WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці - Реферат

Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці - Реферат


Реферат на тему:
Змертвіння (некроз), виразки, пролежні, нориці
Змертвіння або ж некроз означає відмирання ділянки тканини чи органа в живому організмі. Невеликі локальні змертвіння тканин, звичайно зовнішніх, поверхневих, називаються некрозом. Змертвіння великих ділянок тканин, зокрема сегментів кінцівок чи внутрішніх органів, називається гангреною.
Некроз тканин може виникати внаслідок дії на них та організм в цілому численних шкідливих зовнішніх та внутрішніх агентів (механічних, фіхичних, хімічних та біологічних). Біологічні чинники об'єднують велику групу зовнішніх та внутрішніх чинників. Найчастішим механічним чинником некрозу є пряме ушкодження клітин та тканин - забиття, розчавлювання, розрив та розміжчення. Механічна травма пошкоджує оболонки та структуру тканин, руйнує чи стискає кровоносні та лімфатичні судини, які забезпечують їх живлення та обмін і тим самим призводить тканину в зоні ушкодження до загибелі, некрозу. Велику кількість некрозів тканин спричинюють термічні агенти - висока та низька температура (опіки, відмороження). Ціла низка інших фізичних чиників, таких, як електричний струм, рентгенові та радіоактивні промені, займають значне місце в походженні некрозів.
Хімічні активні речовини також нерідко стають етіологічними чинниками некрозів. Останні виникають як на поверхні тіла внаслідок дії хімічних речовин на шкіру та слизові оболонки (хімічні опіки), так і в органах у разі потрапляння їх усередину.
Біологічні агенти, патогенні мікроби та віруси спричинюють велику кількість некрозів. Такими властивостями володіють як збудники гнійної інфекції, так і, особливо, анаеробні клостридії, неспоротворчі анаероби та збудники специфічної інфекції.
Найчастіше як екзогенними, так і особливо ендогенними причинами некрозів тканин є порушення їх трофіки, пов'язані з розладами кровообігу (ішемією) та нервової системи. До них належать порушення циркуляції крові в тканинах та органах, пов'язані з механічним стисканням кровоносних судин і перекриттям у них кровотоку (защемлення кишки з брижею та судинами в грижовому отворі чи заворот кишки навколо своєї брижі), обмеження чи зупинка кровотоку через тромбоз, емболію різного характеру (тромбоемболія). Серед внутрішньосудинних патологічних процесів, що зумовлюють закриття отвору судин чи різко знижують його, на першому місці атеросклероз артерій, що часто ускладнюється тромбозом їх, рідше - тромбоз чи тромбоемболія судин в ізольованому вигляді.
Порушення циркуляції (ішемія) є провідним посередником некрозу, спричиненого багатьма іншими етіологічними чинниками, наприклад, відмороженням, інфекцією, порушенням функції нервової системи тощо. Нейротрофічні некрози часто виникають при травмі хребетного стовпа та мозку, а також при травмі периферичних нервових стовбурів.
Розвиток некрозу тканин, швидкість та об'єм його залежить від багатьох обставин, а саме:
1) характеру тканин. Найчутливішими до ішемії є клітини мозку. Дещо толерантнішими є шкіра, м'язи. Найстійкіші до порушення кровопостачання кістки, хріщі, зв'язки, сухожилки;
2) локалізації тканини чи органа, а також від ступеня розвитку в них колатерального кровообігу;
3) швидкості розладу кровообігу. У разі повільного зменшення припливу крові до органа некроз розвивається пізніше або може навіть не розвинутись, оскільки за тривалий час встигають утворитись, розвинутись колатеральні судини, що забезпечують кровопостачання. За раптового припинення кровотоку в головних судинах некроз настає набагато частіше;
4) стану самих судин, їх стінки та просвіту;
5) загального стану серцево-судинної системи;
6) порушення обміну, особливо білкового та вуглеводного. Гіповітаміноз, анемія та інші патологічні процеси підвищують схильність до некрозу;
7) розлади нервової та ендокринної систем регуляції органів та тканин різко негативно впливають на життєздатність тканин. Порушення функцій гіпофіза, наднирникових залоз спричинюють некробіоз та некроз тканин;
8) недостатність догляду за хворими, порушення санітарно-гігієнічного стану їх відіграють іноді вирішальну роль у походженні некрозу;
9) інфекція, яка часто приєднується при травмі тканин, в тому числі й операційній, особливо при втручаннях на травному каналі та запаленні органів, може спричинити як прямо, так і опосередковано (через порушення кровообігу - тромбоз судин) некроз тканин та органів.
Мертві тканини макроскопічно відрізняються від живих своїм кольором - вони сіро-бліді або жовтуваті чи темно-бурі (навіть чорні), не пропускають світло (тьмяні), нечутливі до подразнення, тверді або м'які, розріджені.
Розрізняють дві головні форми некрозу - коагуляційний, або сухий, та колікваційний, або вологий.
Сухий некроз виникає переважно внаслідок або повільно прогресуючого зменшення кровопостачання (ішемізації) тканин з бідним вмістом у них рідини, або дії на тканини фізичних та хімічних агентів з швидким випаруванням з них води та коагуляцією білків протоплазми клітин.
Сухий некроз може довго зберігати архітектуру тканин.
Вологий некроз розвивається частіше від сухого. Йому сприяє, крім особливостей тканин, темпу розвитку некрозу та характеру некротизуючого чинника, приєднання інфекції, переважно гнильної. Некроз внутрішніх органів (гангрена) завжди має вологий тип.
Макроскопічною морфологічною особливістю вологого некрозу, котра відрізняє його від сухого некрозу, є відсутність так званої демаркаційної зони - лінії чіткого розмежування змертвілих і здорових тканин, невизначеність цієї лінії. Вологий некроз, особливо масивний (гангрена), відзначається інтоксикацією організму як продуктами розпаду тканин, так і інфекцією, що ускладнює його, і загрожує життєздатності організму. Вологий некроз тканин, розташованих як зовні, так і в глибині тіла (некроз органів), супроводжується розпадом і перетворенням їх на аморфну масу.
Еволюція некротичного процесу визначається багатьма чинниками: розміром осередку некрозу, його характером (сухий чи вологий), локалізацією та глибиною, етіологією, ускладненнями, зокрема інфекцією, та станом хворого.
Осередок некрозу подразнює сусідні здорові тканини та зумовлює запальну реакцію - судинну (гіперемія) та клітинну (лейкоцитарний вал) на межі між здоровими та змертвілими тканинами. Ложе некрозу (дефект тканин) очищається та заповнюється грануляційною тканиною. Невеликі осередки епітелізуються самостійно, великі - потребують пластичного їх закриття.
Серед лікуальних заходів першочерговими є ті, що перетворюють вологий некроз (гангрену) зовнішньої локалізації на сухий (солюкс і аплікації спирту, 3-5% розчин калію перманганату, ксероформу), а також видалення змертвілих тканин, боротьба з інтоксикацією та інфекцією.
Якщо ці заходи не дали бажаних наслідків, не треба зволікати з радикальним хірургічним втручанням (некректомія, ампутація чи видалення органа).
Через невизначеність при вологій гангрені демаркаційної лінії, ампутацію виконують набагатопроксимальніше від змертвілих тканин у межах здорових, добре васкуляризованих тканин.
Після усунення вологого некрозу, очищення його поверхні тканинні дефекти (рани чи виразки) закривають пластично місцевими тканинами чи пересадкою вільних
Loading...

 
 

Цікаве