WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні досягнення і проблеми хірургії. Ентоксикози у хірургічних хворих. Методи інтракорпоральної та екстракорпоральної інтоксикації - Реферат

Сучасні досягнення і проблеми хірургії. Ентоксикози у хірургічних хворих. Методи інтракорпоральної та екстракорпоральної інтоксикації - Реферат

відповіді на інфекційний компонент ЕІ. Утрати незамінних компонентів лімфи і недосконалості інфузійного лімфозаміщення більше 3 діб можуть привести до значного ятрогенного порушення гомеостазу і зниженню імунорезистентності. Утрата лімфоцитів може привести до розвитку інфекційних ускладнень, значно погіршити плин основного патологічного процесу, якщо в його розвитку істотне значення грають мікробний фактор.
Ці недоліки зовнішнього відведення лімфи можуть бути лише в значній мрі переборені використанням лімфосорбції за допомогою вугільних гемосорбентів і іонообмінних смол, таких як КУ-2-8 чи МХТІ-2.
Плазмофорез - операція експериментальної гемокорекції, у процесі якої частково чи цілком видаляють плазму крові. Операція спрямовані переважно на видалення факторів ЕІ, що містяться у крові, що піде переміщення ЕТВ в кров (по мірі зниження їхньої концентрації в плазмі крові) у значній мірі розвантажує клітки і виразна детоксикаційна дія ПАФ виявляються тоді, коли обсяг плазмоексфузії досягає 40-60% ОП крові, тобто 1-1,5 л для дорослого хворого. У сполученні з іншими активними методами детоксикації така дія ПАФ у багатьох випадкахЕІ може проявитися і при менших обсягах витягу плазми ексфузія, що перевищує 1,8-2 л плазми в дорослого пацієнта, носить назву плазмообміну і забезпечує найбільш виразну детоксикацію, хоча і більш агресивну відносно організму хворого
Безпека ПАФ залежать не тільки від техніки проведення самої екстракорпоральної операції, але і від вибору методики плазмообміну. Якщо при високому рівні плазмового білка і малому обсязі плазмоексфузії (до 20% ПО) можливо заміщення втрати плазми винятково з допомогою кристалоїдних кровозамінників, але при інтенсивному ПАФ необхідно використовувати калоїдні речовини. Їхній обсяг повинен складати не менш 30% загального обсягу інфузії, необхідної для стабілізації гемодинаміки, при чому значну частину складають природні колоїди (альбумін, протеїн, нативна плазма). При плазмообміні доза природних плазмозамінювачів досягає 60% обсягу інфузії і, незважаючи на те, що ПАФ вважають найбільше безпечним методом активної детоксикації. Ця операція гемокорекції відносно показані при значній серцевій недостатності, гіпертоінемії менше 52 г/л, гіпоальбумінемії менш 25 г/л і особливо при збереженні активного (недренованого або неблокованого) вогнища чи джерела ЕІ.
Переносимість детоксикації в значній мірі підвищується при сполученні плазмоексфузії з перфузією плазми через гемосорбенти - плазмосорбцією.
Фотомодифікація крові (ФМК) - метод гемокорекції, що складається в обробці крові різними видами променевої енергії Цей метод застосовують для одержання системного стимулюючого ефекту при різних патологічних станах, що супроводжуються ЕІ, зміною мембран кліток крові, гемореологічними і гемокоагуляційними розладами, порушеннями імунної відповіді.
Розрізняють 2 групи способів ФМК - екстракорпоральний, коли обробку крові світлом виконують поза організму хворого, і внутрішньосудинний, коли світловий потік попадає у циркулюючу кров по світловоду. Екстракорпоральні методи вимагають ексфузії крові хворого (самопливом чи з допомогою насоса), її стабілізації й опромінення, а потім аутотрансфузії обробленої крові. ФМК може піддаватися і донорська кров, безпосередньо в ході трансфузії, необхідної для даного хворого.
Інтракорпоральні методи ФМК засновані на введенні в кровоносне русло через периферичну венозну колію чи через катетер центрально, упритул до правого передсердя, моноволокнистого світловода. По такому світловоду подається світловий потік від джерела УФЛ (ОК-4) чи низкоенергетичного лазера, звичайно галій-неонового, наприклад, апарат ЛБ-70, "Атол", "Шатл".
Низкоенергетичне лазерне опромінення крові (НЛО), як і екстракорпоральна УФ-ФМК викликає генералізовану відповідь організму, що виражається в стабілізації мембран кліток крові і звільненням із них біологічно активних речовин із широким спектром ефективної дії. Біологічна дія ФМК виявляється в сприятливому впливі на ішемічно ушкоджений міокард, у посиленні бласттрансформації лімфоцитів, нормалізації хелпер-супресорних відносини і підвищенні функціональної активності фагоцитів і ефективності антибактеріальної терапії, активації АОЗ.
Екстракорпоральне підключення донорів ксеноселезінки. В останні роки застосовують досить активне лікування важкого контингенту хірургічних хворих (перитоніт, абдомінальний сепсис, остеомієліт). Суть методу полягає у сорбції тканиною селезінки мікробів і токсинів, а також стимуляції імунореактивних систем (Т-лімфоцитів) і нейтрофільного фагоцитозу. Метод позбавлений недоліків лімфо- і гемосорбції: не відбувається істотного ушкодження ферментних елементів, сорбції білків. Може застосовуватися у хворих із гнійно-септичними процесами на тлі вираженого порушення білкового й електролітного балансу. Використовують селезінку свині.
Інфузійно-трансфузійна терапія. Використання з лікувальною метою крові, її препаратів, кровозамінників - один з основних засобів комплексного лікування хворих із гнійно-запальними захворюваннями. Показаннями до трансфузійної терапії служать інтоксикація, порушення обміну речовин, у першу чергу білкового, електролітного і водяного балансів, волемічні порушення, зміни імунологічної реактивності організму. Вибір основних трансфузійних засобів (кров, препарати крові, кровозамінники) визначається характером, ступенем і виразністю гнійного запалення і змінами в організмі, що обумовлені патологічним процесом. Важливе місце займають переливання крові і її компонентів. Переливання цільної крові, еритроцитарної маси проводять при наявності анемії, дефіциту обсягу циркулюючої крові. Доцільно використовувати кров з терміном збереження до 3 діб.
При важких запальних процесах, незважаючи на високий лейкоцитоз, значно знижується функціональна здатність лейкоцитів (фагоцитарна активність досягають 30-50% при нормі 60-70% при одночасній моно- і лімфоцитопенії). Зниження рівня лімфоцитів і моноцитів служить показанням до трансфузії лейкоцитарної маси. Проводять трохи трансфузій (4-5) по 150 мл щодня чи з інтервалом у 1 день, орієнтуючись на зміст лімфоцитів і моноцитів.
У початковому періоді гострого запалення, що навіть важко протікає, концентрація білка висока, з тенденцією до гіперпротеінемії. Це свідчить про достатній рівень компенсованих реакцій: тканинні білки (основне джерело білків плазми крові) і внутрішньоклітинні білки страждають незначно, унаслідок чого корекцію димпротеїнемії, поповнення внеклітинного білка проводить за рахунок сухої і нативної плазми, сироваткового альбуміну з наступним
Loading...

 
 

Цікаве