильності до частих ГРЗ у дітей має значення комплекс медико-біологічних та соціально-економічних факторів. До медико-біологічних факторів належить стан здоров'я членів сім'ї, насамперед матері дитини (її вік, перебіг вагітності, пологів), а також вади дитини при народженні, характер вигодовування, захворюваність, спадкоємний анамнез,
Loading...

 
 

Цікаве