WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

Відкриті пошкодження (рани) - Реферат

(різані рани зяють менше, ніж рвані чи укушені).
Кровотеча є результатом ушкодження кровоносних судин. Інтенсивність її залежить від діаметра судин, їх кількості, рівня артеріального тиску, виду ушкодження (різані і рублені рани кровоточать більше, ніж забиті і розчавлені).
Кровотеча може бути первинною (виникає в момент поранення) і вторинною (результат недосконалого спинення кровотечі під час операції або відрив тромбу із судин).
Місцеві ознаки завжди супроводжуються загальною реакцією організму. Інтенсивність її залежить від характеру поранення. Чим тяжча травма, тим більш виражені загальні зміни: постгеморагічна анемія, шок, ранова інфекція.
ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ. Услід за походження травмуючого предмета рана заповнюється рановим секретом, який складається зкрові, що вилилася в рану, ексудату, зруйнованих тканин, сторонніх тіл, мікроорганізмів.
У стінках ранового каналу розрізняють зони: 1) первинного некрозу - внутрішня зона, яка характеризується різним ступенем механічних руйнувань; 2) вторинного некрозу - результат прямого руйнування артеріальних судин в момент поранення їх тромбозу. Ці зони складають разом зону контузії. Некротичні ділянки можуть розсмоктуватися і видялятися з гноєм, розсмоктуватися або організовуватися, тобто замінюватися рубцевою сполучною тканиною.
За зоною контузії йде зона комоції. У цій зоні механічних руйнувань немає, а порушення в тканинах відбуваються на молекулярному рівні.
Третя зона - це зона місцевого ступору: розлади іннервації, кровообігу, порушення обміну речови.
ФАЗИ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ. У своєму розвиткові рановий процес проходить три фази. Перша фаза - це фаза біологічного очищення рани (за М.М.Єланським), підготовка до регенерації (за С.С.Гірголавом), гідратації (за І.Г.Руфановим). Друга фаза - це фаза запалення і нагноєння (за І.В.Давидовським), попередньої регенерації (за С.С.Гірголавом), дегідратації (за І.Г.Руфановим). Третя фаза - це фаза кінцевої регенерації (за І.В.Давидовським та С.С.Гірголавом), або рубцювання і епітелізації (за І.В.Оливковим).
Перша фаза (триває 2-3 дні) характеризується тим, що після короткотривалого спазму судин у рані, що є результатом активізації симатоадреналової системи і гіперпродукції катехоламінів, вони розширюються, сповільнюється кровоплив, виникає тромбоз, пропотівання рідкої частини крові з судин у тканину. Ця рана супроводжується рясним виділенням гнійного ексудату і розвитком запалення.
У тканинах біля рани нагромаджуються органічні кислоти (молочна, жирова), що призводить до виникнення тканинного ацидозу. В пошкоджених тканинах утворюється гістамін і гістаміноподібні речовини, посилюється білковий розпад.
Біохімічні зміни в рані супроводжуються фізичними. У клітинах підвищується осмотичний тиск, який може бути причиною їх загибелі. Цьому сприяє і набряк тканин, який стискає вени і лімфатичні шляхи, що, в свою чергу, призводить до гіпоксії та аноксії тканин.
У другій фазі (триває 2-3 тижні) поступово зникають усі наслідки травми. Розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки, починається розчиток грануляційної тканини, участь в якому беруть ендотелій капілярів і фібробласти. У зв язку з покращанням кровопостачання тканин зменшується ацидоз, знижується обмін речовин, осмотичний тиск, місцева температура.
Третя фаза характеризується повнм загоєнням рани, утворенням рубця, його епітелізацію. Зменшується кількість фібробластів та капіляритів, останні запустівають, що призводить до атрофії, розтягування і збліднення рубця.
ЗАГОЄННЯ РАНИ - це складний біологічний процес, який складається з двох взаємно протилежних процесів - дисиміляції і асиміляції. У період загоєння рани настає некроз, розпад, дисиміляція загиблих від травми клітин і тканин. Паралельно з ним проходить процес регенерації - відповідь живої тканини і всього організму на сильний подразник - травму.
Розрізняють два види загоєння ран: первинним натягом і вторинним натягом.
Первинним натягом загоюються неінфіковані, асептичні ("чисті") рани, краї яких тісно прилягають, у рані немає змертвілих тканин, сторонніх тіл, згустків крові; зберігається добре кровопостачання рани та її іннервація.
Через 1-3 год з моменту поранення з кровоносних судин у просвіт рани починають пропотівати лейкоцити і фагоцити. Проте вони не викликають нагноєння, якщо немає змертвілих тканин. Процес біологічного очищення постійно контролюється центральною нервовою системою.
Склеювання країв рани і самоочищення її супроводжується процесом проліферації тканинних елементів - процесом репарації.
Розмноження постійних місцевих клітин, які містяться в рані, макрофагів і фібробластазів зумовлює нове утворення клітин сполучної тканини.
Велику роль у загоєння рани відіграють кровоносні судини, які утворилися і зрослися між собою. Ріст і розмноження капілярів іде так швидко, що вже через 4-7 днів стінки рани зростаються між собою і мають загальний кровообіг.
Вторинним натягом загоюються інфіковані рани, краї яких не стикаються, в них є великі ділянки некрозу тканин, сторонні тіла, згустки крові.
Обидва види загоєння подібні. Різниця полягає лише в тому, що при вториному натягу процес проліферації тканинних елементів виражений більше. Мікроорганізми, які розмножуються, безперервно атакують тканини. Йде гостра боротьба між макро- і мікроорганізмом, яка призводить до перемогиоргнізму (інфекція ліквідується, рана загоюється) або до перемоги мікроорганзмів (мікроорганізми розмножуються, поширюються в організмі, викликаючи загальне зараження - сепсис).
З часом уся граніляційна тканина за допомогою фібробластів перетворюється на рубцеву сполучну.
Одночасно з рубцюванням рани відбувається її епітелізація, яка за несприятливих умов може затримуватися. Іноді епітелізації перешкоджають грануляції, які розростаються над поверхнею рани. Як правило, вони утворюються тоді, коли в глибині рани є якесь стороннє тіло (лігатура, кісткових секвестр та ін.).
Крім загоєння рани первинним і вторинним натягом, зустрічається також загоєння за допомогою грануляцій, але без нагноєння, під сухим і вологим струпом. Так загоюються рани, на які з тих чи інших причин не накладені шви або погано дотикаються їхні краї; рани з великим дефектом, коли неможливо зблизити їхні краї; забійні і розчавлені рани, краї яких не були зрізані; рани з наявністю в глибині гематоми або неінфікованих сторонніх тіл.
Загоєння рани під сухим струпом не є новою формою регенерації, а наближається до загоєння первинним або вторинним натягом. Струп утворюється внаслідок випаровування рідкої частини
Loading...

 
 

Цікаве