WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пошкодження кісток і суглобів. Вивихи. Переломи. Класифікація - Реферат

Пошкодження кісток і суглобів. Вивихи. Переломи. Класифікація - Реферат

вправлення.
Іноді для вправлення вивиху в плечовому суглобі використовують метод Гіпократа. Хворий лежить на спині. Хірург сідає в ногах хворого на край стола на боці травмованої кінцівки. Свою ногу він кладе на стіл і стопою впирається в пахову ділянку хворого. Користуючись нею як важелем він натягає до себе запередпліччя травмовану руку. Нарощуючи силу тяги по осі руки хірурга поступово виводять головку плечової кістки до рівня суглобової западини лопатки.
Після вправлення плечової кістки руку протягом 5-6 днів фіксують косинкою, пов язкою Дезо або Вельпо. При вивиху стегнової кістки хворому на 5-7 днів приписуют постільний режим.
Третій етап лікування - це відновлення функції ушкодженої кінцівки. Для цього, починаючи з 2-3 дня, показано застосування активних рухів. Їх потрібно здійснювати поступово і систематично. Це прискорює розсмоктування гематоми, покращує крово- та лімфообіг в ушкоджених м язах, зв язках, суглобі, що сприяє швидкому загоєнню травмованих тканин. Показані також масаж, ванни, тепло-, фізіо- і механотерапія.
У випадках застарілих вивихів безкровна репозиція часто неефективна у зв язку із скороченням м язів, розвитком запальних змін, зарощенням отвору в суглобовій сумці. У таких випадках показане оперативне лікування, яке полягає у розкритті суглобової сумки і вправленні вивихнутої суглобової поверхні на своє місце.
Звичні вивихи також вимагають оперативного втручання, яке має за мету укріпити суглобову сумку в місці її розривів за допомогою широкої фасції стегна, пересадки м язів.
Лікування при патологічних вивихах оперативне. Воно поєднується з лікуванням з приводу захворювання, яке стало їх причиною.
ПЕРЕЛОМИ. До важких видів травм відносять переломи і вивихи. Цій проблемі присвячено багато літератури, але ми розглянемо лише загальні питання: класифікацію, клініку і лікування при цих ушкодженнях.
Кожний лікар (та й не тільки лікар) повинен уміти надавати першу невідкладну допомогу потерпілим. Якщо цього не зробити, можна призвести до тяжких наслідків, про що свідчить наведене клінічне спостереження.
Чоловіка, що переходив дорогу, було збито легковим автомобілем. Відчув сильний біль у правій нозі, стати на неї не зміг. За допомогою людей, які були поруч, був покладений на заднє сидіння машини. Їхати в лікарню треба було майже 15 км поганою дорогою. Хірург, який оглядав потерпілого в прийомному покої, звернув увагу на його важкий стан. Хворий стогне, скаржиться на сильний біль у правому стегні. Шкіра бліда, покрита холодним потом. Пульс 120 за 1 хв. АТ 90/50 мм рт.ст. Праве стегно деформоване під відкритим назовні кутом. Активних рухів у кінцівці немає, пасивні дуже болючі. При дослідженні у середній третині стегна відчувається крепітація. З боку інших ділянок тіла патологічних змін не виявлено.
Дівчину збито автомобілем. Одержала травму стегна. В цьому ж автомобілі доставлена в міську лікарню в травматологічне відділення. При вийманні її з автомобіля, стан різко погіршився, з явилися різкі болі при диханні, ціаноз шкіри обличчя, тулуба, затруднення дихання, різко розширився тиск. Незважаючи на реанімаційні заходи, дівчинка померла на секції жирової емболія легеневої артерії. Неадекватне транспортування дівчини призвело до виникнення жирової емболії та її смерті.
В першому випадкі клінічне обстеження хворого не викликало сумніву, що у нього перелом правої стегнової кістки. Рентгенографія правого стегна підтвердила діагноз, виявивши при цьому зміщення відламків по довжині і під кутом. Але тяжкий стан хворого був зумовлений не стільки переломом, скільки травматичним шоком, який, без сумніву, посилився під час транспортування потерпілого в незручному положенні, на задньому сидінні автомашини, без транспортної іммобілізації кінцівки, про необхідність якої супроводжуючі його особи не знали або не вміли її виконати. У другому випадку ми зустрічаємося з вуличним травматизмом, який дає найбільший процент переломів (38-40%). Вони можуть спостерігатися і при інших видах травматизму: сільськогосподарському, спортивному, транспортному. У чоловіків переломи зустрічаються у 1,5 раза частіше, ніж у жінок. Серед кісток скелета в основному спостерігаються переломи кісток кінцівок (62,1%). В амбулаторних хворих переважають переломи кісток стопи і кисті (62,5%).
І.Г.Руфанов дає перелому таке визначення. Перелом (frakturа) є частковим або повним порушенням цілісності кістки, викликаним швидкодіючим насиллям або патологічним станом кістки.
КЛАСИФІКАЦІЯ. За походженням переломи можуть бути вродженими і набутими. Перші утворюються у внутрішньо-утробному періоді внаслідок механічних травм матки або неправильного розвитку скелета. Другі виникають після народження від впливом безпосередньої механічної травми. Окремо виділяють переломи, пов язані з родовим актом під час виймання плода.
Набуті переломи, в свою чергу, поділяють на травматичні і патологічні. Перші є наслідком дії механічної сили на здорову кістку. При патологічних переломах їй передує захворювання кістки запального, пухлинного або дистрофічного характеру (остеомієліт, туберкульоз, саркома тощо). У таких випадках травма відіграє другорядну роль, вона може бути незначною.
Якщо внаслідок травми у місці перелому ушкоджується шкіра або слизові оболонки, то такі переломи називають відкритими. В протилежному випадку їх вважають закритими.
Переломи є повними і неповними. У випадках повного перелому порушується цілість всієї кістки. Неповні переломи зустрічаються у вигляді тріщин і надломів. У дітей часто спостерігаються переломи за типом "зеленої гілки", коли окістя залишається непошкодженим, незважаючи на порушення цілості кістки.
Залежно від локалізації переломи поділяють на діафізарні, метафізарні та епіфізарні. Різновидом епіфізарного перелому є так званий епіфізіоліз - відділення епіфізарної частини трубчастої кістки. Можуть бути у дитячому і юнацькому віці до повного скостеніння епіфізів.
Епіфізарні переломи, які проникають у порожнину суглоба, називаються внутрішньосуглобовими.
Метафізарні переломи часто бувають вколоченими, коли одна частина кістки заходить у другу (діафіз у метафіз, метафіз у епіфіз).
Переломи є одиночні і множинні.
Залежно від напрямку лінії перелому розрізняють поперечні, поздовжні, косі, гвинтоподібні переломи. Перелом, при якому утворюється 2-3 фрагменти кістки, називається осколковим.
За механізмом дії зовнішньої сили розрізняють переломи від згинання (флексійні), від скручування (торсійні), від стиснення (компресійні), від розтягнення (відривні), від удару.
Залежно від обсягу травми переломи поділяють на прості, ускладнені, комбіновані. Простий
Loading...

 
 

Цікаве