WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин - Реферат

Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин - Реферат

гострий, підгострий і хронічний. Виділяють ще низхідну і висхідну його форми.
У разі висхідного тромбофлебіту, коли процес, поширюючись угору, охоплює все нові ділянки вени, з'являється небезпека переходу його на загальну клубову вену. Такі хворі потребують негайного оперативного втручання - перев'язування великої підшкірної вени у ділянці впадіння її в стегнову вену (операція Троянова - Тренделенбурга).
Тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок виявляється появою під шкірою, у ділянці великої або малої підшкірної вени, змієподібних випинань. Шкіра над ними гіперемійована з ціанотичним відтінком. Характерна пастозність кінцівки. Під час пальпації по ходу вен виявляють щільні, дуже болючі утворення. На дотик кінцівка холодніша від здорової. У разі простого тромбофлебіту загальний стан хворого майже не порушується, у разі ж гнійного підвищується температура тіла до 38-390С, з'являється озноб, іноді розвивається сепсис. Якщо тромб нагноюється, новоутворення втрачає свою щільність, може з'явитися симптомфлюктуації.
Сприяє цьому варикозне розширення вен, що частіше буває у жінок і зумовлюється застоєм крові у венах (вагітність, робота стоячи, травматичне пошкодження вени тощо).
При тромбофлебіті глибоких вен кінцівка набрякла, шкіра напружена, бліда, з ціанотичним відтінком, місцева температура підвищена. Спостерігаються ущільнення і болючість м'язів (особливо литкових).
З діагностичною метою можна використовувати флебографію.
Лікування гострого тромбофлебіту поверхневих вен нижніх кінцівок полягає передусім у наданні кінцівці спокою. Кінцівці надають припіднятого положення. На уражену кінцівку кладуть компреси з гепаріновою маззю.
Сучасні засоби лікування тромбофлебіту включають: антикоагулянти прямої і непрямої дії, тромболітичні засоби, препарати, які поліпшують мікроциркуляцію і зменшують агрегацію форменних елементів крові.
Призначають фібрінолітичні препарати, антибіотикотерапію.
У разі нагноєння тромбофлебітичного вузла показаний розтин гнояка.
Після стихання гострих проявів хворому спочатку дозволяють рухи у постелі, через 2-3 доби - опускають ногу, а відтак ходити, міцно бинтуючи її.
При хронічному тромбофлебіті, особливо якщо він супроводжується варикозним розширенням вен, потрібна радикальна операція з видалення тромбованих вузлів.
Особливою формою є мігруючий тромбофлебіт, який, уражаючи поверхневі вени, може переміщатися в різні ділянки. Часто він супроводжується одночасним ураженням артерій (хвороба Бюргера).
ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРОЗНИХ ОБОЛОНОК
Гострий гнійний плеврит - це дифузне або обмежене гнійне запалення вісцерельного та паріетального листків плеври, яке призводить до нагромадження гною в плевральній порожнині.
Залежно від етіологічного чинника плеврит може бути специфічним і неспецифічним. Іноді інфекція буває змішаною.
Запальний процес може охоплювати всю плевральну порожнину (тотальний плеврит) або деякі її ділянки (осумкований плеврит).
Клінічна картина. Хвороба характеризується погіршенням загального стану хворого, появою болю в ураженій половині грудної клітки, який посилюється під час дихання і кашлю. До 39-400С підвищується температура тіла, прискорюється пульс, дихання, з'являється акроціаноз. Під час об'єктивного обстеження грудної клітки звертають на себе увагу збільшення однієї її половини, розширення міжреберних проміжків. Грудна клітка відстає в акті дихання. Перкуторно над ексудатом визначається тупий звук.
Рентгенологічне обстеження дає можливість встановити локалізацію і ступінь поширення процесу, кількість гною, стан легень і зміщення органів грудної клітки.
Діагноз гнійного плевриту підтверджується діагностичною пункцією. Ексудат підлягає цитологічному і бактеріологічному дослідженню.
Лікування гострого гнійного плевриту.
Лікування гострого плевриту може бути консервативним і оперативним.
Консервативний метод полягає у повторних аспіраційних пункціях плевральної порожнини. При цьому відсмоктують гній, а плевральну порожнину промивають антисептичними речовинами і вводять у неї протеолітичні ферменти.
Оперативний метод лікування може бути відкритим або закритим.
Закритий оперативний метод лікування полягає в дренуванні плевральної порожнини трубкою, котру вводять через троакар, яким пунктують плевральну порожнину, або через ложе резекованого відрізка ребра. Трубку вводять у плевральну порожнину у 8 - 9-му межребер'ї по задній аксилярній лінії. М'які тканини довкола трубки герметично зашивають, а саму трубку фіксують до шкіри, щоб вона не випала. Зовнішній її кінець підключають до активного або пасивного відсмоктувача (електричний аспіратор, дренаж за Бюлау).
Паралельно з евакуацією гною проводять детоксикаційну, загальнозміцнюючу терапію, переливання крові, парантеральне введення антибіотиків та ін.
Якщо протягом 1-2 міс аспіраційний метод лікування виявляється неефективним, показаний відкритий оперативний метод ( торакотомія з резекцією одного-двох ребер в найнижчому місцінакопичення гною, видалення гною та згустків фібрину, промивання плевральної порожнини антисептичним розчином і дренування широкою трубкою.
У післяопераційний період продовжують інтенсивну антибактеріальну терапію.
Гострий гнійний перитоніт - це запалення паріетального і вісцерального листків очеревини, яке супроводжується тяжким загальним станом організму, нерідко - необоротними змінами в окремих органах.
Класифікація перитоніту.
Розрізняють первинний і вторинний перитоніт.
Первинний перитоніт є наслідком занесення інфекції в черевну порожнину екзогенним шляхом у жінок через маткові труби, або гематогенним чи лімфогенним шляхом.
Вторинний перитоніт виникає внаслідок травми, гострих запальних процесів у органах черевної порожнини.
Розрізняють гострий і хронічний перитоніт.
За поширенням запального процесу перитоніт буває обмеженим і необмеженим (місцевим, дифузним, розлитим і
Loading...

 
 

Цікаве