WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат

Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат

(синдром ДВЗ) та іншими симптомами. Септичний шок супроводжуєтьсявисокою летальністю (50-70% і більше). Септичний хворий - тяжкий хворий, який вимагає уважного і постійного спостереження, а також ретельного догляду.
Діагностика
Діагностика:
1 температура вище 38 С або зниження її 36 ;
2 тахікардія більше 90 уд. в хв.;
3 тахіпное 20 дихань в хв.;
4 кількість лейкоцитів 12х10*9 або кількість їх незрілих форм 10%.
SIRS включає 4 клінічні симптоми. Під SIRS запропоновано розуміти наявність хоча б двох попередніх клінічних ознак: середньої тяжкості - 3 симптоми, тяжкого ступеню - 4.
В типових випадках, за наявності характериних ознак, а саме наявності лихоманки, гнійного вогнища інфекції, гіпотензії, тяжкого стану - який не регресує протягом тижня після радикального хірургічного втручання та бактеріємії, поставити діагноз сепсису - не складно. Але бактеріємія виявляється лише у 50% випадків сепсису.
У зв язку з цим, діагноз сепсису нелегкий і помилки трапляються досить часто (у 37% хворих він не діагностується, а значить вони не отримують адекватну терапію).Якщо після санації гнійного вогнища протягом тижня стан хворого покращюється, нормалізується температура, то це не сепсис - а гнійнорезорбтивна лихоманка.
Коли ж після радикального втручання на вогнищі інфекції інтоксикація не зникає, зберігається лихоманка. Треба діагностувати сепсис незалежно від наявності чи відсутності бактеріємії. Такий перебіг хвороби треба вважати початком сепсису, його першою фазою - токсемією. Поряд з наростання інтоксикації, поліорганної недостатності, прогресуванням анемії, лейкоцитозом, та лейкоцитозом формули (Шиласнга) вліво, велике значення має порушення регенеративних процесів у рані. Поява метастазів (абсцесів) у органах мишенях (легенях, печінці, селезінці) можна діагностувати за допомогою УЗД, комп ютерної томографії, рентгеноскопії, рентгенографії, МРТ.
В останні роки для діагностики сепсису велике значення мають імунологічні методи. Дослідження крові на стерильність (наявність бактеріємії) необхідно робити 3-4 рази за 48-71 годину з моменту появи клінічних ознак сепсису та забирати кров на бактеріологічний посів у період піку температури тіла та лихоманки, так як вважається, що підвищення температури зумовлене масивним виходом мікроорганізмів у кров із вогнища інфекції.
За відсутності росту бактерій на живильному середовищі, треба думати про наявність збудника анаеробної інфекції, для виявлення якого необхідні специфічні анаеробні умови.
В аналізах крові визначається прогресування анемії, лейкоцитоз зі зсувам формули уліво, Т-лімфоцитопенія, тромбоцитопенія. Електрокардіографічно визначається погіршення роботи міокарду.
Полі органна недостатність проявляється у: 1) респіраторному дисстрес синдромі; 2) гострій ринковій недостатності; 3) гострій печінковій недостатності; 4) синдромі дисемінованого внутрішньо судинного згортання; 5) порушення функції центральної нервової системи.
Лікування
Лікування є важким і складним, має бути індивідуальним. Воно також має бути етіопатогенетичним, загальним та місцевим. Лікування проводиться у реанімаційному відділенні або палаті інтенсивної терапії.
Загальне лікування потрібно збійснювати в таких напрямах.
1. Антибактеріальна терапія - це насамперед застосування антибіотиків. Їх потрібно вводити відразу після підозри на сепсис. До одержання відповіді на чутливість мікроорганізмів до тих чи інших антибіотиків рекомендується одночасне призначення кількох препаратів широкого спектра дії: напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини (цепорін, кефзол), фортум, аміноглікозиди (гентаміцин, оксацилін, ампіцилін, карбеніцилін + гентаміцин, пеніцилін + оксацилін + гентаміцин, діклоксацилін). Стафілококовий сепсис краще лікується аміноглікозидами (гентаміцин та ін.) та цефалоспоринами; стрептококовий - препаратами групи пеніциліну. Грамнегативний сепсис лікується гентаміцином, левоміцетином (хлорамфеніколом), метронідазолом, кліндаміцином, ципрофлоксацином, а також сульфалінамідами (бактрим, тієнам тощо). Після визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків проводять відповідну корекцію. Дози антибіотиків повинні бути великими, щоб забезпечити в крові таку концентрацію препарату, яка б надійно пригнічувала ріст мікрофлори.
Кращим шляхом введення антибіотиків хворим на сепсис є внутрішньовенний. Рідше застосовуються внутрішньом язевий і внутрішньоартеріальний.
Після 7-10 днів антибіотики треба міняти. Введення їх має бути тривалим до повної нормалізації температури тіла, поліпшення загального стану і лабораторних показників. Антибіотики доцільно призначати в поєднанні з протимікозними (ністатин, леворин) і сульфаніламідними препаратами подовженої дії (сульфадіметоксин, сульфален) по 1-1,5 г на добу.
У комплекс антибактеріальних засобів доцільно включати ультрафіолетове та лазерне опромінення крові.
2. У лікуванні хворих на сепсис велику увагу треба приділяти підвищенню реактивності організму. Для цього показані всі види специфічної і неспецифічної імунотерапії. Застосовується переливання лейкоцитарної і тромбоцитарної маси, білкових препаратів (амінокислоти, альбумін, протеїн), введення біогенних стимуляторів (пентоксил, метилурацил), стафілококового імуноглобуліну, гіперімунної плазми (антистафілококової, антисиньогнійної), ?-глобулін, препаратів тімуса - тимоцину, тимогену.
Перед призначення того чи іншого імунного препарату бажано визначити характер порушення імунітету (гуморальний, клітинний) і вибрати препарати саме для його корекції.
3. Детоксикаційна терапія. Відновлення життєво важливих функцій організму здійснюється шляхом інфузійної терапії (3-6 літрів на добу) в поєднанні з форсованим діурезом. Мета її - дезінтоксикація, підтримання функції серцево-судинної системи й інших органів, нормалізація електролітного, білкового балансу, кислотно-лужної рівноваги, підтримання об єму циркулюючої крові. Призначають такі препарати: 5-10% розчин глюкози, 1-3% розчин калію хлориду, 5% розчин натрію гідрокарбонату, гексаметилентетрамін (уротропін), переливання крові, нативної і сухої плазми, альбуміну, протеїну, гідролізину, амінокровину, амінопептиду. Використовують плазмофорез, гемосорбцію, ксеноселезінку (селезінку свині) при проведенні плазмофорезу, гемосорбції, лімфосорбція. Може спостерігатись ефект Бадтріна (ефект 1-ї доби), коли внаслідок зменшення в селезінці крові та гіпокоугуляції відбувається масивний вихід мікроорганізмів та їх токсинів із патологічного вогнища, що зумовлювало зростання важкості стану хворих.
Для стимуляції
Loading...

 
 

Цікаве