WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром кровотечі і масивної крововтрати - Реферат

Синдром кровотечі і масивної крововтрати - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Синдром кровотечі і масивної крововтрати
СИНДРОМ КРОВОТЕЧІ І МАСИВНОЇ КРОВОВТРАТИ
Кровотечею називається витікання крові зі свого русла у тканини і порожнини (грудну, черевну) організму або назовні. Об'єм циркулюючої крові (ОЦЮ дорослої людини з масою тіла 70 кг складає 5 л, з яких 2 л припадає на клітинні елементи (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити - глобулярний об'єм) і 3 л - на плазму (плазматичний об'єм).
Отже, на клітинний об'єм припадає 40-45 % всієї крові, а на плазматичний (рідкий) - 55-60 %. Визначення ОЦК має важливе значення для оцінки стану кровообігу. В нормі кількість крові в людини складає 7 %, або 1/13 маси тіла. У венах циркулює 70-80 % крові, в артеріях - 15-20 % і в капілярах - 5-7 %. У цілому в серцево-судинній системі циркулює 80 %, а в паренхіматозних органах (печінка, селезінка, кістковий мозок та ін.) - 20 % ОЦК.
Причиною кровотеч є: порушення цілісності стінок судин внаслідок захворювань, поранень чи ушкоджень. Вплив крововтрати на організм пов'язаний із багатьма чинниками (величина і швидкість крововтрати, рецидиви кровотечі, тривалість постгеморагічного періоду, супутні захворювання, потенційні можливості компенсаторних механізмів організ-му). В першу чергу ступінь порушень організму залежить від гіповолемії, що є пусковим механізмом складного комплексу гемодинамічних розладів. Швидкість крововтрати та кількість її залежать від багатьох причин, в першу чергу від виду судини (артерія, вена, капіляр) і від її калібру. Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча. При ушкодженні великих артерій (аорта, сонна, підключична, стегнова) смерть може настати протягом кількох хвилин. Дуже небезпечною є також кровотеча з великих вен. Менш небезпечною* є капілярна (паренхіматозна) кровотеча. Стійкість до крововтрати індивідуальна, однак зменшення ОЦК на 30-50 % призводить до розвитку важких порушень в організмі, які називаються критичним станом. Втрата половини і більше від загальної кількості крові є смертельною. Але не всі люди однаково реагують на втрату крові. Жінки менш чутливі до крововтрати, ніж чоловіки. Особливо важко переносять крововтрату діти і люди похилого віку.
Залежно від принципу, покладеного в основу класифікації, виділяють артеріальну, венозну, капілярну і паренхіматозну кровотечі, які відрізняються особливостями клінічної картини і методами зупинки. З урахуванням клінічних проявів розрізняють зовнішню, внутрішню та захо-вану кровотечі. При зовнішній кровотечі кров виливається назовні або в порожнистий орган, який має вихід назовні. Внутрішньою називають кровотечу в порожнину (плевральну, черевну та ін.). Захована кровотеча не мас чітких зовнішніх проявів і визначається спеціальними методами дос-лідження. З урахуванням часу появи розрізняють: а) первинну кровотечу, яка починається відразу після ушкодження або травми судини; б) ранню вторинну - у перші години або доби після поранення до розвитку інфекції в рані (вона часто розвивається у зв'язку з виштовхуванням тромбу з ураженої судини током крові при підвищенні внутрішньосудинного тиску); в) пізню вторинну кровотечу, яка може розпочатися в невизначений час після розвитку інфекції в рані (вона пов'язана з гнійним розплавленням тромбу, ерозією або розплавленням стінки судини запальним процесом).
При зовнішній артеріальній кровотечі кров витікає цівкою, висота якої змінюється з кожною пульсовою хвилею, кров яскраво-червоного кольору. При відсутності анастомозів , кров при артеріальній кровотечі витікає лише з центрального кінця судини, при наявності їх кровоточать обидва кінці. При поперечному розриві артерії обидва її кінці скорочуються і занурюються в навколишні тканини. Циркулярні волокна стінки артерії скорочуються і зменшують її діаметр, а внутрішня оболонка загортається в просвіт судини, завдяки чому створюються сприятливі умови для утворення тромбів.
Венозна кровотеча на відміну від артеріальної характеризується безперервним витіканням цівки темної крові. При пораненні великих вен при високому внутрішньовенному тиску кров також може витікати цівкою, але вона не пульсує. Поранення вен шиї і грудної клітки таять у собі небезпеку розвитку повітряної емболії мозкових судин або судин серця внаслідок того, що в момент вдиху в цих венах виникає від'ємний тиск. Ушкодження вен проявляється кровоточивістю периферичного відрізка. Сильна кровотеча ви-никає при травмі вен шиї, венозних сплетень обличчя і венозних синусів головного мозку.
При капілярних та перенхіматозних кровотечах кровоточить вся ранова поверхня, дрібні судини та капіляри. Внаслідок того, що кровоточиві судини фіксовані в стромі органів і не спадаються, кровотеча довго не зупиняється і часто призводить до гострої анемії. При .ушкодженні паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки), які мають добре розвинуту сітку артеріальних і венозних судин, найчастіше виникає змішана кровотеча.
Як уже згадувалося, при внутрішніх кровотечах кров виливається у тканини, органи або порожнини і утворюються крововиливи. Відповідно до порожнини, в яку вилилася кров, вони мають спеціальні назви: гемоторакс - крововилив у грудну порожнину, гемоперитонеум - у черевну, гемо-перикардіум - у порожнину перикарда, гемартрозис - у порожнину суглоба. При кровотечах із порожнини розрізняють: епістаксис - кровотеча з носа, гематемезис - зі шлунка, гемаптое - з легень, гематурія - з сечовивідних шляхів, метроррагія - з матки.
При кровотечі в тканини кров інфільтрує міжтканинні простори. Якщо вона проникає в тканини нерівномірно і розшаровує їх, утворюється обмежена порожнина, наповнена кров'ю, - гематома* Розмір гематоми залежить від величини ушкодженої судини, тиску крові і ступеня еластичності тканини. Наслідки гематоми можуть бути різними. Якщо дефект у судині закривається тромбом, вилита кров може розсмоктатися; якщо ж вона спричиняє реакцію навколишніх тканин, поступово може утворитися щільна капсула і гематома перетвориться в кісту. При нагноєнні гематоми утворюється абсцес.
Якщо кровотеча в тканини продовжується і збільшується внутрішньотканинне напруження, шкірні покриви над гематомою бліднуть або стають ціанотичними. У таких випадках можливий самостійний розрив тканин і вихід крові назовні або гематома здавлює прилеглі тканини чи органи і призводить до їх ішемії. У таких випадках гематому пунктують і відсмоктують кров або розрізають і дренують. У випадках, коли зберігається кровопостачання тканин і гематома з'єднана з артерією, може утворитися пульсуюча гематома, навколо якої з часом утворюється сполучнотканинна капсула і розвивається несправжня травматична аневризма.
Загальним симптомом
Loading...

 
 

Цікаве