WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці - Реферат

Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці - Реферат

шкірних клаптів.
Невеликі осередки ішемічного некрозу, зокрема асептичні, в різних органах розсмоктуються та заміщуються сполучною тканиною.
Вриазка - дефект шкіри чи слизової оболонки, а інколи й підлеглих тканин, який виникає внаслідок їх локального некрозу. Характеризується хронічним перебігом і погано гоїться. Етіологія виразок може бути механічна, термічна, хімічна і радіаційна.
Багато виразок мають інфекційне походження.
Виразки нерідко мають нейротрофічне походження, тобто спричинені грубим порушенням функції нервової системи - як центральної, особливо спинного мозку, так і периферичної (соматичні та вегетативні нерви).
Проте найбільша кількість виразок виникає внаслідок порушення як артеріального, так і венозного кровообігу.
Виразки на ступні звичайно мають артеріальне (ішемічне) походження. У більшості випадків виразки, пов'язані з недостатністю артеріального кровопостачання, з'являються на пальцях, передусім на першому, мають неправильну форму, темно-бурий або темно-сірий колір і не містять грануляцій, шкіра навколоних рожево-синюшна чи блідно-синюшна, холодна, пульсація на артеріях ступнів відсутня. Такі виразки не кровоточать.
Серед виразок, зумовлених розладом венозного кровообігу, найпоширенішими є так звані варикозні, або трофічні, які виникають у хворих з варикозним розширенням вен і хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок. Ці виразки є наслідком різкого порушення венозного відтоку крові та підвищення тиску в поверхневих варикозно розширених венах гомілки з системи великої та малої прихованих вен (v. saphena magna та v. saphena parva). Це призводить до набряку тканин, різкої гіпоксії їх, впливу на тканини продуктів порушеного метаболізму та ацидозу. Внаслідок гіпоксії тканин та просочування в них через застійні венули й капіляри рідини і білка та клітин крові (лейкоцитів, еритроцитів) у шкірі та підшкірній основі гомілки розростається сполучна тканина. Це зумовлює дермоліпосклероз, який найбільшою мірою виражений у нижній третині гомілки на її медіальному боці, переважно позаду та трохи вище за кісточки. В ділянці дермоліпосклерозу виникають трофічні порушення - стончення шкіри, її бура пігментація (внаслідок розкладу гемоглобіну та його перетворення в гемосидерин). Часто трофічні порушення поглиблюються та прискорюються через ускладнення варикозного розширення вен запальним процесом у них - тромбофлебітом або навіть невеликою травмою (розчухуванням, оскільки варикоз супроводжується свербінням шкіри) з подальшим приєднанням інфекції. Ланцюг трофічних порушень унаслідок зазначених причин завершується утворенням у центрі осередка дермоліпосклерозу виразки кулястої форми різних розмірів, переважно 2-3 см у діаметрі. Її локалізація позаду медіаьної кісточки пояснюється тим, що тут спостерігається найвищий венозний тиск.
Виразка та інфекція, що в ній розвивається (з виділенням запального ексудату, продуктів некрозу на поверхню шкіри), призводять до мацерації шкіри, контактного дерматиту та поширення некротичного процесу. Такі виразки ускладнюються бешиховим запаленням, яке, блокуючи лімфатичні судини, ще більшою мірою порушує відтік тканинної рідини з нижніх відділів (ступнів) нижньої кінцівки, спричинює набряк тканин та погіршує живлення і оксигенацію тканин. Виразки з часом збільшуються, іноді займають майже весь периметр нижньої третини гомілки (циркулярні виразки). Вони вкриті брудно-сірими відмерлими вологими клітинами, блідними грануляціями (іноді вони відсутні) і нерідко значно заглиблені у склерозовані тканини.
Переважно виразки локалізуються на шкірі, але чимало їх утворюється і на слизових оболонках як травного каналу, починаючи з зовнішньої слизової оболонки губ, так і статевих та сечовивідних шляхів.
Серед виразок слизової оболонки травного каналу найчастіше бувають хронічні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (рідше - так звані гострі виразки, стресові, що свідчить про їх нейротрофічне походження), а також товстої та прямої кишок, а серед виразок статевих та сечовивідних шляхів - виразки (ерозії) шийки матки і піхви та сечового міхура.
Виразки стравохода виникають головним чином при рефлюкс-езофагиті - патологічному синдромі, патофізіологічну основу якого складає закидання шлункового кислого вмісту в стравохід через недостатність кардіального сфінктера. Це буває внаслідок як функціональних, так і морфологічних змін у самому стравоході або сусідніх органах.
Хронічна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки є морфологічним субстатом виразкової хвороби. Остання - одна з найпоширеніших і тяжких захворювань людини, етіологія якої хоч остаточно не з'ясована, але відомо, що в патогенезі важливу роль відіграють як місцеві агресивні чинники, так і загальні нервові та ендокринні розлади.
У тонкій кишці виразки бувають рідко і мають переважно інфекційний генез.
У товстій кишці бувають як поодинокі виразки (рідко), так і численні (переважно), що складають морфологічну основу деяких тяжких загальних захворювань, зокрема неспецифічного виразкового коліту, в походженні якого відіграють роль імунопатологічні, судинні та інфекційні механізми. Поодинокі виразки товстої кишки (зокрема, прямої) можуть виникати внаслідок запальних, переважно інфекційних, процесів, у тому числі й специфічної інфекції.
Виразки зовнішньої слизової оболонки губ можуть мати як судинне (артеріолосклероз), так і запально-інфекційне, дистрофічне та пухлинне походження. Утворенню виразок сприяють як місцеві анатомо-фізіологічні особливості ділянок їх локалізації, так і низка загальних порушень та захворювань (анемія, гіпопротеїнемія, порушення білкового, вуглеводного, вітамінного обміну, ендокринні розлади тощо).
Лікування виразок залежить від їх походження.
Складну проблему для лікування становлять варикозні виразки. При цьому першочерговими заходами є поліпшення венозного кровообігу в кінцівках та призначення місцевих антисептиків, сорбентів та заходів, що посилюють регенерацію тканин (солкосерил-желе та ін.). Обов'язковим є лікування супутнього дерматиту. В ліжку хворі повинні утримувати ноги в підвищеному положенні, а під час ходіння - надягати компресійну панчоху чи бинтувати її еластичним бинтом. Варикозні вени, що ускладнились виразкою, видаляють хірургічним шляхом.
Виразки, що утворилися внаслідок порушення артеріального кровообігу, лікують переважно хірургічним шляхом (некректомія, ампутація пальців чи стопи) в поєднанні з заходами, спрямованими на поліпшення артеріального кровопостачання за рахунок розвитку колатералей.
Доброякісні виразки слизової оболонки травного каналу та інших шляхів лікують консервативними засобами, а у разі неефективності їх та ускладнення виразки - хірургічним втручанням різного характеру, преважнорезекцією органа.
Ускладненнями виразки можуть бути кровотеча, інфекційні захворювання, у тому числі сепсис, малігнізація виразки, звуження порожнистого органа, а також розвиток тяжких інфекційних захворювань при перфорації виразки травного каналу (перитоніт).
Пролежні - це некроз шкіри та підлеглих м'яких тканин у місцях стискання їх між твердою основою ліжка чи пов'язкою та кістковими виступами тіла хворого. Патогенез пролежнів пов'язаний з порушенням кровообігу
Loading...

 
 

Цікаве