WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром кровотечі і масивної крововтрати - Реферат

Синдром кровотечі і масивної крововтрати - Реферат

для всіх видів кровотеч є гостра анемія (блідість шкірних покривів і слизових оболонок, шкіра покривається холодним липким потом, ціаноз кінчиків пальців, носа і вушних раковин, миготіння мушок перед очима, короткочасні втрати свідомості, тахікардія, зниження артеріального тиску, зменшення показників гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту і ОЦЮ.
Одним ізвидів крововтрат є операційна крововтрата. Вона залежить від травматичності, виду операції, ускладнень і від того, чи поповнюється крововтрата на операційному столі. Спочатку знижується кровоток в органах черевної порожнини, шкірі та нирках. Кровонаповнення головного мозку та органів грудної клітки тривалий час зберігається.
При гострій, особливо масивній, крововтраті організм страждає не стільки від зменшення кількості еритроцитів і гемвглоошу, скільки від зменшення ОЦК і гіповолемії. У здорової людини крововтрата 10% ОЦК (500 мл крові) не призводить до виражених змін гемодинаміки.
Розрізняють три ступені крововтрати: 1) помірну - не більш як 25 % ОЦК; 2) велику - в середньому 30-40 % ОЦК, 3) масивну - більш як -40 % вихідного ОЦК. При масивній крововтраті розвивається клінічна картина геморагічного шоку.
Для гострої масивної крововтрати характерною є тріада симптомів: низький артеріальний тиск, частий ниткоподібний пульс і холодна волога шкіра. Крім цього, нерідко спостерігається спрага, затьмарення свідомості, сухість у роті, розширення зіниць, прискорене дихання. Якщо у хворих свідомість збережена, то вони адинамічні, сонливі і постійно просять пити. Колір, вологість і температура шкіри є важливими показниками периферичного кровотоку. Холодна, бліда шкіра і бліді нігтьові ложа є свідченням спазму периферичних судин у відповідь на зниження ОЦК. Така перебудова кровообігу зі зменшенням кровопостачання шкіри і підшкірної основи, спрямована на стабілізацію кровотоку в життєво важливих органах, називається централізацією кровообігу. При глибоких розладах кровообігу шкіра набуває мармурового відтінку або стає сірувато-синюшною. Після натискання на ніготь капіляри нігтьового ложа повільно наповнюються кров'ю. При масивній крововтраті частота пульсу досягає 120-130 за 1 хв. Це забезпечує підтримку серцевого викиду при зниженому об'ємі крові. Рівень артеріального тиску залежить від ОЦК, периферичного, судинного опору та роботи серця. Внаслідок зменшення судинного об'єму артеріальний тиск залишається нормальним до тих пір, доки зберігається високий загальний периферичний судинний опір, що компенсує зниження серцевого викиду.
Геморагічний шок є наслідком гострого зниження ОЦК на 40-50 % у раніше здорових людей. У розвитку клінічної картини геморагічного шоку певну роль відіграє не лише абсолютна кількість втраченої крові, але й швидкість крововтрати. Розрізняють три стадії геморагічного шоку: 1) компенсований зворотний шок, 2) декомпенсований зворотний шок, 3) незворотний шок.
Компенсований шок спричиняється втратою такого об'єму крові, який компенсується механізмами адаптації і саморегуляції. У цій стадії захворювання свідомість хворого збережена, він дещо збуджений, шкіра бліда, кінцівки холодні, пульс слабкого наповнення, артеріальний тиск залишається нормальним. і
Декомпенсований зворотний шок характеризується більш глибокими розладами кровообігу, при яких спазм периферичних судин не в змозі компенсувати малий серцевий викид, артеріальний тиск знижується, прогресують блідість шкіри, похолодання кінцівок, тахікардія, акроціаноз, задишка, тони серця стають глухими.
Незворотний геморагічний шок мало чим відрізняється від декомпенсованого і є стадією більш глибоких порушень кровообігу. Артеріальний тиск не визначається, свідомість відсутня, кінцівки холодні, шкіра ціанотична, поглиблюється ацидоз і оліго- чи анурія. Істотними ознаками розвитку незворотного шоку є неефективність інфузійної терапії.
При геморагічному шоку розлади починаються в системі кровообігу. Зменшення внаслідок крововтрати ОЦК призводить до обмеження надходження крові в серце і відповідне) до обмеження подачі її в систему гемоциркуляції. Внаслідок розвитку ішемії тканин у них накопичуються токсичні продукти обміну, які призводять до інтоксикації організму. Недостатній викид крові серце компенсує збільшенням частоти скорочень. На долікарняному етапі надання допомоги потерпілому може бути використаний шоковий індекс, який складає частку від ділення частоти пульсу на рівень систолічного тиску. При підвищенні дефіциту ОЦК шоковий індекс збільшується, оскільки збільшується частота пульсу і знижуються показники систолічного тиску. В медичній практиці існує поняття критичного рівня артеріального тиску, який становить 10,7 кПа (80 мм рт. ст.). Зниження тиску крові понад критичний рівень свідчить про декомпенсацію кровообігу, коли всі захисні механізми організму вияв-ляються недостатніми.
При виникненні кровотечі потерпілого в максимально короткий термін необхідно доставити в лікувальний заклад. Щоб урятувати життя потерпілого, необхідно: 1) зупинити кровотечу і 2) поповнити крововтрату.
При зовнішній кровотечі основним заходом першої допомоги є її зупинка. Розрізняють тимчасову і остаточну зупинки кровотечі. Тимчасову зупинку здійснюють медичні працівники, сам потерпілий або очевидці нещасного випадку. Існує кілька методів тимчасової зупинки кровотечі. Найпростіший із них - туга пов'язка. її застосовують при незначних кровотечах з м'яких тканин, що мають кісткову основу. Шкіру навколо рани обробляють 5 % розчином йоду спиртовим. На кровоточиву рану накладають подушечку індивідуального перев'язувального пакета і міцно фіксують бинтом. Невелику рану закривають однією подушечкою, значну - обома подушечками, прикладаючи їх одну до одної. При накладанні тугої пов'язки дотримуються загальних правил бинтування.
Потерпілого вкладають у зручне положення, в якому він найменше відчуває біль. Ушкоджену кінцівку піднімають вище від рівня тіла, що сприяє зменшенню притоку крові до неї і зниженню інтенсивності кровотечі. Ушкоджену руку або ногу фіксують у такому положенні, в якому вони будуть залишатися після накладання пов'язки. Так, руку звичайно згинають під прямим кутом у ліктьовому суглобі, а ногу - в колінному. Ступню фіксують у положенні під прямим кутом до гомілки. Медичний працівник стає обличчям до потерпілого, початок бинта тримає в лівій руці, а голівку - в правій. Бинтування проводять двома руками: лівою притримують пов'язку і розправляють тури бинта, а правою розгортають голівку бинта зліва направо. Туга пов'язка, як правило, кругова - всі тури бинта пошарово накладають на одне й те саме місце. При відсутності бинта або перев'язувального
Loading...

 
 

Цікаве