WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічна специфічна інфекція - Реферат

Хронічна специфічна інфекція - Реферат


Реферат на тему:
Хронічна специфічна інфекція
Група хронічної специфічної інфекції включає деякі поширені її види (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз).
Характерними ознаками всіх видів цієї інфекції є хронічний перебіг та подібні морфологічні реакції тканин на збудника, важливим елементом яких є утворення так званої нестійкої гранульоми.
Більшість цих захворювань (туберкульоз, сифіліс) дуже контагіозні і можуть набувати епідемічного характеру, особливо за несприятливих соціальних умов життя.
Туберкульоз
Збудником туберкульозу є туберкульозна паличка (mycobacterium tuberculosis), що була відкрита Р.Кохом у 1882 році.
Зараження туберкульозом відбувається переважно через дихальні шляхи (повітряно-крапельним способом), рідко - через травний канал.
Морфологічні прояви інфікування тканин мікобактеріями полягають у розвитку неспецифічної реакції (гіперемії, набряку), лейкоцитарної інфільтрації та розвитку проліферації клітин сполучної тканини, формуванням під дією мікобактерій та їх продуктів так званого горбика (tuberculum) або ж гранульоми (конгломерат горбиків). Особливістю цієї гранульоми є її схильність до змертвіння та розпаду. Постійними елементами горбика є гігантські клітини Лангганса. В центрі горбика містяться казеозні (сироподібні) некротичні маси (вид сухого некрозу).
Розвитку захворювання сприяє багато чинників. Серед них - анемія, гіпопротеінемія, гіповітаміноз, цукровий діабет, інші порушення обміну та спадкова схильність.
Туберкульоз кісток і суглобів. На його частину припадає до 10% захворювань на туберкульоз. Уражаються як трубчасті, так і плоскі кістки (хребет, лопатка, ключиця та ін.). Найчастіше процес локалізується у хребетному стовпі та великогомілкових кістках.
За Корнєвим Н.Г. (1971 р) розрізняють наступні стадії кістково-суглобового туберкульозу:
1 преартритична;
2 артритична;
3 постартритична.
Форми кістково-суглобового туберкульозу:
1 ексудативний синовіїт;
2 фунгозний остеоартрит;
3 кістковий остеомієліт.
Якщо це ексудативна форма - на синовіальній оболонці утворюються численні горбики, спостерігаються набрякання ворсинок, накопичення серозного ексудату з фібрином у порожнині суглоба. Суглоб різко набрякає.
У разі поширення процесу в суглобі розлад конгломератів специфічних горбиків призводить до гнійного артриту. Набряклі ворсинки синовії в суглобі можуть відокремлюватись, утворюючи так звані рисові тіла.
При фунгозній формі ураження вся порожнина суглоба заповнюється м якими специфічними грануляціями, які часто поширюються на хрящі та кістки, через що суглоб різко збільшується. Ексудату в порожнині суглоба практично нема.
Внаслідок дистрофічно-склеротичних змін у м яких тканинах наявного суглоба та стиснення кровоносних судин шкіра над суглобами бліда, розтягнена, а сам суглоб на тлі атрофії м язів кінцівки має вигляд пухлини, через що цю форму артриту називали "білою пухлиною". У процесі розвитку відсмоктуються та відокремлюються некротичні маси, рубцюються вогнища.
Загальними клінічними та морфологічними особливостями кістково-суглобового туберкульозу є значний (якщо уражені суглоби - різкий) біль, навіть за невеликих морфологічних змін, та різні порушення функції суглобів, кінцівок та хребта. Дуже рано спостерігаються нейротрофічні (атрофічні та дистрофічні) зміни в кістках та м язах - остеопороз, атрофія м язів та зниженні їх тонусу, пригнічення репаративних процесів (відсутня або мало виражена реакція окістя) та порушення імунітету і алергізація організму.
Діагностика кісткового та суглобового туберкульозу ґрунтується на даних анамнезу (враховують вік хворого), фізичного, серологічного та інструментального (рентгенологічного тощо) методах обстеження хворого, результатах дослідження крові, сечі, суглобового ексудату, виділень з нориць чи пунктату тощо. Значна роль у діагностиці туберкульозу належить виявленню туберкульозної алергії. Туберкулінодіагностику запропонував Р.Кох у 1880 році. Використовують очищений дериват протеїну. Вводять у розведеному вигляді інтрадермально за методом Манту в дозі 0,1 мл деривату туберкулінопротеїну. Реакцію оцінюють через 24-72 години за розмірами ділянки гіперемії та набряку шкіри в місці ін єкції (волярна поверхня передпліччя).
Більшість учених вважають, що діаметр плями гіперемії в 10 мм і більше свідчить про позитивні реакцію, тобто туберкульозну алергію внаслідок інфікування чи хвороби, особливо в тому разі, коли є інші хронічні ознаки недуги.
Лікування туберкульозу, зокрема кістково-суглобового, здійснюється комплексом загальних і місцевих заходів.
Серед запальних заходів дуже важливими є вітамінізоване харчування зі збалансованим співвідношенням білків, вуглеводів та жирів, а також антибактеріальна (фтивазид, препарати ізоніазиду, ПАСК), зокрема антибіотична (стрептоміцин, рифампіцин, канаміцин тощо) терапія.
Велика роль серед загальних заходів належить створенню добрих санітарно-гігієнічних умов у стаціонарах (палати з достатньою кількістю кисню та сонячного світла, перебування хворих у ліжках на повітрі) та забезпеченню санаторно-кліматичного лікування.
Місцеві заходи передбачають насамперед іммобілізаціїю хребта чи кінцівок переважно гіпсовими пов язками, скелетним чи нашкірним витяганням та адекватним положенням у ліжку. Можливі також інші ортопедичні та хірургічні втручання (резекція суглоба та артроду, корекція хребта, пластичне подовження ноги та ін.).
Туберкульозний спондиліт. Туберкульоз хребетного стовпа - найчастіша форма кісткового туберкульозу. Процес розпочинається з оститу в тілі хребців грудного чи поперекового (частіше) відділу, рідко - шийного. Процес поширюється в напрямку диску, руйнує його, після чого переходить на суміжний хребець - верхній чи нижній, зумовлюючи підвивих хребта з утворенням гострого горба. У разі поширення у передній поверхні хребця виникають напливні абсцеси попереду та з боків хребта. Деструкція 2-3 см чи більше хребців призводить до різного порушення рухів у хребті, укорочення його та викривлення, іноді - до стиснення та ушкодження спинного мозку.
Клініка туберкульозу спинного хребта: інтоксикація, слабкість, зниження апетиту, анемія, нерідко субфебрильна температура тіла, тахікардія, різкий біль у хребті при рухах в ньому (внаслідок порушення та стиснення корінців спінальних нервів), який іррадіює в руки (якщо уражений шийний відділі), в спину чи ноги, нерідко парестезія і навіть парез чи параліч ніг. У крові, крім мутного рівня гемоглобіну, спостерігається лімфоцитоз.
Місцеві ознаки спондиліту: деформація хребетного стовпа (навіть горб або незвичне викривлення хребта) та тулуба, зокрема грудної стінки; порушення рухомості хребетного стовпа, особливо при нахиленні вперед: хворі згинають ноги в кульшових суглобах, але не хребет, щоб нахилитись; явища радикуліту та інші неврологічні порушення.
У період активного процесу у хворих на спондиліт спостерігається гіпертонія м язів спини, якіподібно віжкам двома валиками чи жмутами спрямовуються вгору до ділянки ураженого хребця (симптом П.Т.Корнєва або симптом віжок).
Головним методом діагностики спондиліту є рентгенологічне дослідження - знімок у двох проекціях (фас і профіль). Виявляють деструкцію та сплющення хребців у більшості - підвивих. Лікування зводиться передусім до
Loading...

 
 

Цікаве