WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин - Реферат

Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин - Реферат


Реферат на тему:
Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин
Лімфангіт - це запалення лімфатичних судин. Частіше є вторинним процесом. Якщо осередок запалення не обмежився, інфекція може проникнути в лімфатичні судини і спичинити запалення їх стінки. Лімфангіт можуть зумовити різні травми.
Найчастіше лімфангіт спричинюється стафілококом.
Залежно від клінічного перебігу розрізняють гострий, підгострий і хронічний лімфангіт. З урахуванням ступеня прояву запалення виділяють простий (серозний) і гнійний лімфангіт.
У разі локалізації лімфангіту в підшкірній основі діагностувати його легко. На шкірі над лімфатичними судинами з'являються відчуття печіння, свербіння, незначна болючість. На шкірі помітні червоні смуги, які йдуть від осередку інфекції до лімфатичних вузлів (звичайно від періферії до центру). За їх ходом під шкірою промацуються щільні, болючі утворення. Підвищується місцева і загальна температура. Погіршується загальний стан хворого (частий пульс, озноб, головний біль, підвищена пітливість, зміни складу крові).
Починати лікування лімфангіту треба з ліквідації первинного осередку. Передусім іммобілізують відповідну ділянку (у припіднятому положенні). На уражену ділянку прикладають тепло (компрес або грілку), мазеві пов'язки; призначають антибіотики і сульфаніламідні препарати. Рекомендують фізіотерапевтичні процедури (кварц, УВЧ).
Лімфаденіт - гостре або хронічне запалення лімфатичних вузлів. Гострий лімфаденіт зумовлюється проникненням у лімфатичні вузли лімфатичними шляхами неспецифічної, банальної мікрофлори.
За характером ексудату розрізняють серозний, геморагічний, фібринозний і гнійний лімфаденіт. При гнійному лімфаденіті лімфатичний вузол гнійно розплавляється, перетворюючись на гнояк.
Запальний процес з лімфатичних вузлів може поширитися на сусідні тканини і зумовити аденофлегмону.
Клінічно при поверхневому лімфаденіті під шкірою виявляється один або кілька збільшених, зрощених між собою і дуже болючих лімфатичних вузлів. Шкіра над ними гіперемійована. При промацуванні лімфатичні вузли болючі, зрощені із шкірою. Функція органів у ділянці, де локалізується запальний процес, порушена. Місцева температура підвищена. У разі нагноєння лімфатичного вузла спостерігається симптом флюктуації. Спочатку при пальпації лімфатичні вузли рухомі, і лише після переходу процесу на сусідні тканини стають нерухомими.
Загальні прояви характеризуються підвищенням температури тіла, головним болем, слабкістю, прискоренням пульсу, змінами складу крові.
Лікування гострого лімфаденіту треба розпочинати з ліквідації первинного осередку. Консервативну терапію проводять у початкових стадіях за загальними принципами гнійної хірургії (теплові та фізіотерапевтичні процедури, обколювання осередку запалення розчином пеніциліну з новокаїном, іммобілізація). У разі абсцедування показане оперативне втручання поряд із загальною терапією.
Артеріїт - запалення артерій. Може виникнути внаслідок переходу запального процесу з сусідніх тканин або запалення внутрішньої оболонки артерії, зумовленого мікробами, які циркулюють у крові. У першому разі захворювання починається з адвентицію (периваскуліт) і поширюється до середини судинної стінки, в другому - внутрішньої оболонки (ендоваскуліт) і поширюється до зовнішньої оболонки. Згодом у артерії утворюється тромб (тромбангіт). Запальний процес буває обмеженим або поширюється вздовж артерії.
Артеріїт може бути серозним або гнійним. Клінічна картина артеріїту: поява різкого болю у ділянці локалізації запалення; пульс на периферії артерії ослаблений; у дистальних відділах кінцівки трофічні розлади; підвищення температури тіла, зміни складу крові.
Грізним ускладненням гнійного артеріїту є виразкування або змертвіння судинної стінки, через що виникають сильні вторинні кровотечі. У разі тромбозу артерії, особливо на кінцівках, розвивається гангрена. Розплавлені, інфіковані тромби можуть відриватися, переноситися кров'ю і інфікувати інші тканини й органи.
Лікування артеріїту повинно бути спрямоване передусім на ліквідацію первинного осередку інфекції. У разі локалізації на кінцівках їх треба іммобілізувати. Показана загальна антибактеріальна терапія.
Флебіт - це запалення стінки вени, тромбофлебіт - запалення стінки вени з одночасним утворенням у ній тромбу. Наявність у просвіті вени тромбу без запалення її стінки називається флеботромбозом.
Запалення вени може починатися як із зовнішньої її оболонки (перифлебіт), так і з боку внутрішньої (ендофлебіт). У процес швидко втягується вся стінка судини. У просвіті вени утворюється кров'яний згусток. Виникненню флебіту сприяють зниження реактивності організму, пошкодження венозної стінки (частіше під час пункції), сповільнення в ній руху крові, підвищення коагуляційних властивостей крові.
За локалізацією розрізняють поверхневий і глибокий флебіти. Поверхневі вени - велика і мала підшкірні (v. saphena magna and parva) - розташовані в підшкірній основі, глибокі - передні і задні гомілкові, підколінна, стегнова (v. tibiales anteriores and posteriores, v. poplitea, v. femoralis) - під фасціями, у м'язах тощо. Обидві системи сполучаються між собою за допомогою анастомозів.
Гострий флебіт може бути простим (серозним) і гнійним. У разі першої форми стінка вени пошкоджується незначно, тромби в ній не утворюються і просвіт її зберігається. Процес такий звичайно закінчується одужанням. Для гнійного флебіту характерне утворення в просвіті вени тромбів, які нагноюються.
Небезпека тромбів полягає в тому, що вони, закриваючи просвіт вени, порушують кровообіг. З другого боку, інфіковані тромби розносяться кровоносними судинами по організму, що призводить до виникнення у віддалених органах і тканинах нових осередків запалення. Тромби, потрапляючи в кровоносне русло, можуть заноситися в легеневу артерію, спичинюючи її емболію і смерть.
За клінічним перебігом тромбофлебіт ділять на
Loading...

 
 

Цікаве