WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хірургічна операція - Реферат

Хірургічна операція - Реферат


Реферат на тему :
Хірургічна операція
Багато попередніх лекцій було присвячено питанням, які протягом тривалого часу гальмували розвиток практичної хірургії. Мова йшла про знеболення, без якого не було можливості розширювати обсяг оперативних втручань, боротьбу з кровотечею, інфекцією, шоком, які протягом багатьох років були грізними ускладненнями багатьох хірургічних операцій. Сьогодні ми поговоримо про те, в ім'я чого здійснювався розвиток кожного з розділів хірургії, що є головним у діяльності хірурга - про кульмінаційний пункт, заключний етап лікування більшості хірургічних хворих. Мова йтиме про хірургічну операцію. Ряд хірургів вважають, що кожне оперативне втручання - це агресія. Якщо дійсно з цим погодитися, то лише з однією умовою. Це єдина агресія, яка проводиться з гуманною метою - врятувати життя хворого.
У багатьох хірургів існує думка, що головним у лікуванні хірургічного хворого є сама операція. Правильно і вміло виконана, вона є запорукою швидкого видужання хворого. Чи дійсно це так? Без сумніву, операція - це важливий і серйозний момент у лікуванні і оздоровленні хворого. Але якби тільки від неї залежало швидке видужання пацієнта, то кожна правильно, технічно, бездоганно виконана операція закінчувалась би успішно. Це не завжди так. Виходить, справа не лише в самій операції. Є й інші причини, які впливають на ступінь операційного ризику. Які вони? Це ретельна передопераційна підготовка і правильне ведення післяопераційного періоду. І мають рацію ті хірурги, які вважають, що уміло виконана операція - це 50% запоруки видужання хворого. Решта 50% припадає на правильне проведення передопераційної підготовки і післяопераційного періоду. От чому кожний хірург під поняттям "операція" розуміє ці три етапи.
Як вже було сказано, операція, або як її називають деякі хірурги, - хірургічна агресія, - серйозне втручання у життєві функції організму, яке завжди супроводжуються певним ризиком. Визначають його чотири ступені. Найважчими є III і IV ступені. Ступінь ризику визначається віком хворого, об'ємом операції, наявністю у хворого вираженої серцевої патології (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, виражена артеріальна гіпертензія), хронічної дихальної та легеневої недостатності, ожиріння III-IV ступеня, цукрового діабету, хронічних захворювань нирок та печінки, виснаження, імунологічної недостатності. У кожному випадку хірург повинен прикласти максимум зусиль, щоб зменшити цей ризик і підвищити шанси на видужання хворого. Але про це він повинен думати не тоді, коли хворий вже в операційній, а раніше, з моменту вступу його в стаціонар - в передопераційному періоді.
Що собою являє передопераційний період? В.І.Стручков зазначає, що одним із завдань передопераційного періоду є ретельне вивчення порушення функцій хворого організму, їх корекція, створення резервів функціональних можливостей органів і систем хворого. Другим завданням передопераційного періоду є профілактика ранової інфекції.
Звичайно, передопераційним періодом називають час з моменту вступу хворого в хірургічний стаціонар до виконання операції, хоча як ми побачимо далі, це не зовсім правильно, так як іноді підготовка хворого до операції здійснюється поза межами хірургічного стаціонару. Тривалість передопераційного періоду різна і залежить від стану хворого, характеру оперативного втручання та інших чинників. Передопераційний період використовується медичним персоналом у двох напрямах: перший, це - обстеження хворого і уточнення діагнозу; другий, це - безпосередня підготовка його до операції. Ці два процеси повинні здійснюватися паралельно.
Установлення діагнозу ґрунтується на збиранні анамнезу, об'єктивному обстеженні хворого і застосуванні додаткових методів дослідження (лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічних та ін.). Виконавши обстеження і переконавшись у тому, що немає серйозних відхилень від норми з боку окремих органів і систем, хірург може вважати себе поінформованим про стан хворого і до деякої міри гарантованим від несподіванок в післяопераційному періоді. У випадку порушення функції однієї з важливих систем організму або наявності супутніх захворювань усі його дальші заходи повинні бути спрямовані не на повне усунення цих розладів, то на значне їх зменшення.
І ось тут ми підходимо до другого важливого питання передопераційного періоду - передопераційної підготовки хворого. Вона за тривалістю може бути різною і залежить від характеру захворювання, обсягу оперативного втручання, терміновості виконання операції, віку хворого і наявності супутніх захворювань, які обтяжують його стан.
При виконанні термінових операцій (гострий одонтогенний періостит або остеомієліт щелепи, карбункул лицевої ділянки, флегмона порожнини рота та підщелепної ділянки тощо) часу для обстеження і підготовки хворого до операції немає. І все-таки, деякі дослідження і мінімальна підготовка повинні бути виконані (визначення артеріального тиску, клінічний аналіз крові, сечі, крові на кількість глюкози, рентгенологічне обстеження, а також можливі деякі інші, виходячи характеру захворювання). Проводиться і термінова передопераційна підготовка (введення знеболювальних, серцевих засобів, переливання крові, інфузійна терапія та ін.).
Деякі планові операції (видалення атером, ліпом лицевої ділянки, папілом порожнини рота і шкіри обличчя, операції гриж та ін.) теж не вимагають спеціальної підготовки. Хворі з цими захворюваннями (якщо потрібні обстеження виконані в амбулаторних умовах і немає патологічний змін з боку інших органів і систем) можуть бути оперовані в день госпіталізації.
Більш докладно ми розглянемо ту групу хворих, яких чекає складне, велике за обсягом оперативне втручання і у яких наявні порушення функцій різних органів і систем. Як повинна проводиться підготовка таких хворих?
За часом передопераційну підготовку можна розділити на три періоди: віддалений, близький і безпосередній.
Під віддаленою передопераційною підготовкою розуміють усі заходи, які виконують протягом кількох місяців або тижнів (санаторно-курортне лікування, санація порожнини рота, лікування у випадку хронічного тонзиліту, зменшення інтоксикації у хворих на токсичний зоб та ін.). Ця підготовка частіше проводиться в поліклінічних умовах, хірургічних денних стаціонарах або інших стаціонарах (санаторних, терапевтичних, ендокринологічних).
Близька передопераційна підготовка проводиться в хірургічних (рідше терапевтичних) стаціонарах протягом одного-двох тижнів. Це підготовка дихальної, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем, травного каналу, нормалізація водно-електролітного балансу й ін.
Безпосередня підготовка здійснюється напередодні операції і в день її виконання.
Сьогодні ми не будемо торкатися віддаленої передопераційної підготовки. Це не входить в наше завдання. Зупинимося на близькій і безпосередній підготовці.
1. Підготовка
Loading...

 
 

Цікаве