WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат

Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат

наростання явищ інтоксикації за життєвими показаннями ампутація або екзартикуляція кінцівки. Використовують гільстотинний метод ампутації.
Антибактеріальна терапія передбачає введення хворим протигангренозної сироватки. Проте, за останні роки у зв язку з використанням для лікування хворих гіпербаричної оксигенації (ГО) думки вчених відносно застосування сироваток розходяться. Одні відмовляються від них, вказуючи, що вони малоефективні, а іноді навіть небезпечні, оскільки можуть викликати анафілактичний шок (М.П.Черенько, 1999 р.). Інші (В.І.Стручков, М.І.Кузін і Б.М.Костюченко) продовжують їх рекомендувати, особливо в тих випадках, коли немає можливості застосувати гіпербаричну оксигенацію. Використовують полівалентну протигангренозну сироватку, яка містить в одній ампулі антитоксин проти чотирьох збудників ГГ (антиперфрінгенс, антиедематієнс, антисептикум по 50 тис. АЕ кожної антигістолітікус - 30 тис.). Перед введенням основної дози рекомендується проводити внутрішньошкірну пробу введенням 0,1 мл розведеної 1:100 сироватки. Проба вважається негативною, якщо діаметр папули не перевишує 0,9 см. При негативній внутрішньошкірній пробі нерозведену протигангренозну сироватку (0,1 мл) вводять підшкірно. Якщо реакція негативна, решту дози вводять крапельно, внутрішньом язово або внутрішньовенно.
У разі позитивної проби сироватку вводять лише за абсолютними показаннями під наркозом.
Антибактеріальне лікування передбачає застосування антибіотиків. Кращим у цьому відношенні є пеніцилін - у дуже великих доза 20-40 млн. ОД на добу внутрішньовенно. Крім пеніциліну доцільно застосовувати тетрациклін, морфоциклін в поєднанні з левоміцетином (кліндоміцином) або олеандроміцину. Гарні результати дає застосування хлорамфеніколу або метронідазолу.
Підвищення реактивності організму досягається шляхом трансфузійної та інфузійної терапії. Переливання крові використовують повторно по 250-500 мл. Її чергують з кровозамінниками дезінтоксикаційної гемодинамічної дії: поліглюкіну, реополіглюкіну, реоглюману, сольових кристалічних розчинів, гідролізину, амінокровіну, амінопептиду, гемодезу.
З інших методів лікування хворих на ГГ треба назвати застосування антиферментних препаратів (пантрепін 100-125 тис.ОД, контрекал 10-20 тис.ОД), гепарину (20-60 тис.ОД). Для лікування використовують антигестамінні препарати (димедрол, дипразин, супрастин, піпольфен).
Важливе місце в лікуванні хворих анаеробною інфекцією займає гіпербарична оксигенація. В основі цього методу належить антибактеріальна дія кисню під підвищеним тиском. З цією метою використовуються спеціальні лікувальні барокамери, в який створюється підвищений до 203 кПа - 2 атм) тиск кисню. Кисень проникає через альвіоли і створює такі умови в організмі, які перешкоджають поширенню інфекції з тканин.
Велику увагу в лікуванні хворих ГГ треба приділяти симптоматичній теорії, спрямованій на поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, сечової систем, боротьбі з болем доглядові за шкірою і ротовою порожниною, профілактиці ускладнень.
Хворі на ГГ вимагають спеціального догляду. Вони повинні бути ізольовані в окремі палати. За ними закріплюють спеціальний медперсонал, їм виділений окремий перев язувальний матеріал (після застосування він дезінфікується і спалюється), інструменти, посуд. Операційну та перев язочну після перебування в них хворих на ГГ треба ретельно прибирати (миття підлоги, стін дезінфікуючими розчинами, опромінення бактеріцидними лампами, операційний інструмент миють в 6% розчині перекису водню 2 рази по 60 через 12 год).
ПРОФІЛАКТИКА.
Профілактика ГГ передбачає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з анаеробними збудниками, шоком, крововтратою. Важливе місце в запобіганні ранової інфекції, в тому числі анаеробній, займає своєчасна іммобілізація ураженої ділянки, тимчасове спининня кровотечі, застосуванння знеболювальних засобів, асептична пов язка, своєчасна і повноцінна первинна хірургічна обробка рани, застосування антибіотиків, засобів, які підвищують захисні сили організму.
Хворим, з підозрою на ГГ профілактично внутрішньом язово з усіма попередніми пробами вводять 30 тис.АЕ полівалентної протигангренозної сироватки (антиперфрінгенс, антиедематієнс, антисептікум) по 10 тис АЕ кожної. Більше значення відводиться великим дозам антибіотиків: пеніциліну - по 20-40 млн ОД внутрішньовенно 2-3 рази на добу, протягом 10-14 днів.
ПРАВЕЦЬ
Правець - це одна з гострих специфічних інфекцій, яка часто зустрічається в хірургічній практиці. Інші (сибірка, сказ, дифтерія ран) частіше перебувають у компетенції інфекціоністів.
Правець (tetanus) відомий з давніх часів під різними назвами. Ще лікарі стародавньої Греції, Індії, Китаю звернули увагу на зв язок цього захворювання з відкритими ушкодженнями. Правець, як і ГГ, є частим супутником війн. Багато випадків захворюваня правцем спостерігав М.І.Пирогов у період російсько-турецької війни.
У всьому світі щороку від правця гинуть понад 160 тис чоловік, що перевищує кількість померлих від холери, віспи, чуми і сказу разом взятих.
У період Другої світової війни правець зустрічався у 0,6-0,7 випадках на 1000 поранень, частіше післяосколкових.
ЕТІОЛОГІЯ.
Збудник правця - cl.tetani був відкритий у 1884 році російським вченим Н.Д.Монастирським. Незалежно від нього цей мікроорганізм описаний і німецьким лікарем Ніколайєром.
Паличка правця зустрічається всюди, особливо в землі, забрудненій випорожненнями людини і тварин.
Зараження настає, коли паличка правця потрапляє в організм через відкриті ушкодження шкіри, слизових оболонок, опіки, відмороження, кримінальні аборти, операції на товстій кишці, видалення сторонніх тіл тощо.
ПАТОГЕНЕЗ.
Паличка правця продукує сильний екзотоксин, який складається з двох фракцій тетаноспазміну (викликає судомні скорочення м язів) і тетанолізину (викликає гемоліз еритроцитів).
Тетаноспазмін - це нейротоксин, який уражує нервову систему. Одні вважають, що токсин з рани осьовими циліндрами периферичних нервів просувається в спинний мозок, де уражує клітини його передніх рогів. Частина токсину поступає в лімфу і кров, а з ними в закінчення рухових нервів і далі в клітини передніх рогів спинного мозку і рухові ядра стовбурної частини головного мозку. З утворених тут вогнищ збудження рефлекторно уражаються м язи, зумовлюючи типовий для правця симптом - їх ригідність.
На думку інших вчених токсин з місця поранення відразу проникає в кров і лімфу і через них уражує рухові центри і нервово-м язові сполучення.
Інкубаційний період триває від 4 до 14 днів і залежить віж таких чинників:
1) місцевих: необроблена розчавлена рана, наявність сторонніх тіл, ділянок некрозу, забруднення рани землею, асоціація палички правця з іншимимікроорганізмами (стрептокок);
2) загальних: переохолодження, перевтома, анемія, інфекційні захворювання.
ПАТОМОРФОЛОГІЯ.
Правець не викликає в тканинах специфічних змін. При гістологічному дослідженні в головному мозку знаходять іноді набухання і вакуолізацію гангліозних клітин. У м язах зустрічаються
Loading...

 
 

Цікаве