WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Прояви захворювань крові в порожнині рота - Реферат

Прояви захворювань крові в порожнині рота - Реферат

імунних властивостей сироватки крові. Слід пам'ятати, що причиною виразково-некротичних процесів у порожнині рота може бути застосування цитостатичних препаратів при лікуванні гострого лейкозу (мал. 143).
У хворих на гострий лейкоз виникають біль в інтактних зубах і щелепах поряд з болем в інших кістках, що пояснюється безпосереднім ураженням кісток при лейкемічному процесі. Кісткові балки руйнуються під тиском лейкемічних клітин і ос-теолітичних ферментів. Біль зумовлений підвищенням внут-рішньокісткового тиску, підокісним утворенням лейкемічних інфільтратів.
Унаслідок різкого зниження опірності організму, його захисних сил і дії лікарських засобів - антибіотиків, цитостатичних препаратів, кортикостероїдів - нерідко розвивається кандидоз.
Прояви гострого лейкозу на CO слід диференціювати від гіпертрофічного гінгівіту іншої етіології, виразково-некротичного стоматиту Венсана, гіповітамінозу С, інтоксикації солями важких металів. Вирішальними у діагностиці лейкозів є результати дослідження крові.
Лікування. Призначають цитостатичні засоби, кортикостероїди, антибіотики широкого спектра дії, вітаміни. Проводять переливання крові. Лікування лейкозного стоматиту симптоматичне. Протипоказана екстракція зубів.
Хронічний лейкоз. Виникає рідше, ніж гострий. Розвиток його більш сприятливий, перебіг тривалий.
Хронічний лейкоз залежно від характеру ураження кровотворних органів поділяють на мієло- і лімфолейкоз. Хронічний мієлолейкоз проходить дві стадії: доброякісну (тривалість декілька років) і злоякісну (термінальну), яка триває 3-6 міс.
При хронічному мієлолейкозі провідною ознакою захворювання порожнини рота є геморагічні прояви, проте їх інтенсивність, порівняно з гострим лейкозом, значно менша. Кровоточивість ясен виникає не спонтанно, а лише при травмі, видаленні зубів. Спостерігаються ерозивно-виразкові ураження CO; некротичні ураження її свідчать про загострення процесу.
Термінальний період хронічного мієлолейкозу характеризується різкою анемією, виснаженням, інтоксикацією, серцево-судинною недостатністю. У II стадії, а також у І стадії під час бластних кризів у крові виявляють значну кількість мієлобластів, гемоцитобластів. Крім того, відзначаються швидке зростання кількості лейкоцитів у крові, розвиток анемії, тромбоцитопенія.
Хронічний лімфолейкоз трапляється переважно у віці старше 40 років, у чоловіків у 2 рази частіше. Характеризується повільним початком і тривалим латентним перебігом.
У початковій стадії захворювання відзначають збільшення групи лімфовузлів. У розвинутій стадії спостерігаються генералізоване збільшення лімфатичних вузлів, блідість шкіри й CO; з'являються лейкемічні інфільтрати ясен, язика, гіперплазія міжзубних сосочків. Інколи розростання ясенного краю досягає рівня змикання зубів (мал. 144). Прогресування захворювання веде до появи виразково-некротичних процесів, які зумовлені втратою імунітету внаслідок основного захворювання, а також тривалим прийманням цитостатичних засобів. Описані (Bluefarb, 1960) специфічні ураження СОПР у вигляді інфільтратів і вузлів. Вони мають тістувату консистенцію, синюшне забарвлення, підвищуються над рівнем CO. Вражаються піднебіння, язик, мигдалики.
Характерними рисами хронічного лімфолейкозу с збільшення кількості лейкоцитів за рахунок зрілих лімфоцитів з наявністю молодих форм, а також поява великої кількості клітин лейколізу - тілець Боткіна - Гумпрехта.
Лікування проводять у спеціалізованих гематологічних відділеннях. Призначають/кортикостероїди, цитостатичні засоби, антибіотики, препарати, які запобігають виникненню кан-дидамікозу, вітаміни, залізоаскорбіновий комплекс. Місцеве лікування полягає у старанному гігієнічному догляді за порожниною рота, повноцінній санації її, симптоматичній терапії.
Агранулоцитоз - синдром, який характеризується значним зменшенням кількості чи відсутністю нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові. Розрізняють 4 типи агранулоцитозу: інфекційний, токсичний (зумовлений прийманням препаратів ртуті, амідопірину та ін.), викликаний дією на організм іонізуючої радіації, а також агранулоцитоз, що розвивається при системних ураженнях кровотворного апарату.
Хвороба починається з підвищення температури тіла, болю під час ковтання, утворення геморагій, виразок на мигдаликах. На губах, яснах, язиці, CO щік та інших її ділянках розвивається виразково-некротичний процес, який може поширитися на стравохід. Важливою для діагностики є відсутність запальної реакції тканин навколо осередку некрозу. Нерідко некротичний процес поєднується з кандидозом (мал. 145).
Кількість лейкоцитів різко зменшується, досягаючи 0,5-1,0 х х 109/л. Діагноз ставлять на підставі анамнезу, клінічної картини, результатів досліджень периферичної крові й пунктату кісткового мозку.
Лікування проводять у спеціалізованих гематологічних відділеннях. Призначають пентоксил, натрію нуклеїнат, вітаміни, переливання крові. Місцеве лікування симптоматичне, воно включає антисептичне обробляння порожнини рота, знеболювання, протизапальне видалення некротичних тканин, призначення препаратів, що стимулюють регенерацію.
Еритремія (поліцитемія, хвороба Вакеза). В основі захворювання лежить гіперплазія клітинних елементів кісткового мозку, особливо еритроцитарного ростка. Еритремія спостерігається у віці 40-60 років, переважно учоловіків.
Клінічні ознаки еритремії обумовлені збільшенням маси циркулюючих еритроцитів, об'єму циркулюючої крові, в'язкості крові, кількості тромбоцитів, а також сповільненням кровоточу і підвищенням згортання крові.
Захворювання розпочинається повільно, непомітно. Відзначаються підвищена стомлюваність, кровоточивість ясен, кровотечі з носа. Характерним симптомом поліцитемії є колір СОПР. Гіперемія, яка виникає, має темно-вишневе забарвлення; губи, язик, CO щік набувають яскраво-червоного кольору, що є наслідком збільшення вмісту в капілярах відновленого гемоглобіну. CO у ділянці альвеолярних відростків пухка, з синюшним відтінком, при натискуванні легко кровоточить; міжзубні сосоч ки гіперемійовані, мають темно-вишневе забарвлення. Характерна виразна колірна межа - ціаноз м'якого і бліде забарвлення твердого піднебіння (симптом Купермана). Можлива поява свербежу шкіри і парестезії CO у зв'язку з підвищеним наповненням судин і подразненням інтерорецепторів капілярів кров'ю. Картина периферичної крові характеризується значним збільшенням кількості еритроцитів (6,8 - 10 /л), вмісту гемоглобіну (160-240 г/л) і різко зменшеною ШОЕ (1-2 мм/год).
Лікування проводить гематолог. Використовують періодичні кровопускання і цитостатичну терапію радіоактивним фосфором чи мієлосаном.
Тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа). Захворювання пов'язане з порушенням дозрівання мегакаріоцитів і зниженням спроможності їх продукувати тромбоцити. Унаслідок цього кількість тромбоцитів у периферичній крові значно знижується.
За клінічним перебігом розрізняють гостру, хронічну й циклічну форми тромбоцитопенічної пурпури. Симптоматичну тромбоцитопенію спостерігають при алергічних станах та інфекційних захворюваннях, променевій хворобі, медикаментозних інтоксикаціях.
Хвороба Верльгофа характеризується хронічним циклічним перебігом. Основним клінічним симптомом захворювання є крововиливи в шкірні покриви і СОПР, а також кровотечі із носа і ясен, які виникають спонтанно або під впливом незначної травми (мал. 146). У зв'язку з тим що крововиливи в CO відбуваються не одночасно, інколи окремі її ділянки мають колір веселки. В цілому СОПР бліда, набрякла, атрофована; епітелій її стоншений, місцями утворюються ерозії чи виразки.
У периферичній крові поряд з різким зменшенням кількості тромбоцитів з'являються їх патологічні форми - гігантські тромбоцити. Характерні послаблення чи відсутність ретракції кров'яного згустка, позитивний симптом джгута, подовження часу кровотечг.
- Лікування. Призначають переливання крові, плазми, тромбоцитарної маси, кортикостероїди, вікасол, кальцію хлорид, аскорбінову кислоту, рутин.
Слід дотримуватись обережності при стоматологічних втручаннях, запобігати травматичним діям. Складні операції проводять з дозволу гематолога в умовах стаціонару після відповідної підготовки/
Література:
1. Е.В. Боровській. Захворювання слизової оболонки порожнини рота і губ. М: Медецина. 1984г. 400с.
2. В Пеккер Р. Я. Професійні ураження тканин порожнини рота.- М.: Медицина, 1977.
3. Смірнов В. А. Захворювання нервової системи особи.- М.: Медицина, 1976.
4. Банченко Г.В. Поєднані захворювання слизової оболонки порожнини рота і внутрішніх органів. М: Медицина, 1979г.
Loading...

 
 

Цікаве