WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат

Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування - Реферат


Реферат на тему:
Загальна неспецифічна гнійна інфекція (сепсис). Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування
План
1. Етіологія та патогенез сепсису.
2. Патологоанатомічна картина.
3. Класифікація.
4. Клініка (загальна симптоматика, місцеві зміни).
5. Сучасні принципи діагностики та лікування.
6. Методи екстра- та інтракорпоральної детоксикації, імунокорекція.
7. Профілактика.
8. Особливості догляду за хворими на сепсис.
Хірургічний сепсис (ХС) є однією з найбільш складних проблем хірургії і характеризується тяжким перебігом та високою летальністю 30-80%.
Термін "сепсис" (С) запропонував Арістотель у 4 ст до н.е. В перекладі з грецької він означає - гниття, а септицемія - гнилокрів я. Раніше під сепсисом розуміли "зараження крові". До теперішнього часу продовжуються дискусії про терміни.
В США щорічно виставляється 500 тис. таких діагнозів і помирає 150-200 тис. людей, а у Германії 75 тис. Вітчизняної статистики немає бо методологія постановки діагнозу С в Україні до останніх років була радянською і такий діагноз висавлявся дуже рідко.
ХС - генералізована інфекція яка супроводжується бактеріємією на тлі зниження функціональних показників імунної системи і гіперагресивною запальною реакцією направленою на власні тканини та глибокими порушеннями гомеостазу.
За Кузіним (1982) це важке загальне захворювання, яке виникло на тлі місцевого осередку інфекції та знижених захисних функцій організму.
За Понкіровим (1977) - це загальна піогенна інфекція.
За Стручковим В.І. (1984) - це загальна неспецифічна гнійна інфекція. Зараз більшість хірургів вважають, що сепсис - це загальне інфекційно-хірургічне запальне неспецифічне захворювання, що розвивається у хворих з місцевим осередком хірургічної інфекції за недостатнього лікувального контролю за ним та зниженню імунологічного захисту. Зараження крові може виникати і тоді, коли збудник інфекції проникає у судинне русло безпосередньо під час проведення інвазійних досліджень (вазографія), чи інфузійної терапії внаслідок порушень правил асептики.
Однак, така характерна ознака інфекційного захворювання, як контагіозність при сепсисі не спостерігається, і вираженої імунологічної резистентності (імунітету) після сепсису у хворих для наступної можливої септичної інфекції не розвивається. Патологічний процес відзначається певною і своєрідною реакцією організму та характерною клінічною картиною.
Для сепсису характерно:
1. Гематогенне розповсюдження патогенних мікроорганізмів.
2. Однотипна клінічна картина (незалежно від властивостей макроорганізмів).
3. Наявність вхідних воріт інфекції.
4. Наявність первинного септичного осередку.
Патогенез: генералізації інфекції:
Первинний септичний осередок ? В
? и
Гнійна резорбтивна лихоманка ? з
? д
Синдром системної запальної відповіді ? о
? в
Септицемія ? Септікопіемія ? л
? ? ? е
Смерть Хронічний сепсис ння
Патогенез сепсису: Первинний септичний осередок ? Синдром системної запальної відповіді ? Сепсис ? Важкий сепсис ? Септичний шок ? Поліорганна недостатність ? Смерть.
В патогенезі ключова роль належить потужним тканинним медіаторам (цитокінінами ? 40 інтерлейкіни 1, 6, 8, фактор некрозу злоякісних клітин) які виділяються внаслідок імунних реакцій з мікробними тілами їх токсинами (жиро-полісахаридами мембран). Надзвичайно важливим у Грам-негативної флори є фактор активації тромбоцитів. Патологічний вплив на клітинні мембрани та їх ядра здійснюють вільні радикали, простогландіни, оксид азоту.
Хірургічний сепсис зустрічався в 0,1% всіх хірургічних захворювань. Чоловіки хворіють частіше жінок у 2 рази. Особливо важкий перебіг сепсису у новонароджених, хворих на цукровий діабет, СНІД і хворих похилого віку.
Проте в Західних країнах хірургічний сепсис вважається досить розповсюдженим захворюванням. Після узгоджувальної конференції в США Чикаго в 1991 р. на якій була прийнята конценція синдрому системної запальної відповіді (SIRS-Systematik Inflommatori Rysponse Syndrom). Вона розглядає універсальну запальну реакцію організму, що перевищує доцільну необхідність самозахисту, як неадекватну самопошкоджуючу реакцію. Усі генералізовані запальні ускладнення стали вважати септичними, розділивши їх на 4 групи:
- синдром системної запальної відповіді (SIRS);
- сепсис;
- сепсис-синдром; тяжкий сепсис;
- септичний шок.
Сепсис визначається при наявності клінічних ознак SIRS та явного інфекційного процесу.
Сепсис-синдром - стан, при якому на фоні прогресуючого сепсису, розвиваються органні порушення, які корегуються за допомогою інтенсивної терапії.
За даними літератури, сепсис-синдром в США щорічно діагностується у 400-500 тис.чоловік, із яких вмирає 150-200 тис. чоловік, а в Германії 75 тис.
Етіологія та патогенез
Збудники сепсису - різноманітні патогенні мікроби. Раніше це були переважно стафілококи, в останній час переважають ентеробактерії. Сепсис не має певного інкубаційного періоду. У патогенезі сепсису головні роль відіграють 3 компоненти:
1 мікробіологічні фактори (збудники);
2 вхідні ворота (первинний інфекційний осередок);
3 реактивність макроорганізму.
Сепсис не може виникнути без наявності мікробного фактору. Важливе значення мають:
1 вид збудника;
2 його вірулентність;
3 кількість мікроорганізмів (біомаса);
4 їх чутливість до антибактеріальної терапії;
5 біологічні властивості мікроорганізмів. Наприклад: стафілококи викликають відкладення фібрину, легко переноситься у віддалені області. Стафілококовий сепсис перебігає з виникненням метастазів в 90-95% випадків;
6 стрептококи викликають навпаки фібриноліз, вони не осідають в тканинах і рідко розносяться у віддалені зони, виділяють фермент стрептокіназу і для них мало характерний розвиток метастазів.
Місце проникнення входження в організм збудників інфекції (місцевий осередок інфекції) називають вхідними воротами. Ними являються:
1 Відкриті пошкодження м яких тканин, суглобів, кісток,;
2 Місцеві гнійні процеси (фурункули, карбункули, абсцеси, панариції, тромбофлебіти та ін.);
3 Осередок загострення латентної ендогенної інфекції (дентальні інфекції, тонзиліт, гайморит, інфекція сечових шляхів та ін.;
4 Операційні рани (при порушенні асептики та антисептики).
5 У новонароджених інфікування пупка.
Сепсис нерідко виникає: після операції на гнійних вогнищах; при видаленні сторонніх тіл.
Важливе значення мають:
- травматизація
Loading...

 
 

Цікаве