WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна анестезія (наркоз). Теорії, історія розвитку - Реферат

Загальна анестезія (наркоз). Теорії, історія розвитку - Реферат

апоплексичного удару.
Однак і сама смерть непримирила суперників: південні штати вважали винахідником наркозу Лонга, на його могилі в рідному Джефферсоні стоїть пам'ятник з написом "Перший винахідник знеболювання", на могилі Мортона в Бостоні напис говорить "Відкрившому наркоз Мортону".
До речі, і тоді, у далеких 40-х роках минулого століття, звістка про відкриття знеболювання з надзвичайною швидкістю облетіла світ. Ефірний наркоз почали застосуються у всіх великих країнах. В Англії Лістер оперував під ефірним наркозом 19 грудня 1846 р, Сноу і Сімпсон у грудні-січні 1947 р, у Франції - 22 січня 1947 р.
Серед перших країн, що беззастережно застосовували наркоз, була і Росія. Великий російський хірург М.І.Пирогов першим випробували дію пару ефіру, його ж перу належить і перша вітчизняна монографія, присвячена ефірному наркозу, видана в 1847 р. Правда, спочатку у Франції і на французькій мові. Він же першим застосував ефірний наркоз на полі бою під час Кримської війни. Бажаючи уникнути впливу пару ефіру на слизову оболонку дихальних шляхів, М.І.Пирогов почав першим застосовувати ефір у клізмах.
Найбільшою заслугою вітчизняної медицини є те, що із самого початку було проведено дослідження впливу пару ефіру на живий організм, а наявність хірургічної школи дозволило вже до кінця 1947 р нагромадити досвід проведення більше 650 операцій, виконаних під наркозом. При цьому не зареєстровано ні одного випадку смерті від наркозу. Таким результатом може похвалитися далеко не кожна сучасна клініка.
Правда, і з анестетиком основоположниками нашої науки дивно пощастило. Скільки їх було потім: і хлороформ, і хлоретил, і пентран, і циклопропан і т.д. І ні один з них не зберігся до наших днів, а от значна широта дії ефіру, помірний симптоматичний ефект, можливість досягнення глибокої й ефективної анестезії дозволили саме цьому препарату утриматися в арсеналі анестезіологів практично до наших днів. Удосконалилася техніка анестезії, апаратура для проведення наркозу, глибше ставали наші пізнання механізмів дії анестетиків, а ефірний наркоз був, так і залишається протягом сторіччя практично основним засобом для проведення загального знеболювання.
Якщо ефірний наркоз і наркоз NO2 був відкритий зубним лікарем, то честь відкриття хлороформу належить акушеру-гінекологу Джеймсу Юнгу-Сімпсону, професору акушерства при Єдинбургському університеті.
4 листопада 1847 р Сімпсон виявив наркотичні дії препарату.
18 листопада він уперше застосував його при пологах.
У 1902 р фармаколог М.Кравков запропонував для внутрішньовенного наркозу гедонал. З 1909 р застосовував у клініці С.П.Федоров.
Загальна анестезія - штучно викликаний стан, при якому тимчасово відсутня реакція на операційну чи неспецифічну травму.
16 жовтня 1846 р вважається датою народження сучасної анестезії. У цей день у Бостонській лікарні професор Гарвардського університету видалив під наркозом пухлину підщелепної області. Наркотизував хворого ефіром (який він довго тримав у таємниці), давши йому назва "леотон", дантист У.Мортон.
Вже в 1848 р майже у всьому світі вживали під час операції ефір, що давав принципово новий несвідомий стан і відсутність болю. Цим станом можна було керувати, додаючи більше чи менше ефіру.
Спочатку хворих у такому стані називали етеризованими (лат. aether - ефір). Але через кілька років з'ясувалося, що й інші речовини (закис азоту, хлороформ) можуть викликати такий же стан організму, для якого характерні три головні компоненти (тріада) наркозу по Рісу і Грею:
1 Відсутність свідомості і спогадів (амнезія).
2 Аналгезія (відсутність болю у всьому організмі).
3 Міорелаксація тонусу м'язів.
Такий стан називають н а р к о з о м (narcosis) - заціпеніння чи загальна анестезія.
Перший у Європі професор анестезіолог сер Роберт Макінтош назвав наркоз медикаментозною комою (і правда, хворого ріжуть, а він ніяк не реагує). Таке визначення може показатися не занадто науковим і примітивним. Але воно дає уяву про неможливість створення ідеального, абсолютно безпечного анестетика і неминучість існування дуже серйозних ускладнень під час наркозу.
У Росії першу анестезію ефіром провів професор Іноземцев 7 лютого 1847 року, тобто пізніше, ніж через 4 місяці після Мортона, а 16 і 18 лютого 1848 р М.І.Пирогов провів у Петербурзі в Обухівській лікарні 2 операції під ефірним наркозом.
Величезним досягненням є впровадження в хірургічну практику курареподібних препаратів, що володіють властивістю м язів (Criffith, 1942 р) і дозволяють проводити наркоз при мінімальній витраті наркотичних речовин.
У ХVI ст. європейці побачили, що південноамериканські індіанці змазують кінчики своїх стріл отрутою кураре. Коли така стріла попадає в ягуара, той не міг бігти і навіть дихати. Щоб самим не поранитися такою стрілою, індіанці носили їх у трубках (tuba) з бамбука, тому препарат, що вперше одержали з цієї отрути, називали тубокурарін. Крім того релаксанти виключають спонтанне дихання, внаслідок чого виникає необхідність упровадження керованого дихання (ІВЛ).
Методика анестезії. У стані наркозу хворий втрачає зв'язок із зовнішнім середовищем, відключена свідомість, цілком відсутнє почуття болю, хворий нерухомий, м'язи розслаблені. Функції довгастого мозку не порушені, тому зберігається спонтанне дихання і робота серця.
По способу введення анестетиків розрізняють: інгаляційний наркоз (анестетики вводяться у вигляді газів чи пару в дихальні шляхи) і неінгаляційний (вводяться внутрішньовенно, ректально, внутрішньом язово, перорально).
Мононаркозом називається наркоз, досягнутий одним препаратом.
Змішаний - досягнутий введенням декількох препаратів, наприклад, інгаляція ефіру і закису азоту.
Комбінований - при використанні різних компонентів знеболювання.
Наркоз розподіляють на періоди: ввідний наркоз, під час якого хворий засинає з наступним відключенням свідомості; основний наркоз (базисний), при якому проводиться операція, досягається переважно внутрішньовенними анестетиками з доповненням міорелаксантів і інгаляційних речовин.
Теорії наркозу. Хоча з моменту впровадження наркозу в практику пройшло 150 років, до цих пір не існує єдиної теорії, що пояснює наркоз. Існує декілька теорій наркозу. Багато з них мають лише історичний інтерес, з поглибленням знань з'являються і нові. Найбільше відомі наступні з них:
1 Ліпоїдна теорія (Meyer, Overton).
В основі лежить спостереження, що анестетики можуть розчинятися в жирах. Тканина мозку містить багато лецитину і холестерину, тому наркотичні речовини легко проникають у ЦНС, викликають у ній зміни, що клінічно виявляється як наркотичний сон. Але є ряд речовин нерозчинних у жирах і здатних впливати на клітки без розчинення жиру.
2 Теорія адсорбції (Ttaube, Warburg).
Пояснюється настанням наркозу адсорбцією наркотичних речовин на поверхні клітин. Відбувається порушення хімічних властивостей мембран із затримкою
Loading...

 
 

Цікаве