WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат

Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка) - Реферат


Реферат на тему:
Анаеробна інфекція (газова гангрена, правець, сказ, дифтерія ран, сибірська виразка)
План
1 Особливості анаеробної інфекції.
2 Газова гангрена (етіопатогенез, класифікація, клініка, діагностика, сучасні принципи лікування, профілактика газової гангрени).
3 Правець (етіопатогенез, патоморфологія, класифікація, клініка, діагностика, лікування). Профілактика правця.
4 Сибірська виразка (етіопатогенез, клінічні форми, діагностика, лікування).
Анаеробній інфекції належить особливе місце серед інфекційних ускладнень ран та травм в зв язку з тим, що їй притаманні виключні важкість, висока летальність (50-60%) і тяжка інвалідізація (у кожного 2 - виконується ампутація кінцівок). Класичні форми її розвиваються з участю клостридій, рід яких включає 150 грам-позитивних анаеробних бактерій, які приймають участь у руйнуванні органічних залишків. Природним резервуарам для них являються кишечник тварин, в особливості травоїдних. Випас худоби сприяє широкому розповсюдженню анаеробної інфекції, спори якої постійно знаходяться у землі, воді, продуктах харчування, часто (44%) визначають на шкірі, одязі людини. Анаероби знаходяться в шлунку, у ротовій порожнині тонкому і товстому кишечнику людини, у жінок - в піхві. У фекаліях їх кількість досягає 10*5 - 10*9 в 1 грамі. Патогенні клострідії - утворюють спори, стійкі до факторів зовнішнього середовища і продукують високо агресивні екзотоксини.
В дійсності клостідії складають лише невелику частку анаеробів, які зустрічаються у людей ( 5%). В той же час існує значно більша група патогенних для людини анаеробів, які не утворюють спор. Серед них. найбільше клінічне значення мають представники родів Bacteroides, Fusobacteroium, Peytococоus, Enterobacterium, та інші. Інфекції, які вони викликають називають неклостридіальними анаеробними інфекціями. Досвід показує, що основна маса інфекцій, яка перебігає з участю анаеробів, не буває мономікробною. Частіше вони спричиняються поєднаннями анаеробів з аеробами. Перевага анаеробної мікрофлори стає зрозумілою, якщо згадати, що ці мікроорганізми належать до прадавніх живих істот, які з явились ще в ті часи, коли атмосфера Землі була позбавлена кисню. Тому анаеробний метаболізм довгий час був єдино можливим.
Інфекційні процеси, які перебігають з участю анаеробів, мають характерні клінічні ознаки, що пояснюються особливістями метаболізму анаеробів, точніше - гнильним зарактером ураження, газоутворенням.
1) Самий постійний симптом - неприємний гнильний запах.
2) Ознака анаеробної інфекції - це гнильний її характер. Осередки ураження вміщують мертві тканини сірого, сіро-зеленого кольору.
3) Симптом - колір ексудату - сіро-зелений, коричневий, вміщює краплини жиру (пухирці газу, гній - рухомий, дифузно просякаючий запальні тканини, тоді як при аеробному нагноєнні гній густий, колір - однорідний, темно-жовтий, без запаху.
4) Симптом - газоутворення внаслідок того, що при анаеробному метаболізмі виділяються погано розчинні у воді азот, метан, сірководень.
ГАЗОВА ГАНГРЕНА
Наведене нижче клінічне спостереження ілюструє перебіг цього захворювання, яке виникло в мирний час внаслідок незначної травми, одержаної на роботі.
Хворий, 40 років, ремонтуючи плуг, одержав забійну рану п ятого пальця правої кисті. Рана змазана розчином йоду, накладена асептична пов язка. Два дні продовжував працювати. На 6-й день з явився набряк кисті, передпліччя, який швидко почав поширюватися на плече. Шкіра кисті і передпліччя стала синюшною. Температура тіла піднялася до 30 С. Районним хірургом з діагнозом гострий тромбоз вен правого передпліччя направлений до судинного відділення обласної лікарні. Наступного дня цей діагноз був спростований, і хворий з підозрою на анаеробну інфекцію правої верхньої кінцівки переведений до хірургічного відділення. Стан хворого тяжкий. Температура тіла 38,8 С. Пульс 120 на 1 хв, задовільного наповнення, напруження. АТ 110/60 мм рт.ст. Вся права верхня кінцівка набрякла, шкірні покриви напружені, синюшно-багряного кольору, вкриті плямами. При пальпації м яких тканин визначається симптом крепітації (наявність міхурів повітря у підшкірній клітковині), в аналізі крові 22х10*9 лейкоцитів, зсув лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ 34 мм/год. установлено діагноз газової гангрени правої верхньої кінцівки.
Газова гангрена (Gangraena gazosa) (синдроми: анаеробна газова флегмона, гострий злоякісний набряк, бронзова бешиха, народна назва "Антонів огонь") відома ще з часів Гіпократа. Розглядаючи питання відкритих переломів, він описав картину смертельного ускладнення, яке нагадує газову гангрену.
Вперше газову гангрену описав у 1562 р. французький хірург Амбруаз Паре.
Захворювання, яке нагадує картину газової гангрени, наведене в описанні смурті князя Ф.Ю.Ромадановського в листі його сина до О.Д.Меншикова: "Вчерашнего дня князь Федор Юрьевич Ромадановский скончался от болезни сицевой. 14.1.1717 года явился на ноге у самих перстов Антонов огонь, которое место общим дохтурским советом разрезано, чего за великую болезнь и беспамятство и не послышал, и потом в других местах того огня нигде не явилось, только во всем теле явился великий жар и нога стала с великим жаром зело пахнуть, которая пухлость и жар во всей ноге мало не до самой луны доступал в два дни".
Велику роль у вченні газової гангрени відіграв М.І.Пирогов. Він вказав на те, що захворювання це тісно пов язане з війною, і описав його клінічний перебіг. М.І.Пирогов вважав, що виникнення газової гангрени залежить від якихось "міфітичних" речовин, які є живими істотами.
Під час Першої світової війни в Росії газовою інфекцією хворіло 7-8% поранених. В арміях Антанти ця цифра досягла 14%.
У роки Другої світової війни анаеробна інфекція весь час була в центрі уваги медичних працівників, починаючи з передової і закінчуючи тилом. Не дивно, що захворювання газовою гангреною в Радянській Армії становив у середньому 0,08-1,5%.
ЕТІОЛОГІЯ.
Збудників газової гангрени багато. Класичним є cl.perfringens, cl.oedematiens, cl.hystoliticum, cl.septicum. анаеробним мікроорганізмам властиво виділяти токсини, які викликають некроз сполучної тканини і м язів, гемоліз еритроцитів, тромбоз судин, ураження міокарда, печінки, нирок. Більшість анаеробних мікроорганізмів утворюють газ і викликають набряк тканин.
При газовій гангрені з рани частіше висівають cl.perfringens, менше cl.oedematiens, cl.hystoliticum. Сl.hystoliticum знаходять у рані рідше.
Одне виявлення анаеробних мікроорганізмів у рані ще не свідчить про наявність газової гангрени. Так, cl.perfringens висявають з рани в 80-90%, а захворювання не розвивається.
Газова гангрена розвивається за певних умов. Місцеві умови: рвана, розміжчена рана, наявність у ній некротичних тканин та сторонніх тіл, порушення кровопостачяння рани, відкриті травми, ускладнені переломами кісток, погана первинна хірургічна обробка рани; загальні: шок, гостра крововтрата, авітаміноз,переохолодження, перевтома та ін.
Анаеробна мікрофлора живе в товстому кишечнику людини і тварини звідки з
Loading...

 
 

Цікаве