WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні досягнення і проблеми хірургії. Ентоксикози у хірургічних хворих. Методи інтракорпоральної та екстракорпоральної інтоксикації - Реферат

Сучасні досягнення і проблеми хірургії. Ентоксикози у хірургічних хворих. Методи інтракорпоральної та екстракорпоральної інтоксикації - Реферат

внутрішньовенних інфузій.
Промивна рідина (умовно діалізат) може бути приготована на основі ізотоксичного розчину натрію чи хлориду розчину Рінгера-Лока, до 1 л якого додають 0,4 г СаСІ2, в офіційному розчині і 0,3-0,6 г КСІ.
Етапи сеансу ПП:
- введення діалізатора в порожнину очеревини до 2 л - 10-15 хв у лежачому положенні хворого;
- експозиція 30-40 хв;
- видалення діалізату 60-80 хв (у положенні хворого напівсидячи).
Періодичність 4-8 сеансів у день з нічною перервою протягом 3-5 діб.
Обов'язкове стійке купірування кишкового парезу, профілактичне застосування бактерицидних антибіотиків (звичайно аміноглікозидів), уведення їх у промивну рідину. Додавання до промивної рідині 20 мл дімексиду 3 рази в день сприяє в такихобставинах проникнення антибіотиків у вогнище некрозу. У випадках розвитку тяжкої нефропатії, азотемії і клінічно виразної ОПН переходять до використання профільованої промивної рідини, трансформують ПП і ПД зі створенням за допомогою гітеросмотичного діалізу так званої "осмотичної пастки", з напрямком струму позаклітинної рідини в порожнину очеревини.
Гемосорбція - один з розповсюджених методів активної детоксикації, у якій моделюють механізми іммобілізації, завдяки відносній простоті проведення цієї екстракорпоральної операції, високому ступеню сорбованості різних ЕТВ, можливості виходу з крові різних мікробних субстанцій, у тому числі циркулюючих у крові високомолекулярних з'єднань і навіть мікробних тіл. За 1 сеанс сорбції піддаються до 10 л крові.
Принципово всі сорбовані методи ЕКГ проводяться по одній перфузній схемі: через сорбційну колонку (масообмінник), розташовану екстракорпорально, самостійно чи з допомогою пристрою примусової циркуляції (насоса) протікає кров хворого (чи компонент крові). Залежно від розташування сорбційного стовпчика відносно кровоносної системи хворого розрізняють наступні варіанти її підключення: артеріально-венозний, венозно-венозний, венозно-артеріальний, маятникоподібний, порто-кавальний, каво-портальний, лімфо-венозний. При артеріально-венозному підключенні стовпчика можливе проведення гемосорбції самовідтоком, використовуючи гемодинамічний підпір. В усіх інших варіантах переміщення крові по сорбційному контуру досягається примусово, завдяки використанню різних перфузійних пристроїв від найпростіших роликових насосів типу АППК-3, АТ-2, АТ-196, до самих складних апаратів з комп'ютерною регуляцією режиму гемоперфузії - УАГ1, УЭГ1, Гемосорб.
Гемосорбенти. В наш час у широкій клінічній практиці найбільше часто використовують неспецифічні сорбенти, до який відносять активоване вугілля і іонообмінні смоли, у дії яких використовуються можливості механічної і хімічної сорбції. При фізичній сорбції, властивої активованим вугіллям відбувається функція циркулюючого в крові і порах сорбенту. При цьому молекула речовини, яка сорбується, не витримує структурних змін. При хімічній сорбції, характерної для іонообмінних смол, утвориться зв'язок між молекулами речовини, яка сорбується, і активних хімічних груп на поверхні сорбенту. Більшість неспецифічних сорбентів агресивна відносно ферментних елементів крові і факторів згортання, що змушує застосовувати гепаринацію і "сліпо" відносно сорбуючих речовин. У зв'язку з цим одночасно з ЕТВ можуть сортуватися вітаміни, гормони і навіть розчинений у корі кисень. Розроблено сорбенти, спрямовані на селективну сорбцію однієї речовини чи хоча б групи речовин, що визначають специфічність конкретних ЕІ.
Швидкість гемоперфузії при ГС 60-120 км/хв (залежно від типу сорбенту й особливостей гемодинамічних порушень) оптимально біля 100 км/хв. Тривалість перфузії 40-60 хв, рідше більше.
Зовнішнє відведення лімфи (ЗВЛ) дренуванням грудної лімфатичної протоки використовують при лікуванні ЕІ, вогнище якої знаходиться в зоні джерел протоки; у печінці, порожнини очеревини. Запально-деструктивний процес у цій зоні супроводжується посиленим надходженням у лімфу, а потім і в кров продуктів зовнішнього метаболізму (білірубін, аміак, жовчні кислоти, феноли). Підвищена лімфопродукція характерна для всіх станів, приводить до зростання тиску в ГЛП до 25-30 см, що забезпечує його розширення, полегшуючи його ідентифікацію в ході катетеризації.
При катетеризації ГЛП бажано використовувати мікрохірургічний інструментарій і пристосування, що полегшують прицизійну техніку втручання. У загальному плані воно складається з оголення лівого венозного кута через горизонтальний розріз довжиною 5-6 см, на 1 см вище і паралельно лівій ключиці над яремною вирізкою. Відсуваючи на зовні лівий край грудинно-ключично-сосцевидного м'яза чи проходячи між його ніжками, у пухкій клітковині відшукують лівий венозний кут. Відтягаючи на зовні ліву яремну вену, а в середину сонну артерію з блукаючим нервом, оголюють дугу ГЛП. У цьому положенні проводять бічний перетин протоки і дренують його дистально відповідним по калібру пластиковим (краще тефлоновим) катетером на глибину 2-2,5 см. Катетеризацію роблять через основний стовбур ГЛП, чи через одну з його великих бічних проток.
Надходження по катетеру з високою швидкістю лімфи, нерідко мутної, сіро-жовтої чи навіть червоної, утримуючі продукти розпаду, дертит і еритроцити, підтверджує показання й успіх дренування.
Звичайний витяг 2-3 л такої лімфи проводить до зниження виразності ЕІ і ендотоксикозу, зменшує легеневий прояв скидання в кровоток панкреатичних ензимів, відновлює функцію нирок, що дозволяє включити в програму лікування такого хворого форсований діурез. І навпаки, недостатній лімфодренаж, менше 0,5 л на добу, приводить до того, що даний лікувальний захід не представляє покладених на його чекань.
Періодичне визначення в лімфі концентрації, що збирається, білка, калію, натрію, глюкози, цитологічне дослідження центральної лімфи з обліком лімфоцитарного індексу інтоксикації і визначенням маркерів ЕІ в лімфі дозволяє напруженість продукції ЕТВ і компенсувати утрати факторів внутрішнього середовища і своєчасного заповнення втрат перешкоджає дегідратації хворого, що необхідно не тільки для підтримки гомеостазу, але і для збереження високого лімфооттоку. Останній може підсилюватися впливом 5-6% розчинів багатьох спиртів (манітол і сорбітол), реополіглюкіна і навіть просто гіпертонічних розчинів натрію хлориду, уведенням препаратів пентоксифіліна (трентала, агопуріна), ерготаміна.
Відносним протипоказанням до цьому методу активної детоксикації вважають стійке зниження периферичного артеріального тиску, різке падіння концентрації калію, магнію, а також білка й альбуміну в крові, виразне гноблення клітинної імунної
Loading...

 
 

Цікаве