WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

сторонніх тіл. Після цього висікають пошкоджені тканини в межах їх грубих змін, залишаючи тонкий шар, зв язаний із здоровими тканинами.
Після виконання вторинної хірургічної обробки розпочинають місцеву консервативну терапію.
Консервативне лікування має на меті: 1) забезпечити добрий відтік ранового секрету (гною) з рани; 2) добре іммобілізувати рану і прилеглі тканини; 3) створити в рані умови, які перешкоджають або сповільнюють розвиток мікроорганізмів.
Добрі умови для відтікання ранового секрету створюються дренуванням рани. Для цього іноді використовують марлеві тампони, які завдяки своїй капілярності відсмоктують його. Для посилення цього процесу їх замочують гіпертонічним розчином натрію хлориду (5% діоксидин), антибіотиками.
Негативним у застосуванні марлевих тампонів є те, що вони, злипаючись із грануляціями, руйнують їх під час видалення. Для усунення цього іноді використовують тампони у вигляді "сигари" (тампон замотують у шматок гуми від рукавички). Гума до граніляцій не прилипає, але зненшує усмоктувальні здатність марлі.
Тампон, введений у рану, корисний до тих пір, поки він усмоктує рановий секрет 4-6 годин. У випадку припинення цієї здатності секрет затримується в рані і всмоктується в кровоносне русло. Все вищесказане значно обмежило застосування марлевих тампонів при дренуванні ран. Так виникає необхідність робити перев язки 3-4 рази на добу.
Іноді для дренування рани користуються лише шматком гуми від рукавички або поліетиленовими трубками, через які в рану вводять антибіотики, або промивають їїантисептичним розчином.
Раніше для лікування ран широко використовували мазь Вишневського. Цей антисептичний бальзамний препарат має не лише антисептичні властивості, а й посилює біологічну реакцію тканин, негативна сторона - специфічний запах.
Останнім часом для лікування великих гранулюючих ран користуються методом лікування без пов язок в аеротерапевтичних установках з регульованим антибактеріальним середовищем. Суть методу полягає в тому, що в ізолятор, у якому підтримується додатній тиск від 5-10 до 50 мм рт.ст., безперервно подається підігріте стерильне повітря (20-40 С). Ушкоджену ділянку вміщують в ізолятор на кілька днів. Після такого лікування на рану можна накладати шви або закрити її аутодермотрансплантантом.
Важливою запорукою ефективного лікування ран є іммобілізація.
Важливим чинником у лікуванні є створення у рані умов, які перешкоджають або сповільнюють розвиток мікроорганізмів. Це досягається застосуванням різних антисептичних речовин. Хлорамін, етапридину лактат (риванол), калію перманганат, анілінові фарби, фурацилін.
В останні роки широке застосування при інфікованих ранах знайшли похідні хіноксаліну (1% водний розчин діоксидину), розчин фуразолідону 1:25000, фуразолін і фурагін - розчини 1:13000, антибактеріальні препарати природного походження (ектерицид), детергенти (хлоргексидин - розчин 0,05%, роккал - розчин 1:4000 та ін.).
Широке застосування для лікування і профілактики ранової інфекції одержало місцеве застосування антибіотиків (ампіцилін, ампіокс, тієнам, метронідазол, цопрофлоксацин, кліндоміцин та ін.).
Місцеве лікування гнійних ран залежить від фази ранового процесу. У першій фазі показане застосування препаратів, які сприяють лізису, розчиненню нежиттєздатних тканин, очищенню рани від мікроорганізмів. Це названі антисептичні препарати і протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, рибонуклеаза, стрептокіназа, гіалуронідаза, куріазин).
У другій фазі застосовують заходи, спрямовані на зихист грануляцій від травмування і вторинної інфекції (пов язки з нейтральним жиром, вазеліновим маслом, іншими індиферентними мазями, препарати до складу яких входять антисептики, стимулятори процесів репарації та речовини, що вбирають зайву вологу в рані (стрептонатол, метолдіоксилін, левоміколь, левосин, синтоміцинова емульсія тощо).
Залежно від фази ранового процесу застосовують фізіотерапевтичну процедури. Кварц показаний відразу після поранення, а також у фазі дегідратації. УВЧ доцільно застосовувати в першій фазі, щоб прискорити відділення некротичних тканин і перехід рани у фазу дегідратації. Електрофорез з лікарськими препаратами застосовують у разі блідих, млявих грануляцій.
В остання роки при ранах знаходять своє застосуванння лазер, ультразвук, магнітотерапія.
Для підвищення реактивності організму, його неспецифічного імунітету показане застосування імуностимуляторів (стафілококовий, бактеріофаг, імуноглобулін, антистафілакокова плазма та ін.). Для цього використовують теж переливання крові, плазми, альбуміну, протеїну, білкових кровозамінників: з рановим ексудатом хворий втрачає велику кількість білка.
Внаслідок лікування рани очищуються, покриваються рожевими грануляціями, починають епітелізуватися і загоюються. Іноді, незважаючи на те що рана очистилась і запальні явища минули, загоєння її зятягується. Це спостерігається у випадках великих дефектів тканин. Тоді загоєння можна прискорити накладанням вторинних швів. Їх поділяють на ранні та пізні. Ранні накладають на гранулюючу рану за відсутності запальних явищ, рубцевого перетворення грануляцій, незначному ексудаті, тобто в строки від 7 до 20 днів. Пізні вторинні шви накладаються також на гранулюючу рану, але яка рубцюється, в строки від 20 днів і більше після одержання травми.
Використана література
1. Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.
2. Вирізки журналу "Медичний вісник" та "Охорона здоров'я".
3. Лікування та діагностика. - 2001 р. - №2. - С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. - К., 2001.
5. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
6. М.Р.Сапин, Г.Л.Билич "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)" Москва, Оникс-Альянс-В 1999г.
7. Р.Д.Синельников "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина" Москва 1968 год.
8. Айземан Б. ?., Смирнов В. В., Бондаренко А. С. Фитонциды и антибиотики высших растений. - К.: Наук, думка, 1984. - 277 с.
9. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М.: Мир, 1976 - 271 с.
10. Билай В. И. Основы общей микологии. - К.: Вища шк., 1974. - 395 с.
11. Бойко А. Л. Экология вирусов растений. - К.: Вища шк., 1990. - 165с.
12. Букринская А. Г. Вирусология. - М.: Медицина, 1986. - 336 с.
Loading...

 
 

Цікаве