WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пластична та реконструктивна хірургія - Реферат

Пластична та реконструктивна хірургія - Реферат


Реферат на тему:
Пластична та реконструктивна хірургія
У музеї Прадо в Мадриді і Парижському луврі демонструється 2 картини, тісно пов язані між собою подіями, відображеними на них. На першій картині зображені 2 лікарі, брати із Візантії Космас і Даньянус. Вони ампутували уражену ногу хворому абату, трансплантували на її місце ногу померлого мавра. На другий ранок абат піднявся і почав ходити. На картині видно абата з трансплантованою чорною ногою мавра, і мавр, який лежить з пришитою білою ногою.
На другій картині художника Фра Анжеліко показано фінал цієї історії. Кат у червоному костюмі страчує Космаса і Даньянуса. Судді засудили їх до страти за святотатську думку пересадити білому абату ногу нечистого мавра. В подальшому Космас і Даньянус були виведені церквою в ранг святих, вважаються захисниками лікарів. Вони лікували хворих безкоштовно, тому їх називали Anagoroi. Цій легенді більше 1,5 тисячі років. Це свідчить про те, що вже в той час були спроби операцій пересадки тканини. Відомо, що деякі операції пересадки проводились ще раніше в глибоку давнину. В древніх папірусах є вказівки на те, що ще 8000 р. до н.е. в Стародавньому Єгипті застосовувалися пластичні операції відновлення носа. Для цього використовували пластику носа із шкіри щік, а також із шкіри лоба. В Древній Індії шкірою сідниці після постукування її дерев яною підошвою з метою покращення життєздатності. Підставою для виникнення ринопластики у стародавніх народів був звичай відрізати ніс злочинцям або ворогам заради помсти.
В Індії мистецтвом пластики займалась нижча каста мудреців. У 1450 р. сицилійський лікар Бранко і його син Антоній розробили шкірну пластику на ніжці. Шкірний клапоть брали із плеча. Ця методика одержала назву італійської пластики. У 60-х роках ХІХ ст. з явилися нові методи трансплантації: вільна пересадка кісток, запропонована французом Ольє, вільна пересадка шкіри розроблена Жаном Реверденом (1869). У кінці ХІХ ст. від трансплантації тканин хірурги намагаються перейти до трансплантації органів. Великим поштовхом до розвитку трансплантології було відкриття французького хірурга Карделя, який розробив ефективний метод з єднання кровоносних судин. Завдяки цьому трансплантант на новому місці добре постачався кров ю і одержував необхідні живильні речовини.
Алексис Каррель, випускник ліонського університету (1896 ) багато сил затратив для розробки трансплантаційної тканини. Він вірив в могутність хірургії, вважав, що успіх трансплантації залежить від техніки оперування. Чужа тканина просто повинна бути підігнана точно, потрібно добре підшити шар до шару, судини до судини, нерв до нерва. Тому він розробляє судинний шов, який зараз відомий у всьому світі. В 32 роки він уже доктор медицини. Запрошений на роботу в Чикагський університет, здійснює чудо. Уявіть собі. В операційній 2 столи. На одному лежить собака в стані наркозу, на другому - собача нога, яку щойно ампутували. Каррель пришиває цю ногу на попереднє місце шар за шаром. Нога приживається. Проходить день, неділя, рік. Собака користується трансплантаційною ногою так же невимушено як і до операції. Великий успіх. Вчений заявляє: дуже скоро будуть трансплантовані і чужі органи. Проведено перший нирковий експеримент. Спочатку нирку у собаки трасплантував із звичайного місця на шию. Нирка прижилась і добре функціонує. Наступним експериментом була транспантація нирок від однієї собаки другій з видаленням у останньої нормальної нирки. Була опублікована стаття з назвою "Успішна трансплантація нирок". Каррель називає трансплантацію успішною, він каже, що на 8 день собака бігала і стрибала, але не говорить читачам, що на 9 день у собаки починається рвота, нирки перестають функціонувати, довелось повторно оперувати, але собака загинула. Каррель вважає, якщо нирка прожила 8 днів, значить у другої собаки вона проживе 8 років. Невдачу він пов язує з недосконалістю техніки оперувань. Він удосконалював техніку, експериментував на собаках, на кішках і жодного успіху. Проходять роки. Удосконалює методи боротьби із мікробами, так як вважав, що тканина не приживається із-за інфекції. Невдача! Орган пришивається життєво після взяття у донора. Відторгнення. Органа зберігається в поживлених розчинах, до трансплантації - відторгнення. Ніякі спроби не приводили до успіху. В 39 років в 1912 р. Каррелю присуджено Нобелівську премію за розробку судинного нерва і метода культивування органів і тканин. В 1910 р. Каррель вимушений визнати, що не приживлення органів не пов язане з недоліками хірургічної техніки, а залежить від біологічних факторів реципієнта. Які це фактори - він не знав. На той час наука не володіла такими знаннями. Але розвиток імунології дозволив підійти до вирішення проблеми трансплантації органів.
Що таке відновна або репоративна хірургія - це така частина в хірургії, що покликана виправити оперативним шляхом порушену форму і функцію будь-якого органа, спотворену поверхню людського тіла - результат травми. Терміном "пластична хірургія" ми підкреслюємо специфіку хірургічних дій (пластика - мистецтво мислення, скульптура). Взагалі всяка хірургічна операція містить в собі елемент пластики, які направленні на відновлення тканин, органів. Дуже близькою до пластичної стоїть косметична хірургія. Її задача - виправлення вроджених або набутих дефектів зовнішності і форми тіла (покращення форми носа, збільшення молочної залози, ліквідувати зморшки і т.д.) для забезпечення пацієнтами почуття фізичного та психологічного комфорту.
Пластична хірургія стала бурхливо розвиватися в 2-й половині ХІХ ст. Після впровадження асептики, антисептики. Ольє, Реверден, Філатов у 1917 р. запропонували мігруючий шкірний клапоть.
Вади пластичних операцій
Викроєний тканинний клапоть після переміщення може зберігати зв язок з попередньою основою за допомогою живильної ніжки до тих пір, поки переміщена частина повністю не вросте в переміщене місце. Цей вид пластики називається невільна пластика, або пересадка шкіри на живильній ніжці.
Пересадка тканин також можлива при повному відділенні трансплантанта від материнської тканини - вільна пластика (трансплантація - від лат. слова trancplanto - пересаджувати).
В залежності від джерела трансплантованих тканин або органів розподіляють:
1. Аутогенну - донор і реципієнт одна і та ж людина. Трансплантант беруть з однієї ділянки тіла і пересаджують на другу (пересадка шкіри, пальців, частини легенів і т.д.).
2. Ізогенну - донор і реципієнт являються однояйцевими близнюками.
3. Сінчення - донор і реципієнт являються родичами І ступеню.
4. Алогенна - донор і реципієнт належать до одного біологічного виду (від людини людині. Наприклад, в кінофільмі-комедії "На Дерибасовской хорошая погода" герою фільму пересадили чорне вухо товарного негра).
5. Ксеногенна - донор і реципієнт належать до різних біологічних видів (наприклад, від свині людині. Анекдот - про майстерність хірургів, де один пересадив шлунок свині хворому. Коли тойпісля успішної операції був виписаний додому і через рік з явився на контроль. Був у доброму стані, набрав вагу, сказав лікарю, що все добре, але одна незручність, що доки не з їм відро помиїв, за стіл не сяду). Від мавпи - людині. У відомому творі Булгакова "Собаче
Loading...

 
 

Цікаве