WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

ранового секрету, складається з нього, лейкоцитів, відмерлих клітин і різної кількості еритроцитів. Поверхнева ділянка струпа втрачає воду внаслідок випаровування, висихає і утворює щільну масу. Глибше розташовані шари всмоктують рановий секрет і є доброю "пов язкою", яка поглинає все нові його кількості. У випадку інфікуваня рани струп може розтріскатись і відпасти. У зв язку з цим слід запобігати інфікуванню рани і забезпечити можливість випаровування струпа (не накладати мазевих та товстих пов язок). Не треба відривати струп від ложа. Після того як струп відпаде, на його місці утворюється ніжний епідерміс, який покриває всю поверхню рани.
Загоєнна рани під вологим трупом полягає в тому, що не повністю покрита шкірою рана (звичайно кісткова) заповнюється кров ю, що сочиться з невеликих капілярних судин. Змішуючись з рановим секретом, вона перетворюється в желеподібну речовин, яка, випаровуючить, все більше ущільнується. Строки повного загоєння рани різні. Вони залежать від глибина, форми, величини і характеру поранення, способу, яким рана загоюється, локалізації рани, характеру кровопостачання ранової ділянки та її іннервації.
При первинному загоєнні строкиколиваються від 4 до 7 днів. Рубець, який утворюється при цьому, - тонкий, ніжний. При загоєнні вторинним натягом загоєння триває іноді місяцями, рубці можуть бути широкими, спотворюючими.
Рановий запальний ексудат являє собою г н і й. Процес утворення гнійного ексудату називається suppuratio (від лат.pus, або грец.рyon - гній).
Г н і й - це мутна маса з жовтим або жовто-зеленим відтінком і неприємним запахом. Вона має в собі велику кількість білка, ожирілих лейкоцитів, що розпадаються, розплавленої тканини, бактерій.
Колір гною часто залежить від виду інфекції. Так, жовтий - характерний для золотистого стафілокока, сірий - для приєднання гнильного процесу, синій - свідчить про наявність синьогнійної палички.
При відстоювання гній ділиться на два шари: на дно осідають клітинні елементи, а зверху залишається майже прозора сироватка.
В процесі загоєння рани можуть спостерігатися різні ускладнення: надмірний ріст грануляцій або відсутність їх росту, кровоточивість грануляцій, вторинні кровотечі з рани, гіпертрофічні келоідні рубці. Випадкові рани можуть ускладнюватися правцем, анаеробною інфекцією, сепсисом.
ЛІКУВАННЯ. Французький хірург Монорі на ХХУІІ конгресі французьких хірургів так сказав: "Ніж хірурга повинен випереджати інфекцію".
Розглядаючи класифікацію ран, ми зазначили, що вони бувають: неінфіковані (асептичні), бактеріально забруднені, інфіковані (септичні) і гнійні. Метод лікування їх різний.
Лікування у випадках асептичних ран не викликає особливих проблем. Після накладання швів на чисту операційну рану її закривають пов язкою. Якщо пов язка промокла, наступного дня її треба замінити. Пізніше робити пов язок не рекомендується, аж до зняття швів. Показання до ранньої перев язки такі: посилення болю у рані, набряк м яких тканин довкола неї, підвищення температури тіла, збільшення кількості лейкоцитів у крові, зміщення лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ, тобто розвиток у рані запального процесу.
Складнішу проблему являє собою лікування у випадках бактеріально забруднених ран (контаміновані). До цієї групи належаь усі випадкові рани. Характерним для них є те, що з моменту травми вони завжди тією чи іншою мірою інфіковані. У випадку малої зони травмування тканин, невеликої кількості мікробів і незначної їх вірулентності, такі рани можуть гоїтися також первинним натягом. І навпаки, чим більше ушкоджені тканини, чим вірулентніші мікроорганізми, тим частіше виникає запалення.
Первинна хірургічна обробка рани - це хірургічне втручання, метою якого є механічна стерилізація. Згідно з експериментальний дослідженням Фрідріха, вона має проводитися протягом 6 год з моменту одержання травми. В еру антибіотиків і сульфаніламних препаратів ці строки збільшені до 16-24 год. Первинну хірургічну обробку рани потрібно виконувати в асептичних умовах під місцевим або загальним знеболенням. По-перше, рана повинна бути добре розкрита (розсічена), щоб хірург чітко бачив її поверхню. Після -цього висікають краї і дно рани. Зона висікання різна (від 2-3 мм до 0,5-1 см), що залежить від локалізації рани, глибина ушкодження її країв, ступеня інфікованості. Під час виконання первинної хірургічної обробки слід дотримуватися ряду правил: не торкатися освіжених країв рани пінцетом, яким торкалися її забруднених частин; тримати скальпель так, що до забрудненої сторони рани весь час була повернена одна і та сама його поверхня; часто міняти інтрументи, рукавички, мити руки. Після всіх проведених маніпуляцій здійснювати ретельний гемостаз.
Якщо рана не була дуже забруднена, якщо первинна хірургічна обробка була виконана своєчасно, якщо хірург впевнений у повноті її виконанння, - він може зашити рану наглухо, наклавши первинні шви. Якщо ці умови не дотримані, рану не зашивають, а в її глибину вводять гумові випускники для вільного відтоку ранового вмісту.
До накладання первинного шва на рану після її первинної обробки треба ставитися дуже обережно. Накладаючи первинні шви, особливо обережним треба бути у випадках великих, рваних, розміжчених або розчавлених ран з ушкодженням м язів, тому що навіть часткове їх закриття загрожує нагноєнням і розвитком анаеробної інфекції.
Якщо у хірурга після проведення первинної хірургічної обробки рани виникають сумніви щодо її асептичності, доцільно залишити її відкритою, а пізніше накласти первинно-відстрочені шви. Вони накладаються звичайно через 2-4 дні після первинної хірургічної обробки рани (до появи грануляцій), коли клінічний перебіг підтверджує відсутність у рані інфекційних ускладнень.
Особливої уваги заслуговують укушені рани. Це різновид колотих ран з великою зоною розчавлення тканин. Ці рани треба широко розсікати, видаляти видимо забруднені тканини і залишати відкритими. Пізніше слід накладати первинно-відстрочені або вторинні шви.
Лікуваня інфікованих ран слід проводити у двох напрямках:
1) усунення наявного в рані збудника інфекції;
2) створення в рані і організмі умов, не сприятливих для розвитку мікроорганізмів і в той же час найбільш сприятливий для загоєння рани.
Якщо відразу після поранення неможливо виконати первинну хірургічну обробку рани, якщо вона була виконана неповпоцінно, або коли хворий поступив з ознакаи запалення в рані, потрібно провести пізню первинну або вторинну обробку. Хірургічне втручання починають з широкого розкриття рани, всіх її кишень, видалення некротичних тканин і
Loading...

 
 

Цікаве