WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пластична та реконструктивна хірургія - Реферат

Пластична та реконструктивна хірургія - Реферат

серце" описується операції трансплантації, які проводив професор Преображенський П.П. для омоложення організму і підвищення статевої активності (трансплантація яєчника мавпи жінкам або яєчок мавпи чоловікам), або Шарику пересадив гіпофіз і сіменні залози від померлої людини.
6. Протезування органів і тканин за допомогою синтетичних матеріалів для виготовлення судинних протез, клапанів серця, штучних суглобів, серця. Частіше всього використовуються дакрон, терлон, сілікон, метал-тітан.
В залежності від виду вільної пластики виділяють:
1. Трансплантація тканин і органів з однієї ділянки на другу або від донора - реципієнту.
2. Реплантація, коли уражені органи і тканини пересаджують на своє місце (відірвана кінцівка, скальпована шкіра, відірваний penis).
3. Імплантацію - коли тканину спеціально пересаджуються в іншу ділянку (імплантація частинок селезінки у великий сальник під час селенектомії з приводу травми селезінки, імплантація паращитовидних залоз, частинок щитовидної залози в muscubes sterno cleiolo - masboideus, імплантація ізольованих островків Лангерганса в яєчнику.
4. Експлантація - пересадка неживого субстрату. Зараз найбільшого посилення набула алогенна трансплантація. Потрібний орган беруть у трупа, частіше у людини, що загинула від нещасного випадку. (запитання на екзамені - у якого трупа необхідно брати орган для трансплантації. Відповідь студента - у здорового).
Як це не парадоксально, але мертва людина повинна продовжити життя живої людини. Але тут виникає ряд організаційних, правових, етичних проблем: коли можна вважати, що людина мертва і повернути її до життя неможливо, коли брати у загиблого орган для пересадки і т.і. Організовані спеціальні бригади, які об єднують різного профілю спеціалістів (хірургів - трансплантологів, реаніматологів, морфологів, імунологів). Тканини і органи від трупа зберігаються в умовах суворої асептики і антисептики в перші 6 годин після константації смерті мозку. Консервування їх здійснюється різними шляхами: невеликим їх замороженням (-196 С) і зберігання при t -25-30 С у розчині антибіотиків з подальшим зберіганням в охолоджених розчинах плазми чи крові реципієнта, шляхом холодної перфузії (перфузія судин органу холодним +8 С колоїдним розчином). Нарешті, питання на якому слід зупинитися, розглядаючи проблему трансплантації - це тканинна несумісність.
Реакція тканинної несумісності і способи її подолання
Повне приживлення тканин можливе лише тоді, коли трансплантують тканини чи органи одного і того ж індивідума (аутотрансплантація) або однояйцевих (монозиготних близнюків) - сингенна трансплантація.
При ало або ксеногенній трансплантації розвивається реакція трансплантаційного імунітету (відторгнення) з боку організму реципієнта, направлена на відторгнення трансплантанту і яка завершується на протязі 7-10 доби. Біоклінічний сенс цієї реакції - захист антигенної індивідуальності білків і тканин свого організму від "чужого", в тому числі і клітин, які піддаються злоякісній трансформації. Тільки при пошкодженні системи гомеостазу (імунологічного нагляду за Бернетом) можливі приживлення алотрансплантантів або розвиток злоякісної пухлини. Імунні реакції реалізуються сукупною кооперацією макрофагів, В- (кістно-мозкових) та Т- тімусних лімфоцитів. Ведучу роль відіграють Т-кіллери.
Розташовані на поверхні клітин антигени називаються антигенами тканинної несумісності, а гени, що визначають структуру і синтез цих антигенів - генами тканинної сумісності.
Спочатку після алотрансплантації (перші 4-5 діб) відбувається пришивання трансплантаційної тканини, в цей час імунокомпетентні клітини реципієнта ідентифікують чужі антигени. Починаючи з 4-5 доби в пересадженій тканині розвивається набряк, порушення циркуляції, починається інвазія трансплантанта мононукліарними клітинами. В цей час відбувається основна фаза імунної реакції: Т-лімфоцити набувають цитотоксичних здібностей, а система В-лімфоцитів синтезує антитіла. В результаті ало чи ксенотрансплантант знищується. Повторна алотрансплантація від одного і того ж донора викликає трансплантаційну імунну реакцію в 2 рази швидше, оскільки організм уже сенсибілізований.
У людини МНС (від англ. major histocompatibility complex) - система головного комплексу тканинної гістосумісності - зв язані з одним локусом у відповідній парі аутосоляних хромосом, відома під назвою HLA-комплекс (від англ. human leucosyte anfigen). Поліморфізм системи спричиняє ті труднощі, з якими приходиться зустрічатись при підборі сумісних донорів і реципієнтів. Можливе число HLA-А і HLA-В - антигенів 8 000, а в популяції вони можуть складати 800 гомозигот та близько 640 тис. комбінацій гетерозигот (таким чином вірогідність складає не 1:640 000) . Якщо включати ще інші HLA сублокуси, тоді кількість можливих комбінацій важко уявити. Імунна реакція донора і реципієнта основується на антигенному типуванні і підборі антигенно близьких донорів (близькі родичі, люди з одною групою крові). В клінічній трансплантології набуло поширення створення трансплантаційних органів (банків органів), які беруть на облік тисячі реципієнтів, і реєструють їх в спеціальних картах очікування (Naiting - list), які вміщають повну інформацію про імунологічні, гематологічні і клінічні боки хворого. Зараз існує декілька таких центрів в Європі та США.
Така система дозволяє уніфікувати і стандартизувати до і після операційний моніторинг, заходи і методи імунодепресії, провести операцію в умовах максимальної сумісності.
Для боротьби з тканинною несумісністю використовують 3 види заходів:
1. Неспецифічна імунодепресія - блокада імунокомпетентних клітин антимікотичними антигенами (азатіоприн, імуран, урбазон), глюкокортикоїдів (преднізолон, дексаметазон), використання антилімфоцитарної сиворотки, рентгенівського опромінення. Таким чином можна досягти значного продовження термінів виживання до 85% сумісних за антигенами HLA- трансплантантів. Але в результаті такої імунодепресивної терапії у реципієнтів формується стан вторинного імунодефіциту і різко збільшується сприятливість їх до інфекції, СНІДу, розвитку злоякісних пухлин. Так, наприклад було з першим пацієнтом, якому було пересаджено серце. Він помер від запалення легень. У хворих, яким трансплантовані нирки, в 20 разів частіше розвивається гіпернефрома.
2. Заміна гематолімфатичної системи реципієнта клітинами кісткового мозку донора до алотрансплантації. Це може бути досягнуто шляхом тотального радіаційного знищення лімфоїдної тканини реципієнта і послідуючою пересадкою кісткового мозку донора. Аналогічного ефекту можна досягти елімінацією Т-лімфоцитів шляхом дренування грудного лімфатичного протока.
3. Нову сторінку у боротьбі ізтрансплантаційним імунітетом відкрив препарат циклоспорін-А (Sandimmun) грибкового походження. Він здійснює селективну еммінацію - Т-кіллерів з одномоментною стимуляцією Т-супресорних клітин.
Використана література
1. Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
2. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
3. Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
Loading...

 
 

Цікаве