WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат

Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат

функції серцево-судинної системи показано застосування невеликих доз дигоксину (0,06 мг), корглікону (1 мл 0,06% розчину) або строфантину (1 мл 0,05% розчину), кокарбоксилази, аденозинтрифосфорної кислоти, вітамінів. В останні роки у зв язку з поглибленням знань про патогенез сепсису, виходячи із органної концепції патофізіотерапія повинна бути направлена на блокування цитокінів (антицитокінна терапія), та ендотоксинів.
У лікуванні сепсису використовуються інгібітори протеолітичних ферментів (контрикал, трасилол), інгібітори утворення фактора некрозу пухлин (трентал), інгібітори простогландинів (ацетилсаліцилова кислота), інгібітори вільних радикалів та оксиду азоту (кортизон, преднізолон).
4. Корекція системи згортання крові передбачає введення, залежно від клініки і лабораторних показників, засобів, які запобігають внутрішньосудинному зсіданню крові (гепарин, фраксипарин, клексан, синкумар, пелентан) або підвищують його (кальцію хлорид, натрію тіосульфат, інгібітори протеаз: контрикал, трасилол, гордокс).
5. Щодо застосування при сепсисі гормональних препаратів немає єдиної думки. Вони показані у разі алергічних реакцій і можливості розвитку септичного шоку. Частіше застосовують преднізолон по 100-1500 мг на добу протягом 1-2 днів, поступово зменшуючи його дозу.
6. Парентеральне харчування. Хворі на сепсис втрачають апетит, приймання їжі через рот обмежене. Калораж добовий у таких хворих повинен складати 5000-7000 ккал. В організмі переважають процеси катаболізму, втрачаєтьсябагато білка (150-200 гр. за добу), розвивається гіпопротеїнемія. За цих умов хворі самі не можуть поповнювати енергетичні ресурси. Їм треба допомогти. Це досягається повноцінним парентеральним харчуванням. Використовують засоби з високою енергетичною ціністю: інфузійні суміші кристалічних амінокислот і гідролізаторів, глюкози, фруктози, жирів, спиртів. Крім цього, хворі повинні отримувати анаболічні гормони (ретпаболіл по 1 табл. 1 раз на тиждень), вітаміни. Важливо якомога раніше перевести хворого на ентеральне харчування.
7. Симптоматична терапія. Лікування хворих на сепсис слід проводити у спеціальних палатах інтенсивної терапії. У ньому повинен брати участь хірург, реаніматолог, терапевт. Важливе значення у загальному лікуванні хворих має догляд за ними. Хворим слід забезпечувати повний спокій, здійснювати ретельний догляд за шкірою (розтирання, повертання), ротовою порожниною (полоскання рота антисептичними засобами). Потрібно стежити за регулярним сечовиділенням і випорожненням. При болю призначають знеболюючі препарати, для профілактики пневмонії - гірчичники, інгаляції, кисневу терапію, надування "камери".
8. гормональна терапія а саме кортикостероїди застосовуються в процесі лікування септичного шоку, анаболічні гормони застосовують для попередження катаболізму.
9. корекція в системі коагуляції крові проводиться гепарином, та його низькомолекулярними аналогами (фраксіпарин, кальципарин, лавенокс).
10. Інгібітори протеаз контри кал, трасилол, гордокс.
За останні роки з метою детоксикації запроваджено нові методи. Це гемо- і лімфосорбція, тобто очищення крові і лімфи від токсичних речовин, застосування гіпербаричної оксигенації. Досягненням у лікуванні хворих на сепсис є використання селезінки свиней для очищення зараженої крові (ксеноселезінка).
У лікуванні хворих на сепсис велику увагу треба приділяти первинному гнійному вогнищу. Вважається, що септичне вогнище відіграє важливу роль у патогенезі сепсису, є джерелом інтоксикації, міняє реактивність організму і призводить до тяжкого порушення функції різних органів і систем. Обов язковим є своєчасне широке розкриття гнійника, його дренування. При появі гнійних метастазів - вони потребують хірургічного лікування.
М.І.Кузін рекомендує обмежуватися не лише цими маніпуляціями, а проводити повноцінну хірургічну обробку: висікати нежиттєздатні краї і дно рани. Після цього тривалий час промивати рану антисептиками. Якщо висічені всі нежиттєздатні тканини, обробку можна закінчити накладням первинного шва. В інших випадках накладають первинно-відстрочені (на 3-6-й день) або ранні вторинні (на 3-14-й день) шви.
Місцеве вогнище обов язково треба іммобілізувати, місцево застосувати антибіотики, фізіотерапевтичні процедури.
Профілактика
У запобіганню розвитку сепсису важливе значення має своєчасна повноцінна первинна хірургічна обробка відкритих ушкоджень. При наявності в організмі гнійного вогнища - своєчасне його розкриття, дренування, повноцінне лікування. Велике профілактичне значення має хороша іммобілізація ураженої ділянки, місцеве і загальне застосування антибіотиків. Дуже важливе значення мають суворі септичні засоби - як організаційні, так і технічні (організація роботи в хірургічних відділеннях з суворим дотриманням правил асептики, боротьба з назокоміальною (госпітальною) інфекцією.
Визначальне значення має догляд за хворими: належна гігієна хворих, чуйне ставлення, динамічний контроль за функціями, ретельне своєчасне використання всіх лікувальних заходів. На відміну від класичних інфекцій, що спричиняються гнійним збудником і характеризуються високою контагіозністю, сепсис неконтагіозний. Тому хворі на сепсис не потребують ізоляції. Профілактичні заходи під час догляду за хворими на сепсис обмежуються простими санітарно-гігієнічними заходами.
Використана література
1. Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.
2. Вирізки журналу "Медичний вісник" та "Охорона здоров'я".
3. Лікування та діагностика. - 2001 р. - №2. - С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. - К., 2001.
5. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
6. М.Р.Сапин, Г.Л.Билич "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)" Москва, Оникс-Альянс-В 1999г.
7. Р.Д.Синельников "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина" Москва 1968 год.
8. Айземан Б. ?., Смирнов В. В., Бондаренко А. С. Фитонциды и антибиотики высших растений. - К.: Наук, думка, 1984. - 277 с.
9. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М.: Мир, 1976 - 271 с.
10. Билай В. И. Основы общей микологии. - К.: Вища шк., 1974. - 395 с.
11. Бойко А. Л. Экология вирусов растений. - К.: Вища шк., 1990. - 165с.
12. Букринская А. Г. Вирусология. - М.: Медицина, 1986. - 336 с.
Loading...

 
 

Цікаве