WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічна специфічна інфекція - Реферат

Хронічна специфічна інфекція - Реферат

іммобілізації хребта гіпсовою пов?язкою - ліжечком, що охоплює голову (потилицю), шию, груди і таз. Загальне лікування таке саме, як і при інших формах кісткового туберкульозу.
Туберкульозний коксит. Туберкульоз кульшового суглоба, або коксит. Захворювання майже завжди уражає один бік. Вміст первинного осередку частіше має вигляд сироподібної маси з маленькими секвестрами (останні схожі на шматочок цукру, що тане). Деструкція елементів суглоба призводить до підвивихів та вивихів стегна.
У преартритичній стадії загальні явища полягають у відчутті втоми, кволості, особливо при рухах, періодичному болю у нозі, особливо вночі. Іноді хворі оберігають ногу від навантаження та накульгують. Велике діагностичне значення в цей час мають специфічні реакції та інфікованість організму туберкульозними мікобактеріями. Головним у діагностиці туберкульозного кокситу у стадії первинного оститу є рентгенологічне дослідження (рентгенографія у фас та профіль) кульшового суглоба, яка дає змогу виявити остеопороз кісток, що утворюють суглоб.
У артритичній стадії туберкульозного кокситу клінічні явища звичайно виражені різко, особливо у стадії розпаду. Це явища загальної інтоксикації, порушення рухомості в суглобі, майже постійний біль у суглобі, особливо під час руху (як активного, так і пасивного), порушення ходьби та згинання, атрофія та контрактура м язів ноги на боці ураження.
Важливим раннім симптомом кокситу є потовщення складки шкіри на ній (симптом Александрова).
У постартритичній стадії (стадія наслідків туберкульозного кокситу) спостерігаються тяжкі порушення функції суглоба (ходьби, рухомості), положення тіла, спричинені руйнуванням суглобових структур, підвивихами та вивихами стегна, відставанням у рості, сколіозом та іншими дегенеративно-дистрофічними процесами.
Лікування туберкульозного кокситу комплексне: ортопедичні (іммобілізація гіпсовими пов язками та - рідше - витяганням), хіміотерапевтичні і хірургічні методи та санаторно-курортне лікування.
Туберкульоз колінного суглоба (голіт) посідає ІІІ за частотою місце серед форм кістково-суглобового туберкульозу.
Первинний голіт, як і коксит, зустрічається у формі ексудативного та продуктивного, або фунгозного артриту. Ексудативний артрит супроводжується гіперемією та набряком синовіальної оболонки (синовіт) з накопиченням у порожнині суглоба серозного ексудату з великою кількістю фібрину.
Туберкульозний синовіт характеризується появою болю у суглобі, особливо під час рухів, порушення його функції (обмеженням об єму рухів та навантаження на кінцівку), нерідко незначним підвищенням температури тіла, головним болем, пітливістю, особливо вночі, деякою кволістю. Суглоб збільшується в об ємі, контури його згладжуються, комічна атрофія м язів ноги та збільшення товщини шкірної складки на ураженій кінцівці. Спостерігається так зване балотування колінної чашечки, яке є патологічним симптомом наявності в суглобі рідини.
При фунгозній формі туберкульозного артриту кінцівка набуває веретеноподібної форми. Функція суглоба різко порушується - рухи в ньому обмежені (контрактура) та супроводжуються болем, перебування на ногах стає неможливим.
В фазу оститу (преартритичну) скарги хворих нечітко виражені. Спостерігаються нерізко виражений періодичний біль у суглобі та деякі порушення функції чи суглоба, так і всієї кінцівки (швидка втома та оберігання від навантаження).
Лікування туберкульозного голіту здійснюється консервативними засобами (хіміотерапевтичні препарати, фізіотерапевтичні процедури, санаторно-кліматичне лікування, багате на вітаміни харчування тощо), ортопедичними та хірургічними методами (гіпсові пов язки з іммобілізацією кульшового, колінного та гомілковостопного суглобів, після затихання загального процесу різні операції - від дренування та некректомії аж до резекції суглоба та пластично-корегуючих втручань, зокрема подовження ноги шляхом сегментарної остеотомії тощо).
Туберкульоз лімфатичних вузлів. Особливістю туберкульозу лімфатичних вузлів є множинність їх ураження з утворенням конгломератів. Вони бувають зрощені між собою та зі шкірою, болісні, щільно-еластичні або м які, утворюють великі намети.
Некроз у лімфовузлах з розрідженням некротичних мас і утворенням гною призводить до появи численних нориць на шкірі шиї, через які виділяється рідкий сіро-білуватий гнійний ексудат та крихти некротичних мас. У хворих часто спостерігаються загальні патологічні реакції - субфебрильна температура тіла, кволість, знижений апетит, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ. Хворі бліді, виснажені.
Важливу діагностичну роль відіграють специфічні тести на туберкульоз і, особливо, пункційна біопсія.
Лікування хвороби комплексне: хіміотерапевтичні специфічні засоби (стрептоміцин, фтивазин, ПАСК, рифампіцин, ізоніазид тощо), загальнозміцнювальні (вітаміни, білки, добре харчування), ультрафіолетове та сонячне опромінення. Добре обмежені конгломерати лімфатичних вузлів можуть бути радикально відділені з подальшим специфічним консервативним лікування.
Сифіліс
Сифіліс - венерична хвороба, спричиняється блідою спірохетою або трепонемою. Спірохета була відкрита в 1905 році Ф.Шаудіним і Е.Гофманом. Зараження нею відбувається, головним чином, статевим шляхом від хворого до здорового. Хоча можливе й пряме зараження внаслідок потрапляння трепонем у рану на шкірі. Зараження відбувається й непрямим шляхом, через побутові речі, інфіковані трепонемами (ложки, чашки).
У організм трепонеми проникають переважно через ушкодження на слизовій оболонці чи шкірі. Проте вони здатні проникати навіть через неушкоджену слизову оболонку. В організмі людини трепонеми поширюються дуже швидко. Інкубаційний період звичайно становить 3 тижні від моменту зараження.
Лабораторна діагностика здійснюється мікроскопічним шляхом. Є також серологічний метод - реакція зв язування комплементу за Вассерманом.
Сифіліс має стадійний перебіг. Розрізняють первинний, вторинний та третинний періоди хвороби. Первинний сифіліс виявляється розвитком на 5-8 добу після пенетрації спірохем у слизову оболонку чи шкіру так званого твердого шанкру. Це запальна реакція слизової оболонки чи шкіри. Клініко-морфологічним виявом цієї реакції є невелика щільна тверда безболісна виразка на слизовій оболонці переважно статевих органів - статевому члені чи статевих губах (у разі статевого зараження) або, рідше, на слизовій оболонці чи шкірі в інших місцях (слизова оболонка прямої кишки, губ чи язика, шкіра промежини чи тощо) при статевому та побутовому зараженні.
Виразка (шанкр) має кулясту форму, яскраво-рожевий колір, чіткі в формі валика краї, трохи виступає надповерхнею слизової оболонки чи шкіри. Розвиток твердого шанкру завжди супроводжується регіонарним лімфаденітом.
Твердий шанкр, чи сифіліс первинного періоду, звичайно спонтанно зникає через 2 тижні після появи, не залишаючи шраму. Через 5-8 тижнів настає другий період захворювання, вторинний сифіліс, що є проявом генералізованого ураження організму. Він характеризується загальними явищами (кволістю, головним болем, загальною лімфаденопатією, болем у тілі, збільшенням мигдаликів, а також місцевими сифілідами - манульозно-панульозною, рідше пустульозною висипкою на шкірі, слизових оболонках рота, піхви, рідко - кон юктиви. Навколо статевих органів та анального каналу
Loading...

 
 

Цікаве