WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пошкодження кісток і суглобів. Вивихи. Переломи. Класифікація - Реферат

Пошкодження кісток і суглобів. Вивихи. Переломи. Класифікація - Реферат

Триває з моменту появи перших ознак мозолі до достатньої консолідації фрагментів, що дає можливість зняти витягання (2-4 тижні).
У випадку скелетного витягання тяга здійснюється безпосередньо на кістки за допомогою металевої спиці Кіршнера або клем Павловича. Для витягання за допомогою спиці потрібен такий інструментарій: спиця, скоба, на кінці якої є фіксатори для утримання спиці, направляч-гармошка (дриль), призначений для фіксації спиці і запобігання її перегину при заглибленні в кістку, ключ для натягання спиці, ключ для фіксації спиці в скобі. Дриль може бути ручним або електричним. Якщо використовувати для скелетного витягання клеми Павловича, з допоміжного інструментарію потрібен лише молоток.
Скелетне витягання має свої негативні сторони. Незважаючи на збереження антисептики, іноді в місці введення спиці може розвинутися запальний процес. У цьому випадку спицю треба негайно видалити. Неправильно введена спиця (косо, під кутом) може проникнути в суглоб, ушкодити судинно-нервовий пучок та ін.
Шкірне липкопластирне або клеолове витягання застосовується значно рідше, ніж скелетне. Воно може бути як самостійним методом лікування, так і допоміжним (до скелетного).
Матеріалом для шкірного витягання може бути клеол або липкий пластир.Витягання накладають на чисту суху шкіру. Зовні липкий пластир або клеолову пов язку укріплюють бинтом. Клеолове і липкопластирне витягання мають також свої негативні сторони: подразнення шкіри, утворення пухирів, саден, екзем.
3. Оперативний метод в останні десятиліття має все ширше застосування у плановій та ургентній травматології. Термінове оперативне втручання застосовується тоді, коли консервативними методами не вдається усунути защемлення чи стиснення відламків периферичних нервових стовбурів, великих судин, або у випадку, коли відламок кістки тисне із середини на шкіру, що може призвести до її обмеженого некрозу.
Показанням до планового оперативного лікування є відкриті переломи, інтерпозиція між відламками м яких тканин, відривні переломи з розходженням відламків (перелом надколінника, відрив ліктьового відростка). Оперативне втручання показане і у випадках, коли консервативним шляхом не вдається зіставити відламки або утримати їх у правильному положенні до настання консолідації, при внутрішньосуглобових переломах, неправильному зрощенні відламків.
Оперативне лікування полягає в тому, що після розтину шкіри і м яких тканин мобілізують відламки кісток, зіставляють їх у правильному положенні й укріплюють. М які тканини і шкіру зашивають. Для фіксації відламків застосовують природні або штучні матеріали: металеві стержні, цвяхи, гвинти, пластинки, спиці, дріт, металеві стрічки, кетгут, шовк, пластмасові фіксатори, кісткові трансплантанти, пуповину та ін.
Фіксатори: для металоостеосинтезу стегнової кістки застосовують ЦІТО (Центральний інститут травматології і ортопедії) або Богданова; при переломі шийки стегневої кістки - трилопатевий цвях ЦІТО. Для фіксації плечової або великогомілкової кістки можуть бути використані таврові балки Климова, пластинки Анкіна, Каплана. Відламки нижньої щелепи укріплюють дротяними назубними шинами, металевими пластинками, спицями, пластмасами та ін.
У зв язку з наявністю антибіотиків, ефективних протишокових засобів, удосконалення оперативної техніки ускладнення зустрічаються щораз рідше, а сам метод має широке застосування у травматологічній практиці.
Стосовно остеосинтезу при переломах слід окремо виділити один з його видів - зовнішній компресійно-дистракційний остеосинтез за допомогою апаратів Волкова-Оганесяна, Ілізарова, Дем янова, Гудушаурі. Цей метод створює оптимальні умови для зрощення кісток, відновлення анатомічної будови і функції кінцівки шляхом черезшкірного введення в кісткові фрагменти спиць, укріплених в опорах апарата (кільця, дуги, рамки тощо).
4. Фіксаційний метод полягає в іммобілізації кінцівки й фіксації відламків після їх зіставлення. Цей метод може бути самостійним при переломах, які не вимагають інших методів лікування: переломи без зміщення відламків, тріщини, вбиті переломи.
З метою фіксації користуються в основному гіпсовою пов язкою. При її накладанні на кінцівки потрібно обов язково залишити відкритими пальці, щоб стежити за кровопостачанням кінцівки. У випадку похолодання пальців, відчуття заніміння, повзання мурашок, набряку м яких тканин, зниження або втрати чутливості пов язку слід робити слабшою.
Усі гіпсові пов язки можна поділити на лонгетні і циркулярні. Вони можуть бути вікончасті і мостоподібні.
Поряд з функціональним лікуванням, спрямованим на місце перелому, застосовують загальне лікування: теплові і світлові процедури, торфогрязелікування, підсилене харчування, застосування вітамінів, переливання крові, введення розчину кальцію хлориду.
Усі методи функціонального лікування впливають на судинну, лімфатичну, м язову, нервову системи, викликаючи активну гіперемію, прискорюють крово- та лімфообіг, покращують трофіку тканини. Це сприяє розсмоктуванню запальних інфільтратів, зменшенню набряку, зміцненню тканин, регенерації.
З ускладнень, які можуть спостерігатися в процесі лікування переломів необхідно назвати такі: пролежні, емболії, тромбози, гіпостатична пневмонія, декомпенсація функції серцево-судинної системи, сповільнена консолідація відламків з утворенням несправжнього суглоба, ішемічні контактури, тугорухомість суглобів.
Використана література
1. Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.
2. Вирізки журналу "Медичний вісник" та "Охорона здоров'я".
3. Лікування та діагностика. - 2001 р. - №2. - С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. - К., 2001.
5. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
6. М.Р.Сапин, Г.Л.Билич "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)" Москва, Оникс-Альянс-В 1999г.
7. Р.Д.Синельников "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина" Москва 1968 год.
8. Айземан Б. ?., Смирнов В. В., Бондаренко А. С. Фитонциды и антибиотики высших растений. - К.: Наук, думка, 1984. - 277 с.
9. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М.: Мир, 1976 - 271 с.
10. Билай В. И. Основы общей микологии. - К.: Вища шк., 1974. - 395 с.
11. Бойко А. Л. Экология вирусов растений. - К.: Вища шк., 1990. - 165с.
12. Букринская А. Г. Вирусология. - М.: Медицина, 1986. - 336 с.
Loading...

 
 

Цікаве