WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат

Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат

фекаліями попадає в навколишнє середовище, де може довго зберігатисья. В землі клостридії зберігаються на значній глибині (до 1 м).
ПАТОГЕНЕЗ.
У патогенезі газової гангрени розділяють дві фази: інфекційну і токсичну. У першій проходить розмноження бактерій у вогнищі і поширення їх за межі. У цій фазі клінічно виявляються місцеві явища. Вона триває від кількох годин до кількох днів. Розмножуючись у рані, мікроорганізми продукують специфічні токсини і ферменти. У другій фазі під їх впливом м язи втрачають червоний колір, стають немов би вареними. Внаслідок набряку настають розлади трофіки, некроз. Згодом у тканинах починає утворюватись газ, до складу якого входять водень, вуглекислота і сліди азоту. Токсемія викликає зміни з боку різних органів і систем: серцево-судинної, центральної нервової, дихальної.
КЛАСИФІКАЦІЯ.
Існують патологоанатомічна, клінічна і анатомічна класифікації газової гангрени. Патолого-анатомічно розрізняють такі форми: 1) емфізематорну або класичну; 2) набрякову або токсичну; 3) флегмонозну; 4) гнильну; 5) змішану.
Анатомічно ще з часів М.І.Пирогова газову гангрену (ГГ) поділяють на епіфасціальну і субфасціальну.
Клінічно розрізняють блискавичну і гостру форми.
КЛІНІКА І ДІАГНОСТИКА.
Інкубаційний період при ГГ триває від кількох днів до 2-3 тижнів. Клінічну картину характеризують місцеві і загальні симптоми. При емфізематорній або класичній формі місцеві зміни виявляються набряком тканин, який швидко переходить у некроз із газоутворенням. Шкіра кінцівки покривається бурими, бронзовими плямами, холодна на дотик. Через шкіру просвічують розширені вени. З сухої рани випучуються розірвані м язи, що мають вигляд вареного м яса. Згодом м язи набувають чорно-зеленого кольору. Хворий скаржиться на сильний розпираючий біль у кінцівці.
Набряк поширюється на прилеглі тканини. Шовкова лігатура, зав язана довколо кінцівки, на очах занюрюєжться у шкіру (симптом Мельникова). Під час пальпації відзначається крепітація, що свідчить про наявність газу у тканинах. Проводячи по шкірі бритвою, відчувається металевий звук (симптом бритви).
При набряково-токсичній формі на перший план виступає набряк тканин. Газоутворення незначне. Шкіра напружена, блискуча, спочатку біла, пізніше синюшна. Рана з кров янисто-серозним виділенням. З неї випучуються м язи. Набряк швидко прогресує. Він стискає судини, порушує кровообіг, призводить до некрозу тканин.
Флегмонозна форма перебігає сприятливіше, процес обмежується певною ділянкою. Виділення з рани гнійні, з домішкою бульбашок газу. Некроз тканин незначний.
Гнильна форма ГГ також перебігає бурхливо, виділення з рани гнильне, з неприємним запахом і домішками газу. Швидко розплавляються тканини.
При змішаній формі газоутворення і набряк розвиваються паралельно. м язи мало відрізняються від таких при класичній формі. З рани віділяється піниста кров яниста рідина. Процес швидко поширюється в тканинах.
Класичний опис емфізематозної і набряково-токсичної форм ГГ дав М.І.Пирогов. Емфізематорну форму він описує так: "Пошкоджена ділянка, ще не оправившися від місцевого струсу, без усяких ознак реакції переходить в мефітичне змертвіння. Цей вид змертвіння зустрічається в перші 24-48 годин після поранення. Шкіра почервоніла, швидке утворення газів, які поширюються на здорові тканини. Тріск після пальпації. Поранений слабне й іноді зовсім не скаржиться на біль, але блідість із жовтим відтінком обличчя, неспокій, мутні очі, утруднене дихання, малий тремтячий, надзвичайно частий пульс і гикавка вказують, що смерть близька".
Про набряково-токсичну форму він писав: "Після кількох сильних ознобів пульс стає прискреним і повним, температура тіла надзвичайно підвищується, обличчя червоне і навіть багряне, хворий скаржиться на стиснення за грудиною, він неспокійний, кидається з боку в бік. Згодом пульс стає м яким, язик покривається темною кіркою, виникає марення, жовтяниця, гикавка, блювання, а іноді сильний понос. Через 3-4 дні хворий помирає. Краї рани, спочатку напружені і набряклі, пізніше стають, як і в першому виді мефітизму, емфізематозні. Рана омертвіває, і гангрена поширюється на весь член".
Настрій у хворих часто піднесений, ейфоричний, рідше пригнічений. Свідомість хворих зберігається до самої смерті. Температура тіла піднімається до 38-39 С. Тахікардія 120-140 на хв. Пульс слабкого наповнення, артеріальний тиск знижений, дихання прискорене.
У крові зміни, характерні для запального процесу: лейкоцитоз, зміщення лейкоцитарної формули вліво, зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну. Розвивається гостра недостатність нирок, яка супроводжується олігурією і анурією.
На рентгенограмах уражених ділянок іноді можна побачити мінімальну кількість газу, що є в тканинах. У виділеннях з рани знаходять збудник анаеробної інфекції. Однак цей лабораторний метод діагностики має допоміжне значення.
Дуже образно описав перебіг ГГ в романі "Тихий Дон" М.Шолохов: "Під час однієї з перестрілок був поранений Стерлядников. Куля пробила йому ліву гомілку, зачепивши кістку.
Стерлядников уважно оглядув вихідний отвір рани, пізніше зубами вийняв з патрона кулю, всипав на долоню пороху і довго розмішував порох із землею, попередньо розмочивши землю слиною. Обидва отвори наскрізної рани він добре замазав гряззю і задоволено промовив:
"Це справа випробувана. Присохне ранка і через дві доби загоїться, як на собаці".
На другий день рана його розболілася, ранком по краях з явилось почервоніння, а під вечір нога розпухла, і хворий знепритомнів. Його мучила спрага. За ніч випив майже відро води, але вставати, навіть з допомогою, він уже не міг - кожний рух спричиняв йому жорстокий біль. Він стогнав іноді дуже сильно, а коли поверталася свідомість, голосно і нескладно кричав. Потім почав марити.
Нога Стерлядникова жахливо розпухла, туго, без жодної зморщечки, напнувши, виповнивши всю простору штанину. До самого стегна шкіра темно-фіолетового відтінку вилискувала і була укрита темними бархатистими плямами. З рани, засохлої на штанях бурої крові вже йшов неприємний, гнильний запах. "Здається Антонів огонь прокинувся…Так… погані твої справи, Василю Стерлядников…Прямо-таки дохлі справи".
Анаеробна інфекція трапляється не тільки під час воєнних дій, а й у мирний час. Це результат не лише поранень, а й деяких захворювань чи маніпуляцій (прорив товстої кишки в черевну порожнину або заочеревинний простір, анаеробна інфекція матки в післяабортному періоді, анаеробна інфекція після ін єкцій та ін.).
ЛІКУВАННЯ.
Лікування хворих на ГГ має бути етіопатогенетичним, комплексним: 1) хірургічне лікування; 2) антибактеріальна терапія; 3) підвищення реактивності організму; 4) гіпербатична оксигенація.
Важливе місце в комплексному лікуванні займає хірургічне лікування: а) лампасні повздовжні розрізи шкіри, підшкірної клітковини, м язів докістки з промиваннями рани перекисом водню, розчином калію перманганату; б) висічення всіх некротичних, нежиттєздатних тканин; в) за неефективності проведеного комплексного лікування, погіршення стану хворого,
Loading...

 
 

Цікаве